Найуспішніша французька письменниця 1930-х років – з України. Ви знали?

Її звати Ірен Неміровскі. Вона народилася у 1901 році в родині єврейського банкіра Леона Немировського і до 14 років жила в Києві на вулиці Пушкінській, 11 та ходила в гості до дідуся Бориса в будинок №9 по вулиці Городецького. Всі її родина з діда-прадіда жила в Україні. Тоді її ще звали Ірина Немировська.

Після більшовицької революції її батька оголошують у розшук. Вся родина проводить кілька місяців у Фінляндії, сподіваючись на повернення додому, а потім остаточно переїжджає в Париж.

Ірина перетворюється на Ірен.

За десять років, у 1929 Ірен Неміровскі дебютує зі своїм першим романом "Давід Гольдер", де йдеться про останні роки життя в Парижі старого багатого єврея, родом десь з-під Бердичева.

Це перший відомий мені текст французькою мовою, де Україну називають Україною. Зверніть увагу, сучасники Неміровскі мало що знали про існування такої країни. Недаремно драматург Жаррі, презентуючи свою виставу "Король Убу", кине таку фразу: "Дія відбувається в Польщі або в Україні, одним словом - ніде".

Ірен Неміровскі та її чоловік Мішель Епстейн

"Давід Гольдер" - скандальний роман, котрий хвалили критики та швидко розкуповували читачі. Ніхто не міг повірити, що мініатюрна 28-річна іноземка здатна так писати французькою.

Роман відразу ж перекладають всіма європейськими мовами, ставлять у театрі та екранізують. Фільм "Давід Гольдер" - один з перших звукових французьких фільмів та перша велика роль Гаррі Борра. Хто ще з українських письменників 20-го століття мав подібний успіх закордоном?

Далі - блискуча кар'єра. Ірен Неміровскі, одна з небагатьох своїх колег, живе на гонорари, видаючи по роману щороку. Її тиражі перевищували тиражі Колетт та Наталі Саррот. З декларацій про податки видно, що літературою Неміровскі заробляла в чотири рази більше за чоловіка, голову відділу міжнародних відносин та перекладача в паризькому Північному банку.

Усі фото взято з сайту pagesperso-orange.fr

Проблеми починаються напередодні початку Другої світової. Антисемітизм та ксенофобія оголошуються "французькою традицією", політики закликають повторити досвід німецьких та австрійських погромів.

Неміровскі та її чоловік, обидва українські євреї, попри заступництво впливових друзів, не можуть отримати французьке громадянство. У 1939 Франція приймає закон про призупинення натуралізації іноземців.

Тоді ж виходять "Собаки і Вовки", роман, що до 2004 року вважався останнім романом Неміровскі - у ньому, першою з французьких письменників, вона говорить про концтабори.

У 1942 році подружжя Неміровскі загинуло в Освенцимі. Їхні доньки, Деніз та Елізабет, чудом врятувалися, переховуючись у католицькій школі-інтернаті

Іронія долі - у 1942 році подружжя Неміровскі загинуло в Освенцимі. Їхні доньки, Деніз та Елізабет, чудом врятувалися, переховуючись у католицькій школі-інтернаті.

Все життя вони возили за собою стару материну валізу, зберегти яку заповів їм батько. Переконані, що там - материн щоденник, доньки Неміровскі передали рукопис видавцям для розшифровки.

Рукопис виявився романом-трилогією про долю кількох родин під час війни. У 2004 році його видають під назвою "Французька сюїта". Ім'я Неміровскі знову вибухнуло, видавці почали перевидавати всі її тексти - романи та 2 збірки новел.

Про цей феномен вже кілька років говорить вся літературна Європа - тексти, за 62 роки після смерті автора, знову стали бестселерами.

"Французька сюїта" стала хітом і спричинила прецедент - вперше в історії одну з 7 найважливіших французьких літературних премій, премію Ренодо, присудили роману, виданому посмертно.

Опубліковано вже 2 біографії письменниці - одна з них визнана кращою біографією 2008 року.

Цього року старша донька Ірен Неміровскі, Деніз Епстайн, вперше приїздить на батьківщину матері, в Київ.

Сьогодні, 12 грудня, о 18 годині в книгарні "Є" вона розкаже про Ірен Неміровскі.

Відбувається дивовижна річ - в Україні мало хто взагалі чув про існування цієї всесвітньовідомої землячки. Ще менше українців читали її романи (частина перекладені англійською, також три романи перекладено російською - "Французская сюита", "Давид Гольдер" та "Властелин душ").

Соромно говорити, але досі жодне українське видавництво не переклало українською мовою жодного роману чи не найвідомішого автора, який родом з України. Цікаво, чи багато часу знадобиться росіянам, аби "застовпити територію" та оголосити Неміровскі автором російського походження?

Хоча йдеться навіть не про походження чи про національність. Просто, здається, що книжкова доля України - це останніми дізнаватися про талановитих земляків закордоном та пихато від них відвертатися. Мовляв, автор нікому не відомий, а нам і свого такого добра вистачає. Але чи справді вистачає?

Автор - Ірина Славінська