Українська правда

Брати Капранови про жінок, халепи і розкіш

11 вересня 2008, 10:49

Михайло Іллєнко на цю тему жартував, що варто ще одне кермо на пасажирському місці приладнати, нехай у ДАЇ взагалі дах знесе.

- Що вам найбільше подобається/не подобається в чоловіках/жінках?

- Взагалі нам більше подобаються жінки. Особливо ті, в яких повсякденність не загасила вогонь у очах. Чому спілкуватися з жінками приємніше? З чоловіками треба напружуватися, весь час про щось говорити. А жінкою часто достатньо просто милуватися. Треба лише робити вигляд, що ти уважно її слухаєш. Але це не так складно, правда?

Не любимо чоловіків, схожих на жінок і жінок, схожих на чоловіків. Може тому нас погано сприймають чиновники?

- Яку страву Ви вмієте готувати і чи готуєте взагалі?

- Колись наш рідний Очаків був найближчим до України міжнародним ярмарком. Тут торгували всім, що привозили до порту з далеких морів, а спеціалізація була - риба, зброя, лимарські вироби.

Найбільший чумацький шлях України був - Львів-Очаків. Уявляєте, скільки валок перебувало на нашій маленькій батьківщині? Тому головна страва нашого чоловічого меню - куліш. Тільки він зовсім не такий, як звикли у Києві.

Очаківський куліш - страва південна, з розмаїттям овочів, зеленню, прянощами. Полюбляємо таврійсько-бесарабський варіант української кухні, всі ці плачинди, вертути, микичики, іхнії, мамалиги, малаї, меліни, мусаку.

Захочете рецептів - приходьте по інтерв'ю. А насправді чоловічий принцип готування - один казан. Всі ці зажарки, пасерування та бланширування залиште жінкам.

- Як Ви думаєте, ким ви були в минулому житті?

[L]- В минулому ми не були. Наше життя - в майбутньому.

- Ви любите розкіш?

- Розкіш, це коли було весело, але зранку не картає сумління. Розкіш, це коли не думаєш, а що мені тепер робити. Розкіш - це донецька самогонка, настояна на ялівці. Ми її пробували, пригощав один тамтешній кобзар.

Ми пожили трохи на світі - мали персональну охорону, грали в гольф та літали спецрейсами. Це не цікаво. Розкіш - власноруч підписати протягом форуму видавців тисячу книжок і подивитися в очі читачам. Це не купується за гроші, а ми попри все цінуємо ексклюзив.