Суспільне мовлення як простір для розвитку

Сьогодні активно обговорюється питання розвитку суспільного мовлення, незалежного від держави, яке б функціонувало в інтересах громадян. Дискусія щодо того, яким має бути суспільне мовлення, досі відкрита: просто скопіювати досвід західних держав – чи підійти до проекту творчо, з урахуванням особливостей трансформаційної кризи в Україні?

Сучасна Україна переживає трансформаційну кризу. У горнилі загального хаосу народжуються численні новітні проекти змін, переважно волонтерські, починаючи зі створення роботів-дронів для армії й закінчуючи розробкою нових світоглядно-ціннісних парадигм.

На жаль, усі ці проекти розпорошені й ситуативні в самій своїй основі, як і хаотичне середовище, у якому вони розвиваються.

Тому, хоч суспільством у сукупності докладені величезні зусилля, через відсутність адекватної його організації стара система продовжує твердо домінувати в Україні, гальмуючи ті зміни, до яких соціум уже давно дозрів.

Відповідно, тільки-но відбудеться кристалізація соціальних рухів, у державі одразу відбудуться вибухоподібні структурні зміни. "Гальма" сучасної системи будуть ліквідовані і їх замінить нова, гнучка й відкрита для розвитку структура.

Головна проблема й головне завдання – організація наявних суспільних ресурсів.

Думаю, необхідність суспільного мовлення як медіапростору, наповненого якісним контентом для обслуговування суспільства, є самоочевидною для більшості активних людей.

Інше питання, на яке значно складніше дати точну відповідь: чи спроможне суспільне мовлення виконати роль каталізатора й організатора суспільних змін, чи його це завдання?

У західних державах, а також у США і Японії суспільне мовлення – це медіапростір, що фінансується суспільством і обслуговує його. Це означає, що суспільне мовлення унеможливлює державну монополію на інформацію.

Однак, у згаданих державах перед суспільством не стоїть питання виживання і творення альтернативної системи державної організації.

Для України питання ліквідації монополії на інформацію є, без сумніву, важливим, але лише одним із багатьох інструментів виходу з тотальної кризи.

Тому звичайне копіювання західної системи суспільного мовлення не зможе вирішити фундаментальних політичних і соціальних викликів, які сьогодні стоять перед Україною. Необхідність творення принципово нової системи, а не косметичних виправлень сучасної, вимагає відповідного творчого підходу й до суспільних медіа.

До України ми можемо перенести лише загальні принципи й цінності суспільного мовлення західного зразка. Належний результат ми отримаємо, тільки якщо вдало пристосуємо ці цінності до конкретного українського випадку, враховуючи особливі для кризового часу запити суспільства.

Перша й головна цінність, яка є універсальною для будь-якого суспільного мовлення – це відповідність суспільному запиту.

В Україні потреби соціуму – це не лише якісний контент і правдива інформація. Це також творення єдиної інформаційної платформи – простору перетину, а, отже, об'єднання й організації всіх суб'єктів суспільних змін. Для прикладу, суспільне мовлення, маючи доступ до кожного українця, дуже легко може стати простором або навіть суб'єктом об'єднання всіх волонтерських рухів у єдину спільноту, унеможливлюючи цим спекуляції на людських почуттях і спрощуючи схему надходження допомоги.

У сучасних умовах швидкого розвитку комунікації суспільне мовлення не повинне обмежуватися телебаченням, радіо та інтернет-виданнями.

Ніхто не може завадити створенню на базі суспільного мовлення віртуальних соціальних мереж, аж до єдиної всеукраїнської віртуальної соціальної мережі, де б були об'єднані всі, або, принаймні, більшість українців. Спроби створення подібних мереж були й раніше, але вони не набирали достатньої кількості зареєстрованих користувачів, щоб стати повноцінною соціальною мережею. Суспільне мовлення, завдяки охопленню широкої аудиторії вирішує цю проблему.

Більше того, можливості самоорганізації безмежні, аж до створення паралельного суспільства в Україні, незалежного від державної влади.

Наведена схема може поширюватися на будь-яку сферу суспільних інтересів, об'єднуючи й людей і наявні організації. Запорукою цих можливостей є принцип творення: сам створюю, за власний кошт, для себе. Суспільне мовлення може організувати найкращий інформаційний простір для такого процесу.

