Чому хворіти грипом невигідно ні українцям, ні лікарям, ні державі

Під час останнього епідемічного сезону – найбільш інтенсивного для України на останні п’ять років – 15% українців перехворіли на грип та ОРВІ.

Збудником хвороби тоді став пандемічний штам A(H1N1) pdm.

Цього року Українці знов стали заручниками байдужого ставлення місцевої влади та комерційних інтересів дистриб'юторів і власників аптек.

Як відомо, грип стрімко поширюється, тому епідемії трапляються щороку.

Культура захисту від нього не "народними" способами (часник, лимон), а саме вакцинуватися в Україні є дуже низькою.

Навіть дієві міри (миття рук, уникнення контактів) не досягають ефективності, яку надає щеплення.

На віруси грипу не діють антибіотики, не завжди ефективними виявляються і противірусні засоби. При цьому високий ризик розвитку ускладнень: щороку у світі помирає до півмільйона людей.

Окрім важких наслідків для здоров'я, хвороба щороку завдає серйозних економічних збитків.

У 2015 році тільки державні заклади витратили на лікування грипу 750 млн грн.

А скільки витратили на ліки самі хворі?

Сюди ж слід додати непрямі збитки – невиходи на роботу, лікарняні, а також випадки пожиттєвої інвалідизації.

Профілактика ж у масштабах країни коштувала б 300 млн грн, враховуючи поточну середню вартість дози.

Як відомо, щеплення від грипу належить до рекомендованих, тобто, вакцину закуповують приватні структури та розподіляють серед аптек.

Однак, відповідно до Закону України "Про захист від інфекційних хвороб" закупівля рекомендованих вакцин також належить до відповідальності місцевої влади за кошти місцевих бюджетів. В окремих ОДА визначили потребу у вакцинах на рівні кількох сотень доз, що, звісно, не відповідає реальним потребам.

Волонтери та члени ГО "Батьки за вакцинацію" постійно отримували від медиків повідомлення про дефіцит вакцин проти грипу.

Зрештою, 14 грудня наша ГО офіційним листом звернулася до департаментів охорони здоров’я по всій Україні із закликом віднайти кошти та забезпечити вакцинацією, принаймні, найуразливішу категорію населення – лікарів та середній медичний персонал.

Питання щеплень саме цих людей лежить в етичній площині. Не маючи захисту самі, вони наражають на небезпеку також пацієнтів, для деяких з котрих (дітей, літніх осіб) ускладнення грипу несуть смертельну загрозу.

9 грудня 2016 року Міністерство охорони здоров’я розпорядилося головам ОДА виділити кошти на широку кампанію імунізації, передусім, в цій групі ризику.

У пошуках відповіді на питання "Де вакцини проти грипу?" ми виявили своєрідне замкнуте коло.

З одного боку, дистриб’ютори не бажають брати участь у тендерах на закупівлю вакцин, оголошених через систему Prozorro.

Їм нецікаво брати на себе соціальну відповідальність. За існуючими правилами, затвердженими попереднім міністром Олександром Квіташвіллі, кожний дільничний лікар мусить скласти перелік осіб, яким потрібне щеплення. Далі лікарня зі свого бюджету закуповує на торгах Prozorro потрібну кількість доз.

У системі публічних закупівель ми знайшли понад 100 заявок від лікарень, однак лише 5-та їх частина завершилася закупівлею вакцини. Решта торгів не відбулися, ймовірно, через низьку вартість лотів.

Лікарні готові витратити на закупівлю вакцини проти грипу в середньому 4–20 тис. грн – вартість кількох сотень доз. На повноцінну закупівлю коштів у бюджетах бракує.

Іншою причиною є елементарне небажання головних лікарів у регіонах навчатись використовувати систему Prozorro. Те, що у більшості лікарень не захистили навіть персонал – саме їхня відповідальність.

З іншого боку, аптеки і медичні установи побоюються закуповувати велику кількість вакцин від грипу, добре пам’ятаючи минулорічний низький попит, внаслідок якого довелося утилізувати невикористані дози. Відповідно, не розраховували виробники на Україну і цього року.

Ринок вакцин проти грипу в Україні складає приблизно 500 тисяч доз, однак спостерігається дефіцит, адже немає бажаючих пропонувати 600 тисяч доз на такому ризикованому ринку.

До нас щодня звертались ті, хто хоче зробити щеплення за власний кошт, але не зайшов ані "Ваксігрип", ані "Джі-сі-флю".  В аптеках людям відповіли, що вакцин або вже немає (закупили замало), або навіть і не було. Особливо це стосується невеликих містечок і сіл.

