Побути помічником екстрасенса і не намочити штанці. Особистий досвід

Мені доводилося працювати контент-менеджером, журналістом, перекладачем, монтажником систем відеонагляду, інтерном в адміністрації президента та викладачем у школі. Різний досвід та багато цікавих людей зустрічалися на шляху.

Проте, ось уже другий рік я працюю лише над одним проектом – своєю майбутньою дисертацією.

Не те, щоб мені остогидло. Адже тема, над якою працюю, реально цікавить.

Проте, захотілося трохи драйву. І тому подумав – а чому б не вдатися до експерименту.

Я вирішив "напрошуватися" в гості на кілька днів до людей різних професій та з різних куточків України. Спостерігати за їхньою роботою, клієнтами, обідами…

Одним словом, насолоджуватися буднями людей пересічних і не зовсім.

А щоб не ходити за ними по п’ятах, пропонував допомогу – стати на кілька днів помічником.

Як не дивно більшість погоджувалася.

Зараз розповім про те, як це – бути помічником екстрасенса, або ж не намочити штанці, коли у когось "вселився" злий дух.

Мені веліли називати мого тимчасового роботодавця "майстром", тому далі у тексті я так і робитиму.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

Ось що я знав про майстра до цього – віртуоз біоенергоінформаційного впливу, 55-річний парапсихолог уже давно дивує своїми надзвичайними здібностями та значним багажем знань в галузі народної медицини.

Його знають не лише в області, а й в усій Україні та навіть за її межами.

Парапсихолог може проколювати своє тіло наскрізь довжелезними металевими спицями, засовувати руки в розплавлений свинець, ходити по вогню і на відстані впливати на зміни майбутнього своїх пацієнтів, а ще – навіювати кохання та навіть змінювати долю.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Нічого особливого. Просто десять клієнтів. Сім з алкогольною залежністю, один – з наркотичною, один не може втриматися, коли дивиться на школярок, інший – хоче укласти вигідний контракт.

Я сиджу в приймальні і мене не пускають до "обителі". Чую лише дивні звуки.

Позбавлення алкгольної залежності – постійна щоденна практика. Фото ilze79/Depositphotos

Клієнти виходять, мов у трансі – не звертають на мене уваги. Лише один юнак витягнув сигарету і хотів запалити. Я сказав, що "тут не курять". Юнак навіть не глянув на мене і поспіхом вийшов.

Сьогодні закінчив рано. Мені не довіряли важливих справ і відправили спати, лишень засутеніло.

ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Ось уже третій день працюю у парапсихолога. За цей було немало звернень.

Найцікавіші, при чому, завжди траплялися у вечірній час або ж як от зараз – вночі.

Я якраз підкинув останню порцію дров до старого каміна. Вугілля, що повільно жевріло у середині заґратованих ворітець, вмить поглинуло нову жертву – і вже через декілька секунд будинок наповнився приємним теплом і ароматом вишневго диму.

Майстер збирався посидіти за читанням книги, а я планував подивитися завчасно скачаний фільм із Сандрою Буллок (звісно ж, я за нього заплатив).

До дверей постукали...

Незнайомець зняв капелюха. Вогонь від каміна заграв тінями на худому обличчі немолодого чоловіка. Усе, що одразу кидалося в очі, – довгий дугуватої форми ніс та невеликий шрам на лівій щоці, що, однак, був доволі примітним та свідчив про якусь чудернацьку життєву перипетію. Та рана була зшита декілька разів. Отже, травмували праву щоку не раз.

Подібне я навчився помічати одразу, маючи справу з десяткою клієнтів за ті дні, які пробув у майстра.

– Будьте готові. Це може боліти, – якось незрозуміло промурчав майстер, що було для нього непритаманним, і притулив до рани на щоці декілька краплин мазі, яку тримав подалі від мене (вважай, від "дітей"), у спеціальній шухлядці на замку.

Гість невдоволено зойкнув, примружив очі, сіпнувся, затремтів і різко відкинув голову назад.

