Чому Гельсінкі переймається соціалізацією батьків

Програма фінської столиці, яку я хочу описати сьогодні, стосується іммігрантів. Саме тих, які переїхали в нову країну та сидять вдома з малими дітьми.

Проте – якщо мислити глобально – ідея інтеграції батьків, що доглядають за малюками, охоплює не лише іммігрантів-батьків.

У Києві, інших мегаполісах та невеликих містах і селах багато мам опиняються у такому собі гетто "дитина-сім’я", де на особистий розвиток немає місця.

Програми освітніх курсів (мови, новітні технології, рукоділля тощо) у цій ситуації стали би важливим соціальним стимулом.

Отже, як мільйонний Гельсінкі справляється із глобальними викликами?

У 2009 році місто розпочало тестову програму з безкоштовного навчання фінської мови  іммігрантів з малими дітьми.

"Такі курси є частиною інтеграційної програми міста Гельсінкі, – пояснює Майя Мело (Maija Melo), яка курує розвиток даного навчання у межах столичного інституту Stadin aikuisopisto. – Згідно із законом, фінські муніципалітети відповідають за інтеграцію батьків, які сидять вдома з дітьми і не мають змоги відвідувати державні мовні курси".

[L]Тобто такі курси задовольняють дві мети: вивчати мову та інтегруватися у фінське суспільство.

"Адже було виявлено, що для батьків маленьких дітей є загроза виключення із соціальних процесів. Тому така програма вважається пріоритетною", – пояснює вона.

Відтак з 2011 програма розпочала повноцінну діяльність.

Особливість таких курсів – можливість залишити дитину з нянею на дві години й задовольнити власні інтелектуальні потреби: отримати нові навички та познайомитися з новими людьми, а дехто саме тут знаходить друзів.

Школа, за допомогою якої я вивчаю фінську та знайомлюся з фінами ближче (пам’ятайте, що це північний народ, завести знайомство з місцевими досить важко), називається Stadin aikuisopisto (тобто Професійний інститут для дорослих міста Гельсінкі).

Основна його функція – дозволити випускникам шкіл або старшим особам здобути необхідну освіту.

Школа пропонує різні рівні мовних курсів (залежно від знань студента) та різної інтенсивності (від двох разів на тиждень до чотирьох разів на тиждень).

На заняття записують маму/тата, що доглядає вдома за дитиною до трьох років.

Локації розташовані у різних районах, що дає змогу охопити більше студентів.

Батьки займаються із кваліфікованим учителем (всі вони в тій чи іншій мірі знають англійську, що дозволяє порозумітися тим студентам, які тільки почали знайомство із фінською).

А тим часом діти проводять час у ігровій кімнаті під наглядом виховательки.

Звісно, що і навчання, і матеріали, і послуги нянь – безкоштовні.

У нашій групі в одному з віддалених районів Гельсінкі п’ятеро студентів: з Іспанії, Непалу, Румунії, Сомалі, України.

Гендерний розподіл на користь жінок. З усіх присутніх лише одна людина з вищою освітою. Хоча наша група не є репрезентативною.

За словами Майї, за минулий рік 40% студентів мали вищу освіту і 28% не мали освіти або закінчили лише пару класів. Більшість студентів віком 20-35 років.

Бюджет таких мовних курсів у Stadin aikuisopisto близько 400 тисяч євро на рік. Сюди входить зарплата вчителям та вихователям, навчальні матеріали, оплата роботи секретарів та інші невеликі видатки. 

Окрім того, подібні програми здійснюють міста, що входять в столичний мегаполіс, – Вантаа та Еспоо. Разом із державними інституціями у цій сфері працюють також громадські організації.

Для українських реалій, коли самоосвіта не є пріоритетом у переліку нагальних завдань, такі програми від міста чи НДО стали би у пригоді. 

Наталя Терамае, спеціально для УП.Життя