Підтримай нас, щоб ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів

Україна. Твій казковий простір

Півроку тому мене полонила ідея творення альтернативного туристичного бренду країни. Символу, який би дозволив графічно розкрити суть інакшої позитивної реальності в межах наших кордонів. Я із захопленням розглядав приклади хороших логотипів таких країн як Перу, Австралії чи багатьох інших і намагався вловити "фішку". В той час в українському

просторі тривав дискурс довкола ідеї промоції країни на Заході, і люди жваво обговорювали Спритка і Гарнюню.

В голові крутилися символи з народної культури, геральдика. Хотілося спробувати інтуїтивно вловити, який саме образ міг би бути тією графічною ознакою країни. І виникали думки на зразок, а в чому особливість нашої країни загалом? Що би могло її охарактеризувати?

Коли ти перебуваєш далеко від дому, то багато внутрішньо-політичних конструкцій встрачають вагу і сенс. Вони не цікаві людям, що живуть за тисячі кілометрів від нас. Якщо подивитися на туристичні бренди держав, то на них немає державної символіки, геральдики. Це дуже легкі образи. В Австралії просто кенгуру, в Туреччини - квітка, в поляків з румунами гори, річка, дерево, в Перу просто красивий безкінечник.

Крім цього, творячи символ я не хотів творити лише його. Це мала бути вершина, образ і ключ до інакшої позитивної ідеології, брама до іншої країни, яка приспана і може навіть не вірить у свою силу, але має колосальний потенціал. Символ мав стати точкою входу до казкового простору, у якому все можливо, коли ти маєш щирі наміри, добре серце і мету.

РЕКЛАМА:

Коли виходиш зі своєї зони комфорту, десь подорожуєш, або навіть просто відхиляєшся від звичного маршруту по дорозі додому, то часом щось тебе зачепить і змусить усміхатися, підштовхне відсунути клопоти в сторону і відчути себе щасливою людиною. Це неочікуваний спалах сонця, це погляд дитини, це просто добре побажання від бабці у транспорті.

Мене свого часу вразило, наскільки гарним може бути туман над Дніпром у Києві на світанку. І як я його не бачив, живучи в цьому місці мало не 30 років? А скільки таких таємниць є на кожному кроці! І скільки таких прикладів прозріння у людей, що живуть поряд.

Країна - це не лише визначні архітектурні об'єкти чи відомі державні інституції з прізвищами можновладців на чолі. Країна - це люди, які щодня роблять великі і малі звершення, вірять у щось, вагаються, досягають і примушують вірити у щось більше. Це багатовимірний простір, у кожному закутку якого щось відбувається і стає джерелом натхнення і внутрішньої сили. Це величезна сукупність думок, дій, естетики, краси, образів, рис, які собою створюють неповторність країни.

Якщо подумати, то дуже багато великих ідей і глобальних проектів починалися з думки, з ідеї, з натхнення, з маленьких гаражів та хвиль ентузіазму. І теперішній економічний та політичний стан країни, її місце у світі не є аксіомою чи незмінною одиницею. Це просто постійна точка відліку, ґрунт під ногами, який може стати відправним, стартовим.

Як цю ідею вкласти у символ? Досі не знаю! Але кілька місяць у мене у свідомості засів простий образ, який не відпускав доки не вивільнився графічно. Я цілком усвідомлюю, що цей символ може бути слабким, не недостатньо влучним чи не настільки професійним, але суть не в тому, як це намальовано, а те, яка ідея стоїть за його плечима. Суть в тому, щоб започаткувати дискусію в іншому руслі і дати поштовх до творення інакшої позитивної країни, ознакою якої стануть влучні внутрішні і зовнішні символи.

Хочеться щоб свої люди повірили у себе ж, у цю країну, якось по-іншому подивилися на середовище, у якому вони живуть. Спробували знайти глибину і силу у звичайних речах, почали довіряти простору довкола, сусідам, зрозуміли, що вони вдома всюди, а не лише у внутрішній "коробці" своєї квартири.

Зміни країни починаються від глибинних переосмислень у свідомості великої кількості людей. І сума цих думок втілюється у зовнішніх проявах. Відсутність сміття, до прикладу, у Словенії - це не наслідок жорстких законів. Це спосіб мислення людей. І відсутність парканів у селах очевидно не від нестачі матеріалів для їх зведення, а від рівня довіри до людей, що живуть поряд.

Реклама:

Головне сьогодні