Є надія, що реформи медичної галузі відбудуться

Про проблеми та недоліки медичної галузі сьогодні говорять всі, навіть ліниві.

Так проблеми є. Вирішення їх необхідне.

Але про що говорять ті хто можуть мати доступ до ЗМІ? Говорять, в основному, про низьку зарплату медиків, недофінансування галузі, рідше про доступ пацієнтів до якісних, та навіть, до не зовсім якісних медичних послуг.

Багато розмов про те, що за все необхідно платити, ліки дорогі, призначають їх багато.

[L]Усі просять додаткового фінансування і в основному на зарплату.

Виною всіх негараздів називають МОЗ, працівники якого "не компетентні". Всі бачать їх дії, критикують і кричать "Геть їх з високих кабінетів". Кажуть візьміть професійних лікарів – організаторів, професорів, головних лікарів, ті знають як і що повинно фінансуватися: "Вони знають, що необхідні гроші, а розділяти їх вже давно навчилися. Реформатори із-за кордону та новачки в медицині – навіть азбуки нашої медицини не знають".

Отже, всі розмови точаться навколо збільшення фінансування, підвищення зарплат, знищення "не ефективної" галузі та от десь там колись хтось скаже за пацієнтів.

Всі говорять, що реформи мають бути для медиків і з медиками необхідно все обговорити, радитися, науково обґрунтовувати зміни і т.д. і т.п.

Шановні говоруни, хочу сказати: "Медична галузь фінансується і повинна функціонувати для потреб пацієнтів. Медикам слід зробити умови та мотивацію ефективно працювати. Нас в популяції менше 1%, а решта потенційні пацієнти".                                                   

Тепер по порядку.

Грошей на медичну допомогу ніколи не буде вистачати. Жодна багата країна не може покрити повністю потреби суспільства в медичній допомозі, особливо послуги з використанням високовартісних новітніх технологій. А Україна тим більше.

Основним у виступах та публікаціях наших вчених і політиків звучить % від ВВП на охорону здоров’я. Він у нас біля 3%, не менше витрачають пацієнти зі своїх кишень.

За різними даними, в Україні на медицину витрачається 7,8% коштів від ВВП. Це приблизно 313 доларів США на особу. Щоб зрозуміти, скільки витрачають у інших країнах світу, погляньте на таблицю.

Відсоток від ВВП – це є показник можливостей та уваги держави до галузі, але аж ніяк не показник реальних грошей.

У США медична допомога одна із найдорожчих, і десятки мільйонів людей не мають доступу до неї.

На Кубі витрати на особу вдвічі більші, ніж в Україні, та в 15 разів менші ніж в США. Але рівень медичної допомоги високий, доступність є, тривалість життя одна з найвищих у світі, а материнська та дитяча смертність – одна з найнижчих у світі.

У наших сусідів Білорусів 6% ВВП – це 463 доларів США. Це майже як в Україні, але доступність медичної допомоги – абсолютна, як планової, так і ургентної. Та й рівень достойний. У Білорусі відсутні благодійні внески – чорна готівка та обов’язок "не забудьте залишити на чай". Кожен медик отримує зарплату. Він працює в державній установі.

Отже раціональне використання коштів виділених на галузь – це основа. Кошти виділяються на пацієнта і мають працювати на нього – це основна теза сьогоднішнього МОЗ.                  

Кабмін схвалив концепцію фінансування первинної ланки, тобто виділення грошей на ПМСД (сімейний лікар). Гроші не великі – 210 гривень на особу. Це солідарна державна соціальна страховка гарантованої первинної медичної допомоги. За неї відповідальний сімейний лікар.

Чи цих грошей буде достатньо?

По-перше, із 1000 прикріплених пацієнтів не всі хворіють.

По-друге, велика група пацієнтів із хронічними захворюваннями (гіпертонія, діабет та інші) будуть отримувати ліки по програмі відшкодування, що не входить в ці 210 гривень, лікар зможе виписувати ряд препаратів, котрі будуть за зниженою ціною і т.д.

