Кримські будні

За відсутності прямих авіарейсів між Києвом та Сімферополем єдиним оптимальним способом добратися туди залишився потяг. Звісно, у Крим ще можливо полетіти через Москву, але вартість квитка значно вища, та й по часу не завжди зручно. Автомобілем теж не варіант, кажуть, що доводиться чекати по півдня в черзі на "кордоні".

То ж вибір зупинився на Укрзалізниці.

Близько 4 ранку потяг зупинився в місті Мелітополь. Провідник вагону розбудив пасажирів, у вагон зайшли українські прикордонники з метою перевірки документів. Проте перевірку вони проводили досить формально, не завжди відкривали другу сторінку паспорта. Купе також ніхто особливо не оглядав. Тим не менше, уся процедура зайняла більше години.

Наступна зупинка була у Джанкої. Там уже керувала процесом російська "погранічная служба". Вони роздали імміграційні картки, перевіряли паспорти, звертали увагу на реєстрацію, пильно вдивлялася в обличчя пасажирів. Але загалом вели себе доволі ввічливо.

Я заповнив міграційну картку українською мовою – мене не просили переписати. Проте, побачивши мою "бандерівську прописку", запитали про ціль візиту. Відповідь: "Службове відрядження" – їх цілком задовольнила. Внесли мої дані у свою електронну базу та поставили штамп на одному екземплярі міграційної картки. Речі ніхто не оглядав.

Загалом виникло відчуття, що Крим уже повністю відійшов Росії. Формальна процедура перевірки документів при перетині кордону мало чим відрізняється від аналогічної процедури при поїздці в Білорусію.

У Сімферополі на вокзалі дещо по-іншому, ніж завжди. На пероні зустрічала "кримська самооборона" – місцеві активісти, які одягнули камуфляжну форму з нашивками "Россия" на рукавах.

Декілька десяток хлопців та дівчат патрулювали залізничний вокзал. Як розповів пізніше один із них, вони мають право перевіряти документи в пасажирів та вміст багажу. На щастя, у мене ніхто нічого не перевіряв. Їхня присутність не викликала відчуття безпеки – скоріше занепокоєності.

Одним із "самооборонців" був колишній беркутівець із Луганська. Він розповів, що після "тих подій" переїхав разом із сім'єю в Крим, від служби в російському МВC відмовився, от і опинився в самообороні...

Минувши цю тривожну зону вокзалу, по старій звичці вирішив забігти в Макдональдс за кавою, але мене очікувало розчарування – ресторан зачинений.

На дверях оголошення, що в зв'язку з "технічними причинами" заклад тимчасово не працює.

Аж тоді згадав, що Сімферопольський Макдональдс закрили одразу після "референдуму", а працівникам запропонували аналогічні посади та оклади в інших закладах України.

Але це не єдина незручність, з якою довелося стикнутися. Зовсім забув про різницю в часі – плюс 1 година до київського часу.

Я поспішав в Алушту на судове засідання. Водієм таксі був татарин із Бахчисарая.

Він зрадів, що йому трапився пасажир-українець.

Певно, зараз українці рідкість у Криму. Я був тим ковтком свіжого повітря "із материка".

Він сподівався почути хороші новини чи хоча б позитивний сигнал, що український уряд усе ще бореться за їх землю й не здасть Крим так просто.

А ще він багато розповідав.

Про російських військових та їх зухвалу поведінку, про перших російських туристів, які хоч і приїхали, але виявилися скупими та часто невихованими, про нові штрафи за порушення правил дорожнього руху, які суворіші, аніж українські.

Але попри все, він оптимістично налаштований і вірить, що Крим у серпні – вересні повернеться в склад України. Дай Бог.

На фасаді Алуштинського міського суду тепер висять два триколори. Прапори Росії та Криму. На вході все той самий охоронець, який мене вже впізнає в обличчя. Судді та помічники не змінилися.

Суддям та іншим держслужбовцям, щоб залишитися на посадах, довелося прийняли російське громадянство та здати українські паспорти. А ще судді проходили інтенсивний курс навчання по російському праву й у роботі тепер керуються російським законодавством. Як процесуальним, так і матеріальним. Навіть у справах, у яких відкрито провадження до "референдуму", і які частково були вже розглянуті по українських законах.

Помічники усно пояснюють, що позовну заяву не обов'язково переписувати й по-новому обґрунтовувати з посиланням на закони РФ – але рішення буде прийняте іменем Росії. Якогось "перехідного періоду" не передбачено. А ще засідання ведуться російською мовою. Українці тепер національна меншина в Криму...

Однак працівники суду частково "саботують" нові порядки, а саме – зміну часового поясу. Попри те, що засідання було призначене на 09:00 ранку по місцевому часу, 08:00 по Києву, воно розпочалося о 9 ранку по "київському часу". Ніхто нікуди особливо не поспішає.

Алушта готується до літнього сезону. Комунальники фарбують лавки, підстригають газони, вуличні торгівці розміщують нові цінники на товарах, зазначаючи вартість у російських рублях. Але при цьому гривня й надалі перебуває в обігу.

Помітний ажіотаж біля одного з російських банків. Люди приходять заздалегідь, займають черги. Хтось розраховує отримати зарплату чи пенсію, дехто грошовий переказ.

Відділення інших банків уже давно не працюють. Банківськими картками теж неможливо розрахуватися. В обігу лише готівка.

Місцеві нарікають на незручності – але ті, хто "за Росію", готові їх терпіти. Вони сподіваються, що це тимчасово. Усі вірять у "навалу" російських туристів, які приїдуть "рятувати" сезон на заклик їхніх політиків.

Деякі вже тут. Зустрів чоловіка та жінку із Сахаліну. Кажуть, що раніше відпочивали у В'єтнамі, Таїланді, Японії та Китаї, а тепер приїхали на "майскіє" підтримати Крим.

Вони летіли із Сахаліну 9 годин у Москву, а потім ще 3,5 у Сімферополь. Востаннє в Криму були 20 років тому. Такі ідеологічно заряджені. Раді, що Крим знову повернувся до Росії й "справедливість відновилася". Але трохи розчаровані.

Подивившись на Алушту, сказали, що немов знову повернулися на початок 90-х. Застій, совок, немає розвитку.

У Київ не їхатимуть, бо бояться, що можуть "по голові отримати". Загалом милі та приємні люди, які дивляться російські новини й мають тверді протилежні до моїх ідеологічні переконання. Для них Путін герой.

Ще вони розповідали, що російських уряд сприяє потоку туристів у Крим. Авіаквитки Москва-Сімферополь-Москва можна буде придбати менше ніж за 250 доларів США. Збільшать кількість авіарейсів. У Керчі буде декілька додаткових паромних переправ.

Але наразі через протоку добратися доволі тяжко. Перед травневими вихідними росіянам у черзі на паром довелося стояти по 18 годин. Автомобільний затор сягав декількох кілометрів.

(Далі буде…)