Записки мандрівного лікаря. Що змушує мене пишатися українцями

По роботі мені доводилося бувати в різних куточках світу і бачити кардинально різні рівні медицини. Наприклад, нещодавно я стажувався і працював у США і в Гаїті. Різниця між цими країнами – колосальна.

Більшість гаїтян взагалі позбавлені медичного забезпечення. Цукровий діабет для них – вирок. Звичайний апендицит може стати смертельним. Зуби у людей болять доти, доки не зіпсується коріння.

Натомість у США, та інших розвинених країнах, дбають не лише про здоров’я тіла, а й про психологічний комфорт хворих.

США

У багатьох лікарнях Америки є спеціальні сімейні кімнати або цілі будинки для батьків пацієнтів, які залишаються поряд із дитиною на довгий час лікування. Дорогою на Гаїті я заїхав до такого диво-будинку у США.

Його побудувала Фундація Рональда МакДональда, яка працює в 64 країнах світу, а з минулого року – і в Україні.

Найбільший Дім Рональда МакДональда розташований навпроти дитячої лікарні в місті Колумбус, штат Огайо. Тут є 137 кімнат, де щоденно працює 120-150 волонтерів. На утримання будинку витрачається приблизно 10000$ на день.

Якщо сім'я живе далі, ніж 50 км від міста і дитина знаходиться на стаціонарному лікуванні, батьки з братами і сестрами мають право безкоштовно зупинитися і жити в цьому домі.

Якщо є потреба, проживаючим тут дають засоби особистої гігієни, побутову хімію для прання, чищення тощо. Їжу сім'ї можуть готувати самі, а можуть безкоштовно вживати готову.

Кожен такий будинок у світі має свої унікальні традиції і свої особливості. Але всі вони побудовані так, щоб навіть у важкий час хвороби, дитина не відокремлювалася від сім'ї, а родина – від дитини.

Подумалося, що США, як країна з величезними ресурсами і можливостями, могла би це забезпечити і без фундацій. І громадяни, які сплачують немалі податки, мали би повне право цього вимагати.

Натомість, усе виглядає так, ніби схожі фундації і товариства працюють тут у режимі повного сприяння. А громадяни відчувають задоволення і відповідальність через можливість долучитися до роботи таких організацій. Бо у них якось так ведеться, що вони і є держава і себе від неї не відокремлюють.

ПОЛЬЩА

Державна медична страховка в Польщі покриває всі потреби на лікування пацієнта-дитини. А батьки самостійно оплачують проживання і харчування в лікарні біля дитини. Далеко не всюди вони мають умови, щоб ночувати поряд, навіть за гроші.

Варшавська дитяча лікарня відкрилася у 2015 році і стала першою і поки що єдиною в Польщі, де батьки можуть бути поряд з дитиною 24/7 і нічого за це не платити.

Держава не могла б дозволити собі таку розкіш навіть за умови, що 9% зарплати у поляків відраховується на медичне страхування. Але це стало можливим за рахунок співпраці адміністрації з польською Фундацією Дім Рональда МакДональда ще на етапі проектування і будівництва лікарні.

Те, що зробили тут, вражає: 26 відділень, 500 ліжок, 2500 персоналу. При цьому всього по лікарні 25 сімейних кімнат і 20 кухонь, які відкрилися і працюють за підтримки Фундації.

Батьки можуть тут розігріти їжу, поїсти, випити чаю і кави, відпочити, погратися з дітьми. І при цьому не платити нічого. Усе фінансує Фундація з пожертв, які збирає МакДональдз у своїх ресторанах та від приватних меценатів.

Ці кімнати постійно обслуговують багато волонтерів і без них надавати такий обсяг послуг було б дуже важко.

Результати польської Фундації Дім Рональда МакДональда в проектуванні сімейних кімнат і будинку – вражають. Навіть на фоні навколишніх будівель ці виглядають прекрасно. Організація роботи, безпекові рішення, ставлення до пацієнта в цих закладах на найвищому рівні.

Я кілька разів з прикрістю думав: ну чому такими проблемами не займаються на державному рівні? Чому питаннями комфорту сім'ї у важкі моменти життя опікуються волонтери і фундації?

Коли даєш волю думкам, помічаєш, що всередині стає все більше негативу і злості. І починає хотітися зробити комусь погано. А розвинуте суспільство, чи хоча б його частина, робить не так. Вони організовуються і роблять добро.

Буває, що більш розвинене суспільство тягне за собою розвиток держави. І якщо суспільство розвивається, то воно не чекає, коли держава зробить йому те і те. Воно саме підтримує цей розвиток – волонтерством чи благодійними пожертвами, об'єднується у благодійні, громадські чи неформальні організації. А держава підтягується.

УКРАЇНА

Минулого року Фундація розпочала роботу в Україні.

І знаєте, що змушує мене пишатися українцями?

[L]Що за місяць збору коштів у рамках акції "Долонька Щастя", яка проводилася в ресторанах МакДональдз, вдалося зібрати більше 5 млн грн.

Вже зовсім скоро в українських дитячих лікарнях з'являться перші Сімейні Кімнати. І родина буде поруч в комфортних умовах, хоч і у важких обставинах.

Просто знайте, що ви теж можете стати рушієм позитивних змін у нашій державі.

Павло Сільковський, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії Рівненської обласної дитячої лікарні