Кому і як дістається інсулін?

Матеріал, опублікований на Українській правді 6 листопада, в якому пацієнт з інсулінозалежною формою діабету з Дніпра висловив свої судження про систему забезпечення інсуліном, не може залишити байдужим будь-кого, хто розуміє, як працювала ця система до Уляни Супрун, яку особисто звинувачує автор у запровадженні змін.

У центрі сучасної моделі охорони здоров’я стоїть пацієнт і його індивідуальні потреби.

За цієї моделлю працюють системи охорони здоров’я всіх розвинених країн світу.

У цю ж модель трансформується наша українська система, пориваючи зі своїм радянським минулим.

У чому головна різниця? У відповідальності.

Хто несе відповідальність за здоров’я людини? Звісно, сама людина.

Яка відповідальність держави у сфері охорони здоров’я людини? Забезпечити умови та рівний справедливий доступ всіх громадян до якісних медичних послуг, до ефективних ліків, до вищої якості та більшої тривалості життя.

Цей підхід не просто не звільняє пацієнтів від відповідальності за власне здоров’я, але й передбачає їхню активну участь у його захисті: через профілактичні заходи, регулярні обстеження, корекцію стилю життя тощо.

Держава може виконати свої зобов’язання в цій системі тоді, коли пацієнти регулярно проходитимуть огляди, вчасно звертатимуться до лікаря і виконуватимуть його рекомендації.

Розгляньмо, як це працює, на показовому прикладі – системі забезпечення пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, препаратами інсуліну безоплатно.

Програма реімбурсації інсуліну, що діє в Україні з 2016 року, є принципово новим комплексним підходом до забезпечення необхідними препаратами інсуліну пацієнтів з інсулінозалежною формою діабету.

Постанову про впровадження нового підходу ухвалили ще у березні 2016 року, тому дивно, що звинувачення часто звучать на адресу саме Уляни Супрун, адже наша команда лише забезпечила нарешті належне втілення прийнятого раніше нормативного документу.

ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛІКАР І ПАЦІЄНТ

І лікар, і пацієнт мають ще один інструмент для контролю цукрового діабету: обов’язковий аналіз глікозильованого гемоглобіну.

Визначення контрольного значення показника глікозильованого гемоглобіну на рівні 7,5% – це рішення робочої групи експертів, які розробляли правила роботи системи відшкодування вартості препаратів інсуліну ще в 2015 році.

Саме такий показник визначений лікарями як такий, що враховує можливі труднощі, які можуть виникати перед пацієнтом для зниження рівня цукру.

Він грунтується на сучасних медичних наукових дослідженнях і рекомендаціях.

До складу робочої групи входили як експерти-ендокринологи, так і представники пацієнтських організацій.

Цей аналіз є сучасним інструментом контролю ефективності призначеного лікування.

Якщо показник глікозильованого гемоглобіну високий – це означає, що лікування не є ефективним, режим застосування інсуліну з якихось причин не підходить пацієнту або пацієнт не дотримується цього режиму.

І в тому, і в тому випадку потрібен візит до лікаря і перегляд призначеного лікування.

Держава забезпечує і буде забезпечувати всіх пацієнтів препаратами інсуліну у флаконній формі безоплатно.

Якщо пацієнт ефективно дотримується дієти та призначень лікаря (рівень глікозильованого гемоглобіну менше 7.5%), держава також забезпечує його більш зручними формами застосування інсуліну (картриджі, шприци-ручки).

ЧОМУ ПОТРІБНО ЙТИ В АПТЕКУ

Раніше закупівля інсуліну відбувалася за тендерною процедурою і лікар видавав пацієнту тільки той препарат інсуліну, який був уже закуплений.

Тобто те, чим лікувати пацієнта, визначали чиновники та тендерні процедури.

Тепер лікар виписує препарат інсуліну, який найкраще підходить пацієнтові. Пацієнт отримує інсулін в аптеці, а держава та місцева влада компенсують аптеці його вартість.

Аптека завжди знаходиться у пішохідній доступності від поліклініки, де пацієнт отримує рецепт – це одна з умов системи реімбурсації.

ЩО ЩЕ ЗМІНИЛОСЬ ПІСЛЯ ВВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО РЕЄСТРУ

Запровадження електронного реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, дозволяє отримати препарат інсуліну тим, хто його дійсно потребує.

У реєстрі є дані про пацієнтів, який препарат інсуліну, коли, чому і яким лікарем був виписаний.

[L]У реєстрі можна простежити реальну кількість пацієнтів, правильно розрахувати потребу у ліках на рівні міста чи області, отже, ефективніше забезпечити тими препаратами інсуліну, які потрібні пацієнтам.

Ті області, що вже користуються цією можливістю, вже налагодили добре забезпечення ліками пацієнтів з інсулінозалежною формою діабету.

До 2017 року через обласні тендери при закупівлі препаратів інсуліну держава втрачала щороку понад 500 мільйонів гривень.

Це недбальство і корупція зупинені після впровадження електронного реєстру.

З того часу маніпуляції та інформаційні атаки стали звичним явищем.

Зміни завжди даються важко. Особливо коли вони ламають корупційні схеми чи відпрацьовані роками звички.

Пацієнт і його інтереси мають стати центром охорони здоров’я.

Але це стане можливим лише у випадку, якщо кожен із нас буде готовим взяти відповідальність за власне здоров’я.

Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я, для УП.Життя