Щеплення не є коштовним: ціна – 150–170 грн – практично не зросла з 2015 року. Проблема не в вартості, а саме в наявності. Цього року аптеками Києва отримано менше 300 тис. доз (станом на 8.12.16), тобто, 13% від потреби. Їх придбають, насамперед, сумлінні українці, які самостійно вирішили захиститися.

Нарешті, замикають коло представники місцевих адміністрацій, котрі не вміють (та/або не вельми бажають) відстоювати інтереси тієї частини своєї громади, яка хоче зробити щеплення, і не спроможні пояснити, навіщо потрібне щеплення, тим, хто сумнівається, робити або ні. Для погіршення епідеміологічної ситуації в регіонах достатньо їхнього байдужого ставлення до проблеми.

Незабаром, у відповідь на наше звернення почали надходити листи з обласних департаментів. Проаналізувавши їх, ми отримали наступні показники по регіонах.

Отже, департаменти охорони здоров’я таки віднайшли кошти на закупівлю вакцин від грипу для медиків (і не тільки), але частка вакцинованих критично мала.

Щоб вакцинація мала ефект, Всесвітня організація охорони здоров’я радить щепити щонайменше 70% групи ризику. В масштабах України це 2 млн людей.

Попереднього сезону вакциновано проти грипу майже 130 тис. осіб, тобто 0,33% від усього населення України.

Нині сумарний показник по областях – близько 35 тис. щеплених за бюджетний кошт з груп ризику. Очевидна величезна прірва між цими цифрами і рекомендацією ВООЗ.

До складу самих груп ризику, крім медиків, майже в усіх областях внесли інші категорії населення (від дітей до працівників птахофабрик), що є дуже позитивним фактом, однак ускладнює оцінку всеукраїнської ситуації з охопленням медиків.

З даних, наданих ДОЗ-ами Полтавської і Харківської областей, зовсім неочевидний порядок ціни вакцинації.

У Кіровоградській області кошти місцевих бюджетів для профілактики епідемії не було залучено взагалі, а в Київській торги не відбулись через вище згадану відсутність комерційного інтересу дистриб’юторів та аптечних мереж.

Департаменти проводять такі заходи, як визначення імунітету до вірусу грипу у медиків (Миколаївська область), противірусна хіміопрофілактика, просвітницькі заходи та інше.

Практично всі департаменти скаржаться на несвоєчасність надходження вакцин.

Так само, майже звідусіль нам підкреслили необов’язковість вакцинації проти грипу, а деякі області (зокрема, Сумська) наполягають на тому, що щеплення в сезон лікарям робити не можна без перегляду нормативної бази.

Майже немає зворотного зв’язку від адміністрацій маленьких населених пунктів. Попри все це, варто подякувати департаментам дев’ятнадцяти областей, які дали відповідь, за чесно відображені показники, та відзначити готовність адміністраторів на місцях до співпраці.

[L]В результаті такого ставлення до питання вакцинації від грипу, сотні тисяч українців хворіють, десятки – помирають.

Так, за останній тиждень січня захворіло 181 729 осіб, з них 62,4 % – діти, зареєстровано 3 летальних випадки в Кіровоградській та Сумській областях.

Столиця є лідером з захворюваності (700 осіб на 100 000 населення), найменше хворіє Тернопільщина. Збудником переважної більшості випадків є підтип A(H3N2).

Приріст захворюваності поступово знижується (на 4,5% за тиждень), однак говорити про завершення небезпечного періоду до кінця березня – зарано.

Перериваються заняття в школах. Незважаючи на двотижневі та довші карантини, навчальна програма лишається незмінною, що порушує освітній процес і збільшує і без того жорсткі навантаження на учнів. Батьки вимушені залишати дітей самих вдома, таким чином зростає частота травмування дітей.

Дорослі люди не виходять на роботу, що призводить до економічних збитків. В США давно порахували, що хворіти невигідно – долар, вкладений у вакцинацію, заощаджує від 3 до 30 доларів. Тому чверть працюючих американців отримують щеплення з ініціативи роботодавця, а більше 90% медпрацівників, щеплені у сезон респіраторних інфекцій, – це неухильне правило.

А Україна, тим часом, утримує глобальний імідж держави з неадекватним ставленням до вакцинації, демонструючи найнижчі показники охоплення щепленнями поміж європейських країн, та одні з найнижчих в світі. Не дивно, що виробники вакцин не хочуть мати з нами справу.

Спільними зусиллями – батьків, громади, МОЗ, Центру громадського здоров'я, медиків, дистриб'юторів – потрібно виправляти цю ситуацію. Лише тоді отримаємо шанс знизити ризик епідемії грипу та зберегти здоров’я людей та кошти.

Тимофій Бадіков, голова правління ГО "Батьки за вакцинацію"