Сімейний лікар може стати фізичною особою підприємцем (ФОП), він може складати угоди із сім'єю, громадою на ряд додаткових послуг в неробочий час, це його право – він ФОП, але все в межах закону.

Так працюють сімейні лікарі в Угорщині і в більшості країн Європи.

Сімейний лікар буде мотивований у здоров’ї своїх пацієнтів і направлятиме та контролюватиме допомогу вузького спеціаліста консультанта.                  

Отже, статок сімейного лікаря буде залежати від здоров’я його пацієнтів – більше здорових – грошей залишиться більше, ефективна робота з вузькими спеціалістами – менші витрати, більше грошей і т.д.

Не ефективна робота, часті виїзди карети швидкої допомоги до хронічних хворих – менше грошей і т.д.                                                                      

Сімейний лікар – це основа основ у медицині. Обстеження та лікування пацієнта з незначними скаргами у сімейного лікаря в рази дешевше, ніж у вузького фахівця.

У США, де дієва робота сімейного лікаря, спостерігається зниження смертності від ішемічної хвороби, інсультів, онкологічних захворювань, зниження смертності дітей до року, кількості пологів з низькою вагою дітей, збільшення тривалості життя.

Я подібну тенденцію з інсультів та інфарктів бачив у м. Херсон в 2005 році в амбулаторії сімейного лікаря.

Отже, МОЗ і Кабмін визначилися із фінансуванням ПМСД. Тепер слово за ВРУ, або відповідною постановою Кабміну.

Міністерство намітило реорганізацію медичних закладів. Створення медичних округів на сьогодні – це перспектива якісної медичної допомоги.

До прикладу взяти одну із таких складних областей, в географічному плані та по доступності медичної допомоги, як Закарпатська. На мій погляд, створення центрів невідкладної спеціалізованої допомоги в таких містах як: Ужгород, Мукачево, Хуст, Тячів є оптимальним.

Складні географічні умови – забезпечення доставки гвинтокрилом та сучасним автотранспортом. Доступ до медичної допомоги не за місцем проживання, а за доступністю до установи, де допомога може бути надана.

В кожному регіоні є свої особливості, їх слід враховувати як на місцях так із МОЗ і КМУ, адже обладнання цих центрів високовартісне. Мають бути окремо виділені центри високотехнологічної спеціалізованої допомоги. Це може бути як обласний центр так і регіональні. Отже, необхідні зміни в бюджетний кодекс – гроші за пацієнтом.

Тут постають питання організаційні, обладнання та підготовка кадрів. Все це є посильним для України. Підготовка за міжнародними стандартами, керівництвами, а не за національними підручниками.

Всі медики мають працювати за єдиними протоколами – європейськими, американськими. Європейці працюють за американськими. Авторитети тут ні до чого. Кожен виконує свою роботу.

Міністерство охорони здоров'я підготувало план реформування 2-го рівня медичної допомоги на 2018 рік і готує відповідний нормативний документ.

Комітет ВРУ повинен його прийняти і не заговорювати обговореннями та своїми роздумами, часто не обґрунтованими.           

Для того, щоб медичні установи могли ефективно використовувати кошти, їм необхідно надати статус самостійних підприємств (не прибуткових).

На 2019 рік МОЗ намічає зміни установ III і IV рівня – спеціалізованої висококваліфікованої та високотехнологічної допомоги.

Сьогодні Кабмін пропонує почати цей процес медичним установам НАМН України, як найбільш підготовленим до цього переходу.

Крок переходу до цього – фінанси. Незважаючи на зменшення фінансування на кваліфіковану високотехнологічну допомогу в установах НАМН України, маємо повідомлення деяких установ про збільшення складних хірургічних втручань у січні 2017 року, у порівнянні із січнем 2016 року. Отже потенціал є, як кадровий так і технологічний.

Є люди, котрі хочуть мати кваліфіковану допомогу, після чого вони зможуть гідно жити, а дехто і працювати при тяжких захворюваннях. Але цей потенціал не безкінечний.

Необхідно терміново прийняти закон "Про заклади охорони здоров'я як самостійні підприємства (неприбуткові)".

