Легалізація азартного бізнесу Кабміном, або "Брудні кошти" не для культури та дитячого спорту

Вже нікого не здивуєш щоденною вакханалією, свідками якої є жителі українських міст – особливо ті, хто мешкає поблизу пунктів та залів так званих "державних лотерей", нашпигованих гральними автоматами й усілякими атрибутами казино та букмекерських контор.

Стрічки новин, наче в 90-ті, все частіше майорять історіями кривавих розбірок на території ігрових закладів.

20 листопада на столичних Нивках підлітки, під проводом дружинників Нацкорпусу, озброєні ледь не сокирами, розтрощили кіоски "Лото Маркет" і "Спортлото". 

Метою цих борців за справедливість були, за їхніми ж словами, "ділки, які незаконно займаються гральним бізнесом". 

Заспокоювати дружинників приїхали кілька екіпажів патрульної поліції. Однак активісти почали від них відбиватися.

16 грудня у Львові розгромлені кілька приміщень лотереї "Золота підкова".

29 січня у Києві застрелений охоронець пункту "Національної лотереї", до якого забігли семеро озброєних осіб в темних масках. За повідомленням столичної поліції, конфлікт виник через два судові рішення, що надали двом різним особам право власності.

Воістину, вражаюча замальовка того, на що перетворилася сфера азартних ігор, яка начебто знаходиться поза законом.

Варто додати ще один штрих – війна "активістів" з "лотереями" призводить не до закриття цих підпільних казино, а лише до переміщення їхнього прибутку з одних рук в інші.

Ігрові зали "лотерей" перетворилися на криваві мафіозні катівні, в яких вбивають і калічать людей. А дружинники та інші парамілітарні формації є радше елементом чийогось сценарію, аніж незалежними персонажами, котрі відстоюють благородні цілі.

Чи змінить цей стан легалізація азартного бізнесу, про невідворотність якої я нещодавно писала?

На жаль, приводи для оптимізму поки що видаються примарними.

Більш за те: в разі, якщо спрут азартного бізнесу зможе досхочу розкинути свої щупальця, то єдиним постраждалим від цього стане українське суспільство.

Легалізація азартної індустрії без урахування громадських інтересів – а саме такий шлях зараз виглядає найбільш ймовірним – буде відкритим насильством з боку держави. Насильством над життям, здоров'ям і долею своїх громадян.

Нагадаю, рік тому влада публічно відмовилася втілювати вимогу громадських організацій та представників гуманітарної сфери про те, аби азартна індустрія після легалізації була зобов'язана фінансувати соціокультурні проекти, які допомагатимуть знижувати рівень тої соціальної шкоди, що наноситься особистості азартним бізнесом – казино, залами ігрових автоматів, букмекерськими конторами. 

І за цей рік ми змогли переконатися: непідконтрольні суспільству й букві закону "лотереї" в Україні все частіше стають епіцентрами насильства, психологічного тиску та банального грабіжництва.

Це грабіжництво здійснюється ще й у вмонтованих в лотерейні хаби ломбардах, куди гравці-невдахи несуть свої сімейні скарби (годинники, обручки та інші дорогоцінності) із надією відігратися.

До речі, ломбарди при гральних залах уже давно не гребують жодним побутовим крамом – і приймають електрочайники, праски та столярні інструменти.

То чи не є таке цинічне здирництво легальних і підпільних азартних закладів у тандемі з державою  однією з причин невпинного занепаду суспільства: величезної хвилі квартирного грабіжництва, стрімкого збільшення показників алкоголізму, наркоманії, психічних захворювань та самовбивств?

Окремо вражає інший аспект.

На противагу шаленому зростанню кількості лотерейних хабів (і, логічно, надзвичайній дохідності цього бізнесу), в останні три роки оператори лотерей сплачують державі все менше податків зі своєї діяльності.

Наведу лише дивну статистику, оприлюднену минулого тижня Антимонопольним комітетом. У 2015-му році – коли розпочалася епідемія масової появи "лотерейних" залів по всій країні – податкові відрахування операторів впали більш ніж удесятеро.

Чи ви вірите у те, що цей мега-бізнес, який невпинно нарощує потужності, є зараз ледь не збитковим?

А найдивовижніше те, що точних даних про кількість пунктів "державних лотерей" на сьогоднішній день чомусь не має жоден державний орган. 

І це при тому, що, наприклад, мінімум два гральних зали знаходяться безпосередньо біля будівлі Антимонопольного комітету, де проходило обговорення регулювання ринку ігрової індустрії.

