Три міфи про дистанційну освіту

Три міфи про дистанційну освіту

Чи може формат, який ще з часів пандемії відзначився низькою залученістю студентів і викладачів, бути ефективною альтернативою?

Спробую дати відповідь на основі нашого майже пʼятирічного досвіду навчання студентів виключно в онлайні та спростувати найпоширеніші твердження про дистанційну освіту.

Міф № 1. Дистанційне навчання менш якісне, ніж очне

Ми починали вчити людей програмуванню в офлайні. У нас була група, яка чотири місяці приходила на повний день на лекції в офіс. З часом ми зрозуміли, що такий формат сильно обмежує в масштабуванні. Тоді вперше спробували дистанційку – і одразу зіштовхнулися з тим, що з кожним наступним заняттям кількість активних студентів зменшувалася.

Ми виявили, що причина невдачі не в форматі, а в підходах до нього та організації. Замість того, щоб дублювати офлайн-навчання в онлайні, ми почали розробляти нові цифрові освітні продукти, і з початку 2019 року перевели всі процеси на власну LMS(Learning management system)-платформу.

Тож, мабуть, найважливіше усвідомлення, до якого варто прийти кожному, – дистанційне навчання не гірше, ніж очне. Воно інше та потребує інших підходів.

Що працює

Модель перевернутого класу. За цією моделлю студенти самостійно опрацьовують попередньо записаний матеріал у зручному для себе темпі, формують запитання та виносять їх на спільне обговорення під час онлайн-зустрічей.

Основна ідея в тому, щоб відійти від пасивно-декларативного стилю викладання до взаємодії через дослідження та дискусії. Таким чином студенти розвивають актуальні навички: шукати й обробляти інформацію, формулювати запитання, давати й приймати фідбек.

Мікронавчання. Для людей, які звикли споживати контент швидко та багато, майже фізично неможливо довго зберігати концентрацію на великому обсязі контенту. Тут на допомогу приходить bite-sized content – матеріал, поданий невеликими шматками в цікавій та легкій формі, який легко засвоювати.

Це перший контакт, який розкриває основні поняття. Далі можна пропонувати додаткові джерела для опрацювання, які студент розглядатиме вже з розумінням контексту.

Міф № 2. Дистанційно неможливо утримувати увагу

Потрапляючи в онлайн, ви починаєте конкурувати за увагу студента з усім, що знаходиться на його девайсі. Тому має сенс аналізувати, які методики використовують для утримання та повернення користувачів інші цифрові продукти. Скоріш за все, щось з цього вдасться переосмислити та імплементувати в навчальний процес.

Що працює

Гейміфікація. Розмірковуючи, як нам мотивувати студентів, ми сформулювали гіпотезу: якщо додати певний гейміфікований функціонал, що спонукає користувачів повертатися на платформу частіше, вони перестануть робити довгі перерви в навчанні й будуть краще засвоювати матеріал. Наприклад, нагороди дають відчуття задоволення від проміжного результату. Лідерборд додає змагальний елемент.

Розуміння мети. Вичерпна відповідь на питання "навіщо мені це?" робить великий внесок в мотивацію вчитися. Тому освітня програма та процес мають будуватися з огляду на потреби та вимоги ринку, частиною якого незабаром стануть студенти, – акцентувати увагу на софт-скіли, давати реальні кейси, включати спілкування з практиками. Якщо це теорія, то варто пояснювати, в яких конкретно ситуаціях вона буде необхідною.

Міф № 3. На відстані повністю втрачається соціалізація

Є поширене, але помилкове сприйняття, що дистанційне навчання через свою асинхронність абсолютно виключає фактор взаємодії з іншими. Ніби студент залишається сам на сам із матеріалом та запитаннями, які ні з ким обговорити, та емоціями, які ні з ким розділити. Насправді ж цей формат теж передбачає групові дискусії та живе спілкування.

Що працює

Групові завдання. Студенти вчаться працювати в командах, комунікувати, ділити зони відповідальності. У зумі навіть для цього є зручний функціонал – breakout rooms. Під час дзвінку учасників можна поділити на групи й дати тему для обговорення або задачу для виконання (наприклад, інтерактивний квіз). Після закінчення відведеного часу вони автоматично повертаються на спільний дзвінок і презентують результат.

Міжособистісне спілкування. На перший погляд, в офлайні легше будувати нетворк, бо ви маєте більше точок взаємодії. Але відтворити їх можна й віддалено. Наприклад, random coffee – крута заміна неформальним зустрічам. Для рандомного формування пар є спеціальні платформи, але й гугл-форми можуть виручити.

Висновки

  • Навчати людей, особливо в онлайні, – операційно складний процес. Про це часто забувають, акцентуючи увагу суто на контенті. Через це й формується негативний досвід. Хороша новина – налаштувати процеси можливо, хоч і непросто. На щастя, переймати досвід теж є у кого, як і в Україні, так і за кордоном.
  • Найкращий результат дистанційне навчання дає тоді, коли є зацікавленість та залученість всіх сторін. Коли мета – опанування конкретної навички, професії, здобуття рівня освіти – це пріоритет та відповідальність всіх учасників процесу.
  • Дистанційний формат варто переосмислювати та розробляти як окремий продукт, щоб за потреби перехід з офлайну в онлайн був гладким та ефективним.

Катерина Дручук, керівниця гнучкого формату навчання в онлайн-академії ІТ-професій Mate academy, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Реклама:

Головне сьогодні