Початок трансформації 1-го вересня у інше свято

Цього року Департамент освіти КМДА знов нагадав столичним навчальним закладам, що вони самостійно визначають, як відбуватиметься свято Першого дзвоника.

За два тижні до 1 вересня на своїй сторінці у Facebook я поставив чотири запитання про те, як можна організувати у школі початок навчального року:

1. Як нам назвати зустріч зі школою 1 вересня?

2. Яка має бути максимальна тривалість загального зібрання школи у цей день (у будь-якому форматі)?

3. Що може бути на нашому святі?

4. Проти чого ви категорично проти?

Реакція на пост була яскравою: півтисячі like, майже триста репостів та сотня коментарів.

Після Дня Незалежності я узагальнив та оприлюднив для громади відповіді на ці запитання.

З урахуванням цих побажань та ідей, ми і розробили свій сценарій свята.

Назва та тривалості заходу

Зрештою ми задовольнилися "офіційною" назвою: День знань. Комусь це може видатися неважливим, але слово не тільки відображає наше бачення світу, але й формує його.

Довго дискутували з користувачами соцмережі щодо тривалості заходу. Варіанти були: від 15 хвилин – до години.

Оскільки будівлі школи досить далеко (500 м) одна від одної, початкова та старша проводили свято окремо: на 8:30 і 9:15 – відповідно.

Початкова школа – 15 хвилин загального зібрання + близько 5 хвилин, щоб класи зайшли до кабінетів.

Старша школа – 19 хвилин + близько 20 хвилин для фотосесії біля школи. Потім – на уроки.

Зміст свята "Першого дзвоника"

Щодо змісту, то варіантів учасники дискусії запропонували просто безліч.

Найпоширеніше побажання було повітряні кульки, багато кульок: створити атмосферу свята.

Також – пікнік у шкільному саду, відео привітання від учнів, інтелектуальна гра – квест по станціям, виступ танцювального колективу вчителів, подарунки першокласникам – тощо.

А ось з питання, чого категорично не треба на святі – просто вражаюча одностайність. Чиновники, депутати, усілякі "представники чогось" – почуйте! Люди до вас просто криком кричать: "Не гнобіть дітей нудними промовами! Ви дітям не цікаві, а у батьків викликаєте лише роздратування!"

Ми не намагалися врахувати всі ці поради, але зміст свята змінили.

Гімн України цього разу слухали не в запису, а його заспівали дві наші дівчинки (вони на першому фото): і в початковій, і в старшій. Вийшло душевно і щиро. Мабуть, зробимо це традиційним.

Мої вітання, як директора школи, дітям та батькам тривали десь по дві хвилини, може, менше – не фіксував, але намагався дуже коротко і дуже простими словами.

В початковій школі (яка, до речі, цього року святкує 10-річчя)

– вірші, привітання випускників-старшокласників, випустили у небо сині та жовті кульки.

Після цього над входом розправили рушники – і діти під ними пішли до кабінетів.

До першокласників завітали поліцейські Віктор та Вікторія, коротенько нагадали про те, як треба переходити вулицю.

У старшій школі – класи стали півколом, дівчата виконали дві пісні. Під одну – діти трохи потанцювали – хоча можна було потанцювати більше.

Після вітань класні керівники провели для 5-класників, які перейшли до середньої школи, екскурсію, показали, де що знаходиться. Спеціальний об'єкт екскурсії школою – кабінет директора: всім сподобалося.

Жодних виступів чиновників. До старшої школи прийшов наш (дійсно наш, бо часто заходить до школи, цікавиться нашими справами, допомагає) депутат Київради Олексій Новіков. Попросив не давати йому слова, просто був гостем, щиро аплодував дітям.

Вже після свята я поспілкувалися з ним ще десь півгодини: пройшлися по школі, він подивився, як йдуть ремонти спортивної та актової зал, потім – обговорювали шкільні справи, розмірковували, що можна зробити, щоб створювати дітям більш комфортні умови.

Дітям дуже сподобалось, що друзі школи прийшли з коптером – знімали нас з висоти пташиного польоту.

Скоро на сторінці школи викладемо відео.

Що не вдалося і треба робити інакше?

Хоча ми провели загальний збір дуже швидко, діти (особливо – першокласники) за 6-7 хвилин від початку стали втрачати увагу, слухали виступи неуважно. Бо діти.

Якщо будемо проводити початок свята у форматі загального зібрання (хай, навіть, дуже короткого), кожні 3-4 хвилини треба створювати ДЛЯ ВСІХ дітей, не тільки тих, хто виступає, рухливі перебивки: помахали, покричали, пострибали, покрутилися на місці – хореографію перебивок вигадаємо.

Треба більш розгорнуто залучати батьків. Запропонувати, хай станцюють або заспівають для дітей.

Те ж саме – вчителі. Я ще на педраді запропонував колегам зробити власний флешмоб для дітей. На жаль, поки що не вмовив: будемо над цим працювати.

Сергій Горбачов, директор середньої школи №148 ім. Івана Багряного м. Києва