Терміново необхідно прийняти міжнародні протоколи надання медичної допомоги, розробити та прийняти єдині тарифи надання медичних послуг та лікування за кінцевий результат. Тоді не будуть їхати лікуватися за кордон.

Наприклад, тарифи на стентування судин мають бути єдиними як в Ужгороді, так і в Києві, на трансплантацію суглобу – як у міській лікарні, так і в НДІ.

У тарифах має бути закладена оплата роботи медперсоналу, витратні матеріали, утримання установи. Кожен повинен отримувати за обсяг зробленої роботи згідно контракту.

Тут є багато нюансів на яких я не хотів би детально зупинятися, але одним реченням: робота спеціалістів має бути командною, щоб не породжувати кумирів серед спеціалістів та феодалів серед керівників установ та підрозділів.

В такій ситуації слід перестати говорити про зарплату. Її треба заробити.

Отже шляхи Кабміну і МОЗ, котрі проголошені, – вірні. Завдання медичної спільноти не заважати, а Верховної Ради та Кабміну – прийняти відповідні нормативні документи.                                      

Сьогодні керівники МОЗ, як ніколи, близькі до змін галузі для потреб пацієнтів.

Супротив є і він буде ще більший. Адже прийде скорочення (перепрофілювання) ряду медичних установ, скорочення надмірної кількості вузьких спеціалістів, зменшення доходів багатьох медиків (зникне чорний нал), зросте необхідність реальної перепідготовки, до чого багато медиків не готові, скоротиться прийом у медвузи. Ми щорічно випускаємо біля 8 тисяч лікарів, тоді як у США це біля 17 тис.

А тепер до проблеми, яка є невід'ємною в реформуванні медичної галузі, а саме до фармації та охорони здоров’я.

МОЗ визначило, вперше за всі роки, біля 300 медикаментів, котрі рекомендовані для лікування хворих, а було більше 2000.

МОЗ впроваджуватиме рецептурний відпуск більшості медикаментів. Це повинно було вступити в дію з 1 жовтня 2005 року. Не вийшло.

Сьогодні люди за свої гроші купляють ліки на мільярди гривень. Ліки, котрі не є важливими для життя, ліки від переїдання, куріння, здуття кишківника, печії і т.д.

Багато ліків купують не дієвих, поліпрагмазія (5-10 препаратів одночасно), дорогих, при наявності аналогічних генериків вітчизняного виробництва.

Рецептурний відпуск більшості медикаментів – це колосальні втрати фармкомпаній – мільярди гривень щороку. Чи буде супротив? Буде і дуже великий! Хочу привітати цей сміливий виклик молодої команди МОЗ.

І знову до грошей. В Україні більше 12 мільйонів людей мають підвищений артеріальний тиск. Не вистачить грошей всім відшкодувати ці витрати. Більшість людей з артеріальною гіпертензією можуть вилікуватись здоровим способом життя – харчуванням: обмеження солі, солодощів, облишити алкоголь, кинути курити. Рух та фізкультура є дієвими в профілактиці захворювань.

Те ж стосується багатьох із цукровим діабетом, захворюваннями опорно-рухового апарату та інше.

В Україні різні види травматизму мають місце у 4-7 разів частіше, ніж в країнах ЄС. А це великі втрати ВВП. Тут крім загальнодержавних заходів має бути відповідальність кожного. Як і відповідальність за поведінкові хвороби.

МОЗ проголосило про безкоштовне надання медичної допомоги при невідкладних станах. Так це добре, але якщо це сталося із поведінкових причин або внаслідок сторонньої сторони – мішенню для медичних витрат має бути відповідальна сторона.                           

У Швейцарії курці доплачують до медичної страховки 400 франків щорічно.

У Канаді та інших країнах доплачують до страховки також при надмірній вазі та ряду хронічних захворювань.

Медична допомога дорога і потребує великих коштів. Охорона здоров’я потребує великих зусиль кожного і заходів загальнодержавного плану.

Бажаю здоров’я. Бережіть його.

Микола Поліщук, професор, нейрохірург, міністр охорони здоров’я у 2005 році, народний депутат IV скликання