Яка вона, сучасна Італія, на смак

50 мільйонів – саме стільки туристів, як свідчить офіційна статистика, щороку приїжджає до Італії, однієї з найбільш відвідуваних країн світу.

Це майже стільки ж людей, скільки живе в самій Італії (населення країни – близько 60 мільйонів).

Пенсіонери з Японії їдуть сюди оглянути численні історичні пам’ятки – адже в Італії одразу 51 об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.

А гостей зі Східної Європи, для яких Апенніни останнім часом стали доволі популярним напрямком, вабить, переважно, відпочинок "на морях".

Італія має найдовшу берегову лінію в Європі – 80 тисяч кілометрів – і омивається одразу чотирма морями: Адріатичним на сході, Тірренським на заході, Лігурійським на північному-заході та Іонічним – на півдні.

Одне з найпопулярніших місць серед населення і туристів, і взагалі – перша асоціація на слово "Італія" – це піцерія.

В країні їх більше 40 тисяч, і це лише офіційно зареєстрованих.

Вважається, що на півострові існує близько двох тисяч видів піци, та ще понад 500 видів іншої улюбленої страви – пасти.

Додай до страви петрушки чи кропу і отримаєш новий рецепт. Ось і виходить, що у кожній родині свої "макарони" і свої "секрети".

Найбільш ретельно таємницю зберігають в Неаполі. Тому і сьогодні найсмачніша піца – саме у цьому південному місті.

З напоїв найпопулярніші – вино і кава. Келих вина – обов’язковий атрибут за вечерею.

Вибір надзвичайно широкий, адже виробництво хмільного напою – бізнес для більшості регіонів Італії. Виноградники передаються у спадок з покоління в покоління. Коштує пляшка від 3 до сотень тисяч євро.

При цьому вино, незалежно від ціни, – натуральне. Принаймні, особисто мені у звичайному супермаркеті так і не вдалося знайти порошковий варіант.

Італійці справжні гурмани і в тому, що стосується кави. П’ють її часто, незалежно від часу доби.

Вуличних кавових машин, до яких ми встигли звикнути в Україні, в Італії немає. Адже каву з собою можна взяти на барі – коштує це від 1 до 3 євро. Але зауважте, що в барах діє неписане правило – якщо сісти за столик, то кава обійдеться удвічі дорожче, ніж на барі.

Замовляючи латте, не забудьте уточнити – "кафе латте". Інакше принесуть склянку молока.

В іншому – все майже так само, як і в нас. Головне, будьте дуже обережні з паперовими стаканчиками з-під кави – якщо "випадково" забути його у парку або не донести до смітника, то оштрафують на 150 євро (якщо спіймають, звісно).

Взагалі, санкції і стягнення за різноманітні правопорушення у різних містах Італії можуть суттєво відрізнятися.

Традиційними є штрафи за перевищення швидкості, їзду в нетверезому стані, перехід дороги в недозволеному місці та інші правила дорожнього руху.

Натомість багатьох туристів дивують покарання за виплюнуту на землю жуйку (30 євро) чи за годування голубів на головній площі у Венеції (500 євро).

У Римі надзвичайно дбають про котів: за вбивство цієї тварини загрожує від 5 до 10 тисяч євро штрафу і навіть 3 роки в’язниці.

Буває, що гості опікаються на сотнях різноманітних заборон і табу. Приміром, кілька років тому у Флоренції оштрафували жінку, яка придбала контрафактну сумку відомого бренду за 7 євро. В Італії покупець контрафакту несе відповідальність на рівні з продавцем – тож австрійська фрау змушена була заплатити 1000 євро штрафу.

Важливо, що усі штрафи, якими б абсурдними вони не були, потрібно сплачувати швидко, адже з часом вони можуть вирости у кілька разів.

За правопорядком в країні стежить поліцейська служба, яка складається з 5 національних корпусів – державна поліція, корпус карабінерів, фінансова гвардія, пенітенціарна поліція і державний лісовий корпус.

Найбільше італійці та туристи люблять карабінерів – це елітний підрозділ, куди існує суворий відбір, як за фізичними даними, так і за моральними якостями. Виглядають вони "на всі сто" ще й тому, що форму для них шиє бренд "Армані".

Сфотографуватися з карабінером – таке собі правило хорошого тону для туристів. Є навіть жарт такий: "Навіщо карабінери завжди ходять парами? Щоб завжди було кому сфоткати".

Проте Італія не тільки карає туристів, але й дає їм можливості трішечки похуліганити.

Скажімо, через турнікети в римському метро досить легко проскочити удвох по одному квитку – такі вони повільні. Щоправда, є ризик наскочити на контролерів, які ходять по вагонам.

З цього року, до слова, контролери у громадському транспорті у багатьох містах перестали одягати уніформу. Подейкують, це через справжнє нашестя "зайців" зі Східної Європи, які раз-по-раз шили контролерів у дурні.

В потягах, до речі, немає провідників. Заходиш до вагону і чекаєш на контролера. Він просто сканує твій квиток з QR-кодом (підійде звичайна роздруківка або навіть екран твого смартфону). Придбати його можна і в касі вокзалу, і в інтернеті – різниці немає.

Чим раніше купуєш квиток, тим він дешевший. Наприклад, якщо взяти білет на потяг з Риму до Болоньї за 3 дні до відправлення, він коштуватиме 40 євро, якщо за тиждень-два до виїзду – менше 25-ти.

[L]Подорожуючи на авто, можна обрати для себе або платну магістраль з відмінним покриттям, або ж безкоштовну дорогу, своїми ямами дуже схожу на нашу, українську.

Їхатимете повільно, зате – з місцевим колоритом. В Італії дуже багато садів, і уздовж доріг доволі рясно розкидані торгівельні майданчики з овочами та фруктами, вирощеними тут, на місці. Причому, кожна така точка – обладнана касовим апаратом.

Продають, між іншим, не лише фрукти, а й вино чи оливкову олію. Такі невеличкі магазини, які спеціалізуються на товарах "Італія-стайл", часто укладають договори з гідами – і ті за певний відсоток під час автобусних турів завертають сюди туристів – на дегустацію.

Вони – тільки за. Адже пробувати Італію на смак можна безкінечно.

Роксана Касумова, для УП Життя