Плагіат Кириленко: чи покарають дружину віце-прем’єра?

У колонці від 13 січня мною була оприлюднена лише невеличка частина інформації стосовно відвертого плагіату в докторській дисертації Катерини Кириленко.

Там були чужі тексти без вказаного джерела або зі сфальсифікованими посиланнями.

У світлі того, як розгорталися подальші події навколо цієї дисертації, та кадрових змін в МОН: новий міністр Лілія Гриневич є однопартійкою чоловіка Катерини Кириленко В’ячеслава Кириленка, а міністерство збережено у підпорядкуванні останнього як віце-прем’єра з гуманітарних питань, – є усі підстави очікувати, що плагіаторство дружини Кириленка будуть "спускати на гальмах" з метою залишити їй науковий ступінь доктора педагогічних наук.

[L]Через це я вирішила розмістити у вільному доступі в Інтернеті фотоматеріали та текстові файли, які підтверджують масштабний плагіат у докторській дисертації, підручнику і низці статей Катерини Кириленко.

Крім того, вважаю за доцільне пояснити структуру і види плагіату в цій докторській.

Частина 6 статті 69 закону "Про вищу освіту" визначає академічний плагіат як "оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання".  

Згідно п.6 ч.2 статті 6 закону "Про вищу освіту" "Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації… є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома".

Аналіз дисертації Катерини Кириленко дозволяє стверджувати, що у ній мають місце обидва види академічного плагіату.

Вона у своїй докторській дисертації оприлюднила в якості результатів власного дослідження наукові результати, отримані російським науковцем Стелою Георгієвною Григор’євою, які було нею захищено у вигляді дисертації доктора педагогічних наук "Формирование инновационной культуры учителя начальных классов" за спеціальністю 13.00.08 "Теорія і методика професійної освіти у дисертаційній раді" Д.212.136.04 у Московському державному гуманітарному університеті ім. М. О. Шолохова 18.01.2012 року (на дисертації і авторефераті вказано 2011 - рік подання до захисту і розсилки автореферату).

Кириленко у розділі першому своєї дисертації на с. 66 приписує собі положення, винесене Григор’євою на захист (тобто воно є пунктом авторської наукової новизни), і розміщене нею на с. 13 автореферату і с. 17 дисертації, а також оприлюднене Григор’євою, вже як науковий результат дослідження на с. 369 її ж докторської дисертації, та опубліковане на с. 40 автореферату.

На с. 67 своєї дисертації Кириленко без докорів сумління пише: "Нами розроблено… критерії сформованості інноваційної культури" і – повністю переписує зміст таблиці №1 зі сторінок 24-25 автореферату Григор’євої.

У висновках до першого розділу на с. 80-81 Кириленко від свого імені оприлюднює визначення, автором якого є Григор’єва і яке оприлюднене останньою як науковий результат дослідження на с. 369 її докторської дисертації та опубліковано на с. 40 автореферату.     

У розділі третьому дисертації Кириленко плагіат із дисертації та автореферату Григор’євої представлений особливо "репрезентативно":

– на с. 174-175 Кириленко приписала собі (букв.: "ми виходили") результати дослідно-експериментальної роботи Григор’євої, оприлюднені на с. 375-376 її докторської дисертації;

– на тій же с. 174 (абзац другий): визначення моделювання процесу формування інноваційної культури авторства Григор’євої (с. 41 авторефрату) Кириленко подала як власне: "ми розуміємо";

– на с. 187-188 і початку с.189 Кириленко скопійовано методику дисертаційного дослідження Григор’євої зі с. 32-33 автореферату останньої;

– на с. 189 К.Кириленко подала від свого імені ("нами було організовано" і "ми практикуємо"), а на с. 190 продовжила – описання видів роботи і методів, що використовувалися Григор’євою, списавши їх буквально зі с.33-34 її автореферату (див. вище);

– на с. 201 Кириленко приписує собі отримані Григор’євою наукові результати її дослідження, опубліковані на с. 37-38 автореферату;

– на с. 203 Кириленко привласнила ("педагогічний експеримент підтвердив" і "представлена нами модель") науковий результат дослідження Григор’євої, опублікований у її авторефераті (на с. 38) і докторській дисертації (на с. 366).

У висновках до третього розділу на с. 227-228 Катерина Кириленко прямо приписує собі ("ми розуміємо") науковий результат дослідження Григор’євої зі с.40 її автореферату і с. 372 дисертації.

У розділі четвертому на с. 287 своєї дисертації Кириленко копіює (разом із висловлюванням: "на наш погляд") висновок зі с. 30 автореферату Григорьєвої, а на с. 289-290 – під гаслом "у нашому дослідженні" (с. 290) – здійснює виклад наукових результатів, отриманих Григор’євою і опублікованих нею на с. 30-31 її автореферату.

Під усіма наведеними запозиченнями в дисертації Кириленко посилань на Григор’єву немає.

