Українська правда

Міжвидова культурна вовтузня, або Історія навколо культурного фонду

- 17 січня 2017, 18:10

30 серпня 2016 на засіданні Національної ради реформ, було схвалене рішення про створення Українського культурного фонду. Над текстом цього законопроекту працювали з грудня 2015 по лютий 2016 як відомі представники творчих, експертних середовищ, так і народні депутати, працівники Адміністрації президента та Міністерства культури.

Структура і концепція створення Фонду проста, прозора і зрозуміла: його діяльність буде фокусуватися виключно на культурі та мистецтві, доступ до фінансування матимуть як окремі особи, так і державні чи не державні інституції.

Фонд є самостійний у прийнятті рішень, відбір проектів для реалізації здійснюється виключно висококваліфікованим експертним середовищем.

Запропоновано особливу систему управління Фондом, яка забезпечуватиме збалансованість політики та прозорість діяльності Фонду. Очікуваним є формування високої довіри до Фонду потенційних донорів і меценатів.

Не запроваджується використання платежів соціальної лояльності з боку бізнесу та нема втручання у бюджетний перерозподіл акцизного податку, що суперечить як Податковому, так і Бюджетному кодексу.

Крім наповнення Фонду з бюджету, пропонуються добровільні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі нерезидентів України; інші джерела, не заборонені законодавством. Така модель є у багатьох країнах.

До слова, моделей, відмінних від Британської, є багато і вони працюють.

State Culture Capital Foundation (Latvia) – Формується за рахунок:1) коштів Державного бюджету отриманих від загальних доходів у розмірі, зазначеному в щорічному законі про державний бюджет; 2) подарунків та пожертв від осіб, у тому числі іноземних осіб, та іншої фінансової допомоги; і 3) доходи від господарської діяльності Фонду.

Fund for the Promotion of Creative Activity (Poland) – Фінансується за рахунок державного бюджету і добровільних внесків.

Public Fund for Cultural Activities (Slovenia) – Фінансується державою з так званого "євро бюджету")

Administration of the National Cultural Fund (Romania) – Фінансується з державного бюджету, через Міністерство культури. Отримують дохід також від продажу продукції, міжнародних грантів, пожертвувань, спонсорства, інших доходів.

The Netherlands Foundation for Visual Arts, Design and Architecture – фінансується Міністерством освіти, культури та науки, але це автономний фонд, який приймає свої рішення самостійно.

Dutch Foundation for Literature – фінансується Міністерством освіти, культури та науки.

Фонд культури сприятиме розвиткові сучасних напрямів культурної та мистецької діяльності, передбачатиме експертний відбір, фінансування та моніторинг виконання проектів, стимулюватиме розробки сучасних програм і проектів (ініціатив) у сфері культури і мистецтва, підтримку реалізації міжнародних проектів.

Він також сприятиме збереженню національної культурної спадщини України за рахунок підтримки інфраструктурних проектів, фінансуватиме мистецькі дебюти та розвиток молодих митців, інших діячів культури, у тому числі за рахунок надання їм стипендій та індивідуальних грантів. Підтримуватимуться міжнародні проекти у сфері культури та мистецтва.

Фонд підзвітний Міністерству культури та громадськості, що є абсолютно логічним.

Оскільки суттєвим і таким, що потребує особливої пильності є розподіл в тому числі і бюджетних коштів, немає суперечності у тому, що громадськість буде брати участь у діяльності Наглядової ради – тяжіємо ж бо до прозорості в культурному діалозі і до регулярного міжнародного аудиту, який теж передбачений?

Міністр культури делегує 2 осіб до Наглядової Ради і призначає Голову Фонду, обраного з трьох, запропонованих Наглядовою радою кандидатів. На цьому вплив Міністерства закінчується.

З текстом законопроекту №5491, де прописаний також алгоритм функціонування і формування Наглядової ради, Дирекції фонду можна ознайомитися за посиланням на сайті ВР України.

Безсумнівно, цей закон не ідеальний і може бути доопрацьований між читаннями.

Законопроект пані Наталії Заболотної теж має право на існування, як будь-які інші цінні законопроекти, з якими до нас звертаються різні середовища.

[L]Пані Заболотна, хоч і не є суб’єктом законодавчої ініціативи, зуміла, використовуючи свій очевидний управлінський талант, зібрати буквально за кілька днів підписи депутатів практично усіх парламентських груп і фракцій, включно з Опоблоком (можна тільки уявити, як депутати підписували цей об’ємний законопроект, який навіть не читали), і така енергія не може не захоплювати.

Однак, нам пропонують створення монструозної структури, яка перебирає функції кількох міністерств і руйнування принципів податкової і бюджетної політики держави. Про це я зауважувала ще у листопаді 2014 року, але ж наші проекти, то як наші діти, і міняти їх ми не хочемо – любимо такими, які вони є.

Що ж, так урочо презентований запрошеним до Арсеналу минулого року гостям проект пані Заболотної теж має всі шанси бути розглянутим у залі ВР.

Тому, як підсумок, пропоную усім, хто зосереджений на відверто маніпулятивній, емоційній, особистісній і тому не завжди об’єктивній критиці законопроекту про Український культурний фонд сховати персональні амбіції, минулі образи, стишити агресію, відмовитися від інтриг, а спокійно працювати, не виснажуючи власну психіку конспірологічними теоріями змов і не ображаючи людей. Якщо ми очікуємо респекту від когось, то мусимо своєю чергою демонструвати респект.

Сродна праця знайде кожного, а у пантеоні діячів української культури місць вистачить для всіх героїв і героїнь.

Ірина Подоляк, спеціально для УП.Культура