Трохи про потвор та людей
Потвори не будуть міняти своїх методів, в 90-х роках минулого сторіччя на "неслухняних" чудово діяли паяльники, праски та кулаки братків, то й навіщо змінювати такі ефективні інструменти?
Потвори будуть чинити насильство. Відбивати нирки, голови, руки, вибивати зуби, фальшиві зізнання, вибивати віру. Це цілком вкладається в їхню матрицю, вони знають, що ближчим часом за це не відповідатимуть, а далі одного дня вони не бачать, не звикли.
Є один день, він для потвор!
А ще є вічність, вона також для потвор, бо потвори дуже набожні і впевнені: Бог усе пробачить. Він не фраєр, він бачить, як належним чином уповноважених потвор дістав невдячний народ. Загрався народ в Конституцію, кому потрібна ця гра?
Потвори ж граються в солдатиків.
Солдатики, певне, забули, що вони не пластмасові, не олов’яні, що вони - живі люди з честю, присягою, громадянством, родиною, сусідами, забули, що для них завтра може не настати, а погони не захистять від потвор, якщо потвори вирішать пустити солдатиків в розхід.
Потім десь там, в інших світах, солдатиків збере біля нічної варти Юрій Кравченко, погляне на них, зітхне і зрозуміє, що говорити тут нема про що. Говорити можна було там, але тоді ніхто нічого не слухав, не складав повноваження, не схаменувся і не згадав, що є людиною…
Потвори будуть брехати, відбріхуватися та глузувати. Бо це звичний метод – брехня, щоб краще розвести "лохторат" як кролів, як котенят. Потвори годуватимуть брехнею і будуть дивитися, щоб люди зжерли все до останньої краплини.
І, подекуди, гратися в журналістиків. У тих, хто розкладає по гарненьких мисочках всю цю гидотну брехню та прикрашає яскравими витребеньками, і каже: воно смачне, воно їстівне, воно – поживне!
Бо деякі журналісти, певне, також забули, що означає їхня професія, і нівеляція правди, перекручування та брехня ніколи не виплатяться вами як кредити на квартири, машини тощо. Ці кармічні борги з вами назавжди.
На щастя, є багато інших, чесних та сміливих.
Потвори не люблять незалежних журналістів, опозиційних політиків, громадських активістів та й взагалі живих людей.
Потвори розбивають активнішим з них голови і не розуміють, що в цей спосіб завдають фізичної шкоди не тільки людині, вони нищать свободу слова, право на гідне ставлення, право на свободу та особисту недоторканність, право на мирний протест, свободу пересування, але що від них хотіти? Вони ж бо потвори! Якщо вони приблизно розуміють, що таке голова, особливо, головешка, то що таке свободи та права вони ніколи не зрозуміють, це ж не можна зжерти, на цьому не можна збагатитися, і це постійно заважає, одне слово - непотріб.
Для потвор це нормально. Але хіба це нормально для вас, Ваші Безчестя?
Для чого ви вчилися, для чого прагнули бути і, зрештою, стали суддями?
Щоб почути, що соціальні опитування народної недовіри ставлять вас на останнє місце? Вас, суддівство??
Щоб почути, як вас можуть, і, повірте, стримано і не огульно, але називати вашими безчестями? Щоб побачити, як страйкують біля судів не тільки прості громадяни, а й представники юридичної професії? Так, ви обурені, вам заважають працювати, посягають на неупередженість, на незалежність, але на порожньому місці нічого не росте, шановні, звичайно, якщо це не порожнє місце в історичному центрі Києва…
Я чудово знаю, який непростий шлях долається, щоб стати суддею, яка це важка професія, який тягар відповідальності ви несете щодня. Скільки це потребує знань, старань, навичок, концентрації, сил та напруження.
Саме тому, ви маєте розуміти, що ви розчиняєте справедливість. Ви калічите власну професію. У Феміди закриті очі, щоб вона залишалася неупередженою, а ви свої очі заплющуєте через що? Через страх все втратити?
Тобто все втратити (посаду, комфортне життя, привілеї тощо) більше важить за втрату справедливості?
З вами б не погодився навіть літературний аферист Остап Бендер.
Потвори граються в судіків. Але не варто суддям гратися в потвор. Це не ваш рівень, шановні, і шанс у вас ще є.