Ветерани: унікальні чи проблемні?

"Тримай! Тримай! – кричить він мені. – Тримай капот!".

Я хапаюся за кришку капота автомобіля і бачу, як іскри проходять оголеними дротами, де вже поплавилася ізоляція.

"Джон" теж бачить це, і його реакція миттєва. Він хапає дроти і роз'єднує між собою, намагається відірвати клеми від акумулятора.

Безуспішно, його б'є струмом, адже машина під напругою. Іскри проходять одночасно в декількох місцях, ще кілька секунд, і станеться займання.

"Джон" не припиняє спроби від'єднати дроти від акумулятора. Знову отримує декілька ударів струмом. Нарешті у нього це виходить, і тут я помічаю глибокі шрами від опіків на його долонях.

Після того, як спав адреналін, Джон пояснив свої дії:

"Коли я побачив, що в салоні іскриться, відразу зрозумів, що ймовірність загоряння дуже висока. Відкрив кришку капота, візуально прогноз підтвердився. Машина волонтерська, є вогнегасник чи ні, перевіряти немає часу.

Будь-яка секунда дорога, і якщо я почну зупиняти сусідні проїжджаючі машини, то ймовірність, що у них знайдеться вогнегасник і він буде працюючим – невідома.

У той час, коли кожна секунда на рахунку, зволікання зводило нанівець і так невеликі шанси. Тому я вирішив діяти так. Звичайно ж, я відчував, що мене б'є струмом, але розумів: якщо зараз цього не зроблю, то дуже висока ймовірність того, що машина загориться. І загасити її можна буде вже не скоро, бо на вулиці зараз температура +30".

Ветерани – інші

"Джон" – ветеран російсько-української війни, живе у Вінниці. На фронт пішов добровольцем в 2014 році, був командиром взводу штурмової роти.

Коли говорять про військовослужбовців, які повернулися зі Сходу, відразу згадують про ПТСР (посттравматичний синдром), алкоголь і агресію.

"Мерседес з євробляхами" – так описав ветерана-шукача  вакансії один з Нr- співробітників великого підприємства.

"Це, звичайно, мерседес, але з єврономерами. І у підсумку ти вибираєш ланос. Та ж ціна, зате ризиків менше".

Привертають увагу випадки, що підтверджують думку щодо запальності, агресивності людей, які повернулися з війни.

Ветерани відчувають себе іншими, особливими, унікальними, і це не завжди правильно сприймають у робочому колективі, де більшість не знає, що таке війна.

Безсумнівно, випробування бойовими діями накладає свій відбиток. Але неправильно говорити тільки про ПТСР в конфліктних ситуаціях.

Навички, які хлопці набувають там, пройшовши університет війни, тут, у мирних умовах, отримати неможливо.

Загострюються почуття, з'являються нові навички та здібності. Наприклад, чіткість ухвалення рішень, навичка в короткі терміни, в стресовій ситуації, ухвалювати правильні рішення.

На війні від цього залежить життя багатьох. Ситуації, коли від твоїх дій залежать і інші життя, неможливі без високого рівня відповідальності.

Ти дав слово і повинен його тримати. Наприклад, не можеш кинути проект посеред реалізації, підвести команду своєю роботою.

Є високий рівень самосвідомості, готовність йти на розумний ризик, стресостійкість, вміння тримати себе в руках.

Це важливі риси та навички, про які українським роботодавцям мало відомо.

Кадрові працівники кажуть про нестачу фахівців на ринку праці, особливо критична ситуація у сфері топ-менеджменту.

Але якщо той самий "Джон" звернеться до Центру зайнятості, що він там знайде? Професію зварника, автомеханіка, короткострокові курси водія.

За словами заступника начальника Генштабу ЗСУ Артура Артеменка, у 2018 р. звільняється 10% чинних офіцерів. У цифрах, за оцінками Генштабу, звільняється впродовж одного року близько 4000 офіцерів. Працевлаштування повинно відповідати їх досвіду і навичкам.

Про зарубіжний досвід і Україну  

Практики для залучення, набору та утримання колишніх військовослужбовців успішно застосовують у світі.

У Норвегії, Голландії, Канаді, США, Британії держава тісно співпрацює з бізнесом, створюючи програми, які сприяють успішному працевлаштуванню ветеранів.

Гарний приклад – міжнародна енергетична компанія "Шлумбергер", де на всіх позиціях, починаючи від керівників до охорони, працюють тільки колишні військовослужбовці.

Професор Карл Кастро, голова робочої групи НАТО з питань адаптації до мирного життя, вважає, що суспільство має цінувати внесок і роль ветеранів.

У питанні працевлаштування потрібно "насамперед звертати увагу на добровольців, тих, хто пішов не мобілізованим, а за покликом серця".

Кількість ветеранів в Україні становить 4% від загального населення, а це майже 2 млн осіб.

Відомо кілька спроб залучення ветеранів до роботи в державному секторі.  Цього року в Національній академії державного управління при Президентові України 40 ветеранів отримали сертифікати про проходження курсів за напрямком "Публічне управління і адміністрування".

Про це повідомив голова парламентського Комітету у справах  ветеранів, учасників бойовий дій, учасників АТО та людей з інвалідністю Олександр Третьяков. Він додав, що планують залучати випускників курсів до роботи в профільному Міністерстві ветеранів.

У Київській бюджетній установі (КБУ), яка створена зусиллями Київської міської спілки, штат передбачає укомплектування ветеранами на 50%.

Гоцуцов Дмитро, ветеран батальйону Донбас, нині один із співробітників КБУ, так пояснює своє бажання працювати чиновником:

"На війні я бачив, до чого призводить байдужість, це змінило мене, змінило мої пріоритети. Зараз мені важливий не розмір зарплати, а значущість моєї роботи. Можливість змінити мою країну, моє місто. Здійснити свій внесок у побудову майбутнього такої країни, заради якої ми боролися в бою, загинули мої товариші".

Нам всім потрібно створювати суспільство роботодавців, дружніх до ветеранів. Якщо ви допомагаєте працевлаштуватися ветеранам, ви допомагаєте всій країні. Завтра вони повернуться у свою сім'ю і будуть працювати на благо України.

Наталка Московець, для УП.Життя