Убирайся назад в свою Америку!

Виходжу вчора з переходу метро коло "Арсенальної". На стіні, по той бік, де зупинка тролейбуса до Лаври, пише щось таке зворушливим маркером, почерком трієчника:

"В Жопу, Антихрист, убирайся назад в свою Америку!" Потім, правда, хтось із богомольних, букву "о" в слові "жопа" задряпав. А про Антихриста й Америку лишив.

Якого-небудь інопланетянина б, може, й здивувала, як то пропаганда однієї країни з такою швидкістю поглинає свідомість громадян іншої, цілком відмінної країни з її 20- річною історією Незалежності. Інопланетянин би, правда, теж здивувався, як то в одній столиці спокійно можуть співіснувати меморіал жертв Голодомору з цитатами головного вбивці мільйонів людей і пам'ятник цьому ж вбивці на одному з центральних бульварів.

Чи, подумав би інопланетянин, якого біса по телевізорі нормальний фільм надибаєш, хіба як досидиш до трьох ночі, зате в прайм-таймі скільки завгодно дешевих російських серіалів про те, як доблесні фсб-шники рятують нас усіх від терористів...

Найліпші ілюстрації до впливу масованої інформаційної атаки на вразливий розум середньовічної людини ХХІ-го століття, як завжди, вигулькують випадково і з життя. Моє улюблене метро, підземки, черги на касах супермаркетів, і, звісно ж, таксі. Де ще так близько стикнешся з народною мудрістю rough віч-на віч?

Здається, до цього таки допер кожен порядний антрополог, соціолог і політолог, їздять, падлюки, зі своїми блокнотиками й олівцями у таксі цілодобово, а порядній людині дочекатися викликаної машини годі... Ізвінітє, пишуть, в вашем районє свабоднай машини нєт. І повсякчас норовлять мою вулицю Мазепи зробити, прости Господи, якимось Январскім васстанієм.

Інша справа, коли пасажир таксі - іноземець, і таксі впіймано на вулиці.

Після безуспішних спроб взяти з іноземця 180 гривень замість закономірних 40 (іноземець має посвідку постійного проживання, українську родину й уявлення, що тут у нас і як), можна взяти бодай емоційний реванш. І проявити неабияку чутливість до проблем ближнього... Ближнього зарубіжжя.

Приміром, якщо Путіну напередодні виборів вигідно "погнати" на Америку (а що, перевірений спосіб агітації савєцького врємєні, популярні ж і в нас "продукти Білорусії" з брендом "СССР"), то цьому київському таксистові аж із вух лізе натхнення допомагати цьому... героєві свіжого лозунгу "Норкі протів молі".

А надто, коли після довгого монологу про те, що рускіє шини самиє лучшиє на снєг, патаму шта в сібірі мінус сорок, ну і шо шо крівиє, зато лучше чєм нокіан, тє японци ніхрєна нє умієют, а на рускіх я он как дарогу дєржу, дізнається, що його пасажир американець.

- Та і шо та ваша Амєріка? - питає він майже поетично. - Смарєл ваши шоу там тіпа істарічєскіє, всьо там брєхня.

(Норману тим часом все вже почало нагадувати шоу "Наша Раша").

- Вот, - продовжував чолов'яга, напрімєр, єслі би нє Расія, Амєрікі би нє била! Вам же Японія вєсь флот разбамбіла ва втарой міравой вайнє! Гітлєр за нєдєлю б захватіл Амєріку, єслі б нє Савєцкая армія.

Зазвичай я від таких монологів просто тихо шизію і не втручаюся, а от Норман щось там спробував казати "соваку" (так на Заході ще й досі називають людей із певним культурним кодом) про те, що американська армія власне самотужки справилась із японською і таким чином вберегла від захоплення, окрім велетенської частини іншої Азії, весь схід СССР, тільки хто ж йому повірить.

- І вабщє, - зробив висновок фанат історії, - ета всьо била брєхня, шо Амєріка била супєрдєржава. Ета тєпєрь ана супєрдєржава, кагда Савєцкій Саюз развалілі, а тагда ета проста міф бил.

(На цьому місці чоловікової розповіді мені згадуються канонічні пасажири потягу "Берлін-Київ", котрі вже бозна-скільки років живуть у Німеччині "по єврєйскай лінії", і щоразу, незалежно від теми розмови, канонічно, з тією ж інтонацією, зітхають: "Какую страну развалілі...")

- Но ти ж нє абіжайся... - спам'ятався раптом таксист. - Но ти патріот сваєй страни, а я сваєй.

(!!!) тут з-за куліс виходить Франкенштайн з табличкою " ноу коментс").

Хоча ні, як комент наведу історію, почуту від іншого таксиста: про його недавню пасажирку, підібрану в аеропорту після відвідин Еміратів.

Горопашна дівчина, не володіючи англійською й маючи з якогось приводу критичну потребу з кимось поговорити, запеленгувала в натовпі відпочиваючих дядька 2 на 2, лисого, з голим торсом і золотим ланцюгом на шиї.

- Ізвінітє, - горлицею кинулась вона до нього як до останнього пристанища надії, - Ви же рускій?..

- Ета я рускій?! - заревів він обурено. - Да я із Данєцка!!!

В цьому місці в мене з ока скотилася скупа чоловіча сльоза. Це при тому, що я жінка.

...В результаті водій-ерудит довіз мого чоловіка зовсім не в те місце, куди той просив, і з'ясувалося це вже після того, як його автомобіль зник за рогом. Добре таки, коли іноземець володіє мовою країни, в котрій перебуває. А то уявіть собі пересічного американця вночі у спальному районі київського Лівого берега.

Нормана так чогось вразив цей кінематографічний епізод, що він аж смс-ити мені почав про всю оказію гарячим слідом...

Дядьковий майже-джип "КІА" теж, очевидно, було куплено з огляду на те, що сильно змахував на російську "Ниву".

Але чогось цей експерт в питаннях американських військових поразок проплескав, що абревіатура "КІА" значить у тамтешній армії "Killed In Action", себто "вбитий під час бою", і нею маркують особисті справи полеглих солдатів і повідомлення про смерть у газетах. А в корейців-виробників, вочевидь, все добре з чорним гумором...

Як і в радянських геніїв автомобільного будівництва - назвати гордим словом "запорожець" найганебнішого вигляду пародію на авто.

Так що так, мої любі імперолизи, історія у нас, канєшно общая, і комплекс меншовартості сформований історично, тільки ж невже не ясно, що вивести його в собі самому деколи не важче, ніж позбутись чиряка на сраці?.. Якщо вам тільки, звісно, не комфортно жити з цим коханим чиряком.