Друга цінність суспільного мовлення частково випливає з першої й полягає в задоволенні регіональних суспільних запитів.

Тут говоримо про мовлення на місцях, обмежене актуальними проблемами певного адміністративного району чи навіть окремого населеного пункту. Цікавим тут може бути приклад Німеччини, де завдяки федеративній політиці сильно розвинене саме регіональне мовлення.

Добре, коли люди мають можливість дізнатися про останні новини свого регіону з незалежних суспільних медіа. Але ще краще, коли на просторах цих медіа вони можуть обговорити й вирішити нагальні проблеми. В ідеалі, суспільне мовлення спершу інформує людей, потім у віртуальній соціальній мережі надає їм можливість обговорити проблему, визначити відповідальних та прийняти певні рішення й, нарешті, створює можливість зворотного інформування та комунікації, для втілення цих рішень у реальності. Таким чином, може формуватися сучасне місцеве самоврядування, на принципах динамічної організації, з реальними можливостями й засобами впливу.

Фактично, суспільне медіа може формувати своєрідну альтернативну до державної – громадську владу (самоврядування).

Третя цінність суспільного мовлення – це незалежність від держави.

Суспільне мовлення повинне фінансуватися громадянами безпосередньо – це беззаперечно. Люди готові заплатити, і навіть багато заплатити, якщо суспільне мовлення, крім надання якісного контенту, буде ще й тотожне національному інформаційному простору, де здійснюється продукування інформації, її обговорення та перетворення на реальні соціальні чи політичні рішення.

Фінансуючи національний інформаційний простір, люди відчуватимуть себе повноцінними суб'єктами суспільного життя, з можливостями впливу на нього. Крім того, суспільне мовлення буде не лише впливати, але й контролювати державу та чиновників – як на загальному, так і на місцевому рівнях. За таких умов будь-яке зловживання чи спекуляції владою унеможливляться апріорі.

Таким чином, суспільне мовлення в Україні може стати не лише засобом масової інформації, але й простором об'єднання всіх активних суб'єктів змін.

Такий простір, організований за принципом віртуальної соціальної мережі, одразу стане глобальним координаційним центром для нових суспільних еліт. Якщо суспільне мовлення, крім ролі інформатора, готове взяти на себе ще й роль координатора, забезпечивши простір для взаємодії, то в суспільстві почнуться фундаментальні зміни.

Звичайно, можна просто скопіювати західний досвід і прилаштувати його до України. У будь-якому випадку, це будуть позитивні реформи – адже доступ до якісної інформації в сучасному інформаційному суспільстві рівнозначний диханню й пульсу для народу.

Однак, можна підійти до процесу творчо, з урахуванням особливих суспільних проблем і потреб. Тоді ефект буде ще більш вражаючий.

Ключове питання: якою має бути Україна?

Посередньою західною державою з відносними політичними свободами й відносно високим рівнем життям, чи однією із провідних держав світу? Ресурси й можливості в нас є, тому друга ідея не являється чимось фантастичним чи недосяжним. Крім того, у сучасному світі найбільше цінуються не нафта, газ чи територія – а перспективна творча ідея. Побудувавши систему на основі такої ідеї, Україна одразу стане на крок попереду своїх сусідів. І питання економічної, соціальної та політичної потужності буде лише питанням часу.

В епоху інформації медіа є ключем до наймасштабніших змін. Важко придумати кращу платформу для творення єдиного національного інформаційного простору з єдиною віртуальною соціальною мережею, аніж суспільне мовлення.

Загалом, усе залежить від поставленої мети: пройти одну сходинку на шляху суспільного розвитку, чи одразу цілий поверх. У будь-якому випадку, починати треба з першої сходинки, а саме – зі створення самого суспільного мовлення. Але вже сьогодні рівень підтримки проекту залежить від його кінцевої мети.

Активна частина суспільства давно готова до змін. Вона радо підтримає й матеріальними ресурсами, і власною працею проект, покликаний організувати ці зміни в єдину нестримну річку розвитку.

Богдан Бень, студент Києво-Могилянської академії, ФСНСТ-1, спеціально для УП.Життя