Відсутність цієї інформації породжує серйозні побоювання у тому, що узаконення азартного бізнесу пройде в максимально непрозорих умовах. 

Що ж, власне, будуть легалізувати, якщо навіть невідомо, скільки в країні існує пунктів азартних розваг?

Підозрюю, що занижене число гральних залів може стати зручним аргументом для влади під час обговорення в парламенті закону про легалізацію всього азартного бізнесу.

У публічний простір буде вкинута певна жалюгідна цифра, яка нібито підтверджуватиме, що азартний ринок не настільки великий, аби вимагати від нього додаткових відрахувань на підтримку соціальної сфери.

Нині у парламенті чекає на ухвалення законопроект №4663 "Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов'язань", ініціатором якого є прем’єр Володимир Гройсман.

Цей закон у нинішньому його вигляді лише підвищить рівень соціальної напруженості, пов’язаної із гральним бізнесом.

Адже він легалізує цю криваву машину підпільних казино, до яких доєднаються тепер ще й цілком законні гральні зали та букмекерські контори.

Дуже зручно прикриватися вимогами МВФ про легалізацію гральної індустрії для того, щоб ухвалити проект, який лише формально є корисним для економіки, але в реальності нанесе непоправну шкоду громадянам.

Урядовий законопроект гарантує азартному бізнесу відсутність будь-якого соціального навантаження – у формі додаткових фінансових відрахувань, що мали б іти на компенсацію тієї шкоди, яку гральна індустрія щохвилинно наносить суспільству.

Тож виходить, що наразі влада ставить Україну на "зеро".

Після легалізації азартного бізнесу за вигідним можновладцям сценарієм українське суспільство знову буде в програші. А наша країна продовжить своє багаторічне падіння у світових рейтингах людського капіталу – на відміну від капіталовкладень азартних ділків та тих, хто за ними стоїть.

Через це суспільний ультиматум, що був проголошений наприкінці минулого року від імені громадянського суспільства, залишається в силі: Кабінет міністрів має зняти з розгляду Верховної Ради свій законопроект про легалізацію азартної індустрії і суттєво його змінити. Врахувавши цього разу ті вимоги, яких все гучніше вимагають громадяни.  

Ми відчуваємо невідворотність легалізації азартного бізнесу. Дійсно, його заборона властива радше, авторитарним, а не демократичним державам. 

Однак ми вимагаємо того, щоб усі суб’єкти цього ринку несли підвищену відповідальність перед співгромадянами, не перетворюючи українців на зубожілих люмпенів.

Не змушували нести останній крам у ломбарди, роблячи чергову ставку на чудо. Й не штовхали українських дітей до наступної сходинки – алкоголізму та наркоманії.

Коли я презентувала на найвищому рівні влади законопроект "Про державний фонд гуманітарного розвитку України", мені говорили, що не бажають, аби "брудні кошти" йшли на культуру та дитячий спорт.

Звісно, їм (коштам) більш затишно у чиїхось брудних кишенях. Такий от державницький реформаторський підхід по-українськи.

Європейський досвід у такому сокровенному аспекті – зайвий. На відміну від наших "чистоплотних" можновладців, європейські політики не гребують "брудними коштами" азартного бізнесу: відкривають за їхній рахунок новенькі культурні центри та спортивні школи, реставрують замки та будують музеї. Тобто, створюють здорову альтернативу для суспільства.

Навіть український Антимонопольний комітет у своєму дослідженні навів приклади того, як "азартні" гроші в Європі стимулюють освіту, мистецтво та спорт.

І, водночас, яким жорстким етичним вимогам з боку держави підкорюються оператори грального ринку – аж до заборони надавати послуги особам, які демонструють ознаки ігрової залежності чи мають невиконані фінансові зобов’язання (ознайомитися з повним звітом Антимонопольного комітету можна за цим посиланням).

Та проект, який наразі пропонується Кабміном, не ставить перед азартним ринком взагалі жодних соціальних вимог. І це робить його бомбою уповільненої дії, прикрашеною яскравими неоновими ліхтариками.

Тому я закликаю Володимира Гройсмана зняти з розгляду парламенту свій ганебний законопроект №4663 із маніпулятивними "соціальними зобов’язаннями" у назві та, нарешті, розпочати з його приводу діалог із суспільством. Яке влада вже не має жодного права ігнорувати.

Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України, спеціально для УП.Життя