Відразу опісля 8 Березня
Цього року 8 березня припало на вівторок. У понеділок влада зробила вихідний, а тому останній робочий день, коли мужчини могли засвідчити себе чи щось жіночій статі, залишалася п'ятниця. В останню п'ятницю направду Київ ряснів квітами. І жінками з квітами.
На моїй роботі також чоловіки метушилися. Метушилися здебільшого, незграбно, чим виказували, що знаки уваги жіночій статі виявляють лише напередодні восьмого березня.
"Мої" чоловіки з роботи - усі начальники, і їх є п'ятеро. Віктор Борисович - директор департаменту. В структурі департаменту два відділи, на чолі яких Сергій Іванович і Захар Олександрович. Їхні зами також мужчини: Ігор Едуардович та Микола Миколайович. Чоловіків-підлеглих у чоловіків-начальників довкола мене нема. Взагалі-то там, де я працюю, з жінками-керівниками не дуже таланить. Більш-менш шанс на кар'єрне зростання мають Людмили: член правління Людмила Петрівна, головний бухгалтер Людмила Володимирівна, голова профспілки Людмила Арсенівна. Є ще із начальників Людмила Іванівна, Людмила Василівна, Людмила Миколаївна. Це все в апараті управління. Є ще, правда, Мирослава Степанівна, Світлана Євгенівна, Олена Георгіївна, Ірена Олександрівна.
Чоловіки на моїй роботі у п'ятницю також мали купу клопотів. Мусили бігати за квітами та в магазин. Робили це оперативно, бо до 12.30 (обідня перерва) за мною прийшов Ігор Едуардович. Постаралися, - відразу майнула думка, коли глянула. На столі солодке і шампанське. За нашим столом Віктор Борисович, Наталія Олегівна, Оксана Михайлівна, Віра Владиленівна, Ігор Едуардович, Надія Михайлівна, Захар Олександрович, Ірина Яківна, Наталія Станіславівна, Людмила Миколаївна, Сергій Іванович, Микола Миколайович і Валентина Валеріївна. Ще двох представниць прекрасної статі - Тетяни Петрівни та Тетяни Михайлівни не було.
Бере слово начальство, себто всі мужчини. Розказують, як їм без нас сутужно. Як би важко було всім їм разом тягнути складну життєву нішу, якби не ми: чарівні, гарні, добрі, - одним словом най.., най.. зі знаком плюс. Далі знову начальство і ще раз начальство. Знову чоловічої статі. Потім мусять щось казати їхні зами - знову мужчини. Далі мужчини-начальники і мужчини-заступники начальників на довгу і незабутню пам'ять дарують пам'ятні сувеніри: підставку під лимон (так пише на коробці) із кераміки.
П'ємо/їмо. Приємно бесідуємо. Нам, жінкам, навіть дозволили опісля не працювати. Себто, можна було йти/їхати додому. Ми потішилися такому. Розійшлися...
...8 березня під вечір. Я і моя Віта гуляли Києвом. Вирішили собі зробити подаруночок невеличкий. За восьмиберезну цяцьку обрали косметику, щоб гарно виглядати. Для них, мужчин, звісно. Обрали. Гуляємо і думаємо, чим би то собі ще підсобити. Правильно: солоденьким. Зайшли у рошенівський рай. В око нам впав цілий торт. І цукерки всякі, звісно. Набрали. І торт "Київський", подумали собі, що нині нам смакуватиме.
Підійшли до 198 маршруту, який уже відправлявся. Водій-мужчина нас підібрав. Зайшли насамкінець. За нами добрий шофер взяв ще декількох жіночої статі. Люду набралася достатньо. Ми, я і Віта з тортом повисли над пасажиром. Чоловічої статі. Висіли п'ять зупинок. Він, сидячий пасажир, дивився або у вікно, або під ноги. Поїздка виявилася не те, щоби аж дуже... Просто той сидячий восьмого березня у київському 198 маршруті був... Захаром Олександровичем. Так-так - одним із моїх начальників-мужчин, які і для мене предуже старалися ще минулого тижня... І солоденьким. І ... підставкою під лимон, яку не можна мити у посудомийній машині. Маючи під лимон і минулорічний подарунок від тих самих мужчин на восьме березня - термос - бракувало лимону і чаю. На кисле нарвалася, правда, не знаю, як його всунути в подарунок...
Осадок-таки і нині. І гіркий, і кислий. Шкода, що ще третього березня від щирого серця всіх жінок з весняним святом - 8 Березня привітав Георгій Борисович. Начальник Захара Олександровича. І побажав, "хай ... чоловіки виконують всі ваші сокровенні бажання"...