Докторська дисертація Григор’євої є основним об’єктом плагіаризму з боку Кириленко, але не єдиним.

Так, у підрозділі 4.5. на с. 290-291 своєї дисертації Кириленко приписує собі висновок методологічного характеру, запозичивши його без посилань із дисертації російського доктора педагогічних наук Л. О. Холодкової, захищеної у Санкт-Петербурзі у 2005 році за спеціальністю 13.00.08 "Теорія і методика професійної освіти".

Крім того, визначення, автором якого є Холодкова, Кириленко подає як своє у висновках до другого розділу (с. 164-165) своєї докторської.

У висновках до того ж (другого) розділу дисертації (с. 166) Кириленко від себе подає визначення, яке насправді належить російському науковцю О. В. Балахонову і яке було пунктом наукової новизни його докторської дисертації, захищеної у Санкт-Петербурзі у 2008 році. 

У загальних висновках дисертації (с. 388) першим пунктом "власного наукового доробку" Катерина Кириленко оприлюднила визначення, яке "зліплене" нею з двох визначень: перше – авторства О. О. Поскрякова, друге – А. В. Кальянова (який при цьому посилається на роботу М. І. Романенка).

Свідченням академічного плагіату є і й автореферат докторської дисертації Кириленко, адже у ньому опубліковані привласнені Катериною наукові результати і тексти кількох, знов-таки переважно російських, науковців.

Так, в авторефераті вона під своїм іменем опублікувала:

– на с. 8 (в електронному варіанті – с. 10) визначення інноваційної культури, авторами якого є насправді О. Поскряков і А. Кальянов;

– на с. 9 (в електронному варіанті – с. 11) – науковий результат дослідження Григор’євої;

– на с. 10 (ел. с. 12) – визначення інноваційної культури, автором якого є Холодкова;

– на тій же с. 10 (ел. с. 12) – текст, буквально (навіть зі словом "Вважаємо" (у І.Панової: "Мы считаем") списаний Кириленко зі статті російського науковця І.Панової "Обоснование интегрированного похода к формированию инновационной культуры специалиста" (журнал "Современные наукоемкие технологи" – 2008 – №7 – с. 73-75);

– на с. 11 (ел. с. 13) – науковий результат дослідження російського автора О. Балахонова;

– на тій же с. 11 (ел. с.13) передостанній абзац у категорично-стверджувальній формі: "ми потрактовуємо" – Кириленко приписала собі визначення формування інноваційної культури, автором якого є Григор’єва;

– наприкінці с.11 (ел. с. 13) з категорично-стверджувального: "ми виходили" – розпочинається текст, що переходить на с. 12 (ел. с. 14), і який є викладом наукових результатів дослідно-експериментальної роботи Григор’євої зі с. 375-376 її докторської дисертації, щоправда тепер "за авторством" Кириленко (фото 24);

– в якості першого пункту "власної наукової новизни" у загальних висновках на с. 25-26 (ел. с. 27-28) Кириленко подала визначення, авторами якого насправді є український науковець А. Кальянов (з посиланням на М. І. Романенка) і російський О. Поскряков (фото 25.1 і 25.2).

Історія з відвертим плагіатом у дисертації і авторефераті дружини віце-прем’єр-міністра ще й сильно віддає лицемірством: справедливо вимагаючи обмежити російський контент в українському гуманітарному просторі, В’ячеслав Кириленко дозволяє собі керуватися подвійними стандартами: забороняючи демонструвати "гуманітарний продукт" "русского мира" в Україні, він робить виняток для своєї дружини (вчительки російської мови і літератури за освітою), адже значна частина наукових робіт пані Кириленко, у т.ч. близько чверті її докторської дисертації, і є продуктом, що був створений сучасними російськими науковцями.

Чи можливо крадіжка інтелектуальної власності науковців з Росії – це новий спосіб боротьби з країною-агресором?

До речі, Катерина Кириленко може стати причиною чергового для України міжнародного скандалу. Оскільки Україна ратифікувала Всесвітню конвенцію про авторське право, в разі, якщо будь-хто з вищезазначених російських авторів захоче звернутися до Європейського суду, для нашої держави можуть настати неприємні правові наслідки.

Також у Росії можуть знайтися бажаючі скористатися цією ситуацією в політичних цілях, виставивши Україну в дуже негарному світлі.

А оскільки в скандалі замішана дружина одного з високопосадовців нашої країни, чи будуть взагалі нам довіряти наші партнери з ЄС? Адже в Європі дуже прискіпливо ставляться до права інтелектуальної власності, до якого відноситься і авторське право на наукові роботи!

Тому хотілося б порадити віце-прем’єру В’ячеславу Кириленку: коли зберетеся у черговий раз навішувати ярлик "прибічника русского мира" будь-кому, хто критикує вас або пані Кириленко, розпочніть пошуки цих прибічників із власної дружини.