ЗНО з інформатики: які зміни у освіті невідворотні та необхідні

Останнім часом багато розмов йде про те, що вітчизняна IT-галузь зможе далі розвиватися тільки за умови переходу на вищий щабель: від аутсорсіногового обслуговування чужих проектів до створення власних кінцевих продуктів.

Пояснюється це досить просто: є ряд країн (Індія, Бразилія, Аргентина і, навіть, Росія), де послуги програмістів коштують дешевше.

Таким чином, перед українською IT-освітою стоїть завдання не просто забезпечити галузь кадрами – тут мова йде про підготовку фахівців зовсім іншого рівня кваліфікації.

Безумовно, сьогоднішніх випускників технічних вузів можна "підтягнути" до необхідних "показників" – проте, скільки на це піде часу? Чи не упустить Україна свій шанс?

Підготовка фахівців має починатись не із першого курсу інституту

Як би це дивно це не звучало, але саме відсутність інформатики в списку предметів, за якими діти можуть пройти зовнішнє незалежне оцінювання, є однією з основних перешкод розвитку IT-освіти в Україні. І кажу я це, спираючись на реальний досвід.

Минулого року ми ініціювали у Міносвіти програму "Школяр-програміст" – великий проект з підготовки в Україні програмістів, які будуть затребувані на світовому ринку праці.

Для старту були відібрані школи, в яких вже є спецкласи інформаційно-технологічного профілю.

На першому етапі ми підготували вчителів, які мали навчати дітей за новою програмою – зібрали їх разом і провели інтенсивний курс навчання.

Потім вже ці вчителі почали підготовку дітей безпосередньо в школах.

Результати – дуже хороші. У проекті взяло участь 19 класів з 17 шкіл в Києві, Івано-Франківській, Львівській та Одеській областях. Було підготовлено близько 100 вчителів, які підготували близько 350 дітей на шкільних заняттях, і ще близько 100 – в гуртках.

Результати роботи позитивно оцінені Міносвіти – програма продовжує працювати. Цього року кількість класів-учасників зросла до 70-ти завдяки сприянню освітньої онлайн-платформи SmartMe University.

Однак в ході реалізації програми "Школяр-програміст" ми зіткнулися з цікавою проблемою: для старту проекту в деяких школах не вистачає... батьківської згоди!

Тобто програма підтримана Міносвіти, її підтримують директори шкіл, є технічні можливості, є онлайн-платформа, є потрібна кількість дітей для створення класів інформаційно-технологічного профілю – але далеко не всі батьки цю ідею сприймають позитивно.

Аргументи антагоністів звучать приблизно однаково:

"Навіщо дитині додаткові 4 навчальні години з програмування на тиждень? Дайте краще більше годин фізики і математики! Дитині ж ще до університету вступати!"

Тобто, по суті, батьки не хочуть, щоб діти вчили програмування, але хочуть, щоб вчили фізику і математику – щоб потім піти вивчати те ж саме програмування у ВНЗ.

Нинішня шкільна програма інформатики безнадійно застаріла

Сьогодні вже немає сенсу розповідати школярам про те, що таке комп'ютер і з чого він складається.

Як і пояснювати, яким чином в Windows створити нову папку на робочому столі.

Якщо говорити про програмування, ази якого даються в рамках шкільної програми, то це, по-перше, застарілі мови (типу Turbo Pascal), а по-друге той обсяг годин, які на це відводяться (на програмування має виділятися ⅓ від загальної кількості годин інформатики – тобто, приблизно 1 година в місяць), зовсім не дає можливості ні вивчити мову, ні, хоча б, зрозуміти, що таке програмування взагалі.

Введення ЗНО з інформатики дозволить вирішити ряд проблем.

По-перше, з'явиться можливість істотно змінити навчальні програми профільних класів – наявність ЗНО буде вирішальним фактором для подолання батьківського опору.

По-друге, відкриє двері класів інформаційно-технологічного профілю для дітей, у яких з фізикою, наприклад, справи не надто складаються. Адже зараз ми втрачаємо цілий пласт хлопців, що мають величезний потенціал – але штучно "виведених за дужки" цього рівняння.

На підтвердження цієї тези говорить і той факт, що число світчер в галузі неухильно зростає – люди знаходять обхідні шляхи в галузь, куди їх "не пустило" ЗНО з фізики. При цьому, система освіти повинна бути помічником, а не перешкодою.

По-третє, це спричинить за собою зміну вузівських програм. За великим рахунком, базу, на вивчення якої витрачається 1-2 роки навчання, студент матиме ще зі шкільної лави – в університеті можна буде сконцентруватися на інших речах, готувати не просто програміста, а класного програміста.

Якщо ми хочемо дійсно змінити IT-галузь, якщо хочемо, щоб українські програмісти вийшли на якісно новий рівень – нам необхідно змінювати систему підготовки фахівців. І чим глибшими будуть ці зміни – тим краще.

Для невеличкої довідки: у багатьох інших країнах програмування вже стало повноцінною частиною шкільної програми. У 2004 році на цей шлях встав Ізраїль, в 2014-му схожа програма була представлена в Великобританії, в 2016-му році Японія прийняла рішення про впровадження програмування в навчальні програми навіть для початкової школи.

Якщо ми хочемо стати першими – то вже зараз потрібно рівнятися на кращих.

Сергій Іщеряков, кандидат технічних наук, доцент, Java-тренер з 2009 року