– Приготуй йому постіль. І йди спати сам. Завтра о шостій я на тебе чекаю, – сказав майстер, загорнув мішечки у в'язану торбинку, котра висіла на стіні біля вражаючих фотографій з експериментами над тілом, та вийшов до овальної частини підвалу. Мені туди зась.

Незнайомець постукав у двері пізно ввечері. Фото Camrocker/Depositphotos

Я довів до ліжка нічного гостя. Ці декілька метрів подолати було нелегко, бо тіло чоловіка видавалося досить важким. До того ж, він повністю сперся на мене.

Уже коли вкривав незнайомця пледом з вовни, помітив яким дивним насправді було це обличчя. Очі, котрі нічний гість відкрив всього лиш на мить, були наче жовтогарячі. І попри загальну блідість щік та, як на мене, цілковите недокрів'я, якось оживляли та навіть омолоджували пацієнта.

Тепер я міг сказати, що йому близько двадцяти п'яти, хоча раніше у напівтемряві він видався набагато старшим.

Оскільки мені випала доля спати у будинку неподалік, який колись належав моїй бабусі й давно уже стоїть пусткою, то я прихопив з собою керосиновий ліхтар і опівночі подався спати.

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Ранком наступного дня наш з майстром нічний гість немовби набрався сил і ожив. Якщо раніше він нагадував персонажа зі стокверівського "Дракули", то зараз на його обличчі уже можна було помітити легкий рум'янець.

Звати Віктором. І йому 27. Приїхав з Мінська спеціально до екстрасенса. Проте, заблукав трохи і тому дістався до маєтку пізно.

У Віктора дійсно недокрів'я. Але все таки здається, що вони з майстром приховують від мене ще щось. Щось таке, чого не треба знати тим, хто тут всього лише на певний час.

Віктор був дивним. Так. Проте, за попередні дні були й екстравагантніші звернення.

Жінка з Мелітополя хотіла завагітніти одразу трьома дівчатками.

Поважна пані з Румунії, що з акцентом розмовляла російською, добу їхала до Києва і ще добу добиралася до маєтку майстра, щоб дізнатися що означає, коли сниться свекруха у спідній білизні й чи не свідчить це про близьку смерть її матері.

Жінка, яка назвалась прізвищем Бесеску, не дочекалась навіть закінчення сеансу, сіла у свій Mercedes A-class, який раніше рекламували як найжіночніший і навіть не попрощавшись, помчала додому, бо в неї виникли екстрені справи.

Прізвище Бесеску здалося мені підозрілим, бо саме таке воно у колишнього президента країни.

Жінка не дочекалась навіть закінчення сеансу, сіла у свій Mercedes A-class та помчала додому. Фото bizoon/Depositphotos

До вечора першого дня майстер закодував (тобто позбавив алкогольної залежності) купу чолов'яг. Їх жінки бажали, щоб чоловіки врешті кинули пити. Це постійна щоденна практика. Тому такий сеанс вартує порівняно не дорого і триває не довго.

За декілька днів була і пара людей, що кодувалися раніше (два-три роки тому) і хочуть знову, бо їм сподобалося.

Найчастіше приїжджають до майстра з проханнями налагодити особисте життя, матеріальне благо, покращити стан здоров'я або ж вилікуватися від якихось хвороб, багато хто хоче повернути втрачене кохання.

За два дні звернулося двоє студентів – хочуть підвищити оцінки на сесії. У такому випадку здійснюється вплив на майбутнє. Після подібного біоенергоінформаційного втручання події, що мають відбутися, за словами майстра, набувають найбільш сприятливого характеру.

Один зі студентів, четвертокурсник-харків'янин, виявляється, приїжджав і минулого року. Він не усвідомлює як майстру вдалося зробити його відмінником, проте результатом задоволений і хоче ще експериментувати.

Зрозуміло, багато тут залежить і від вчинків та волі власне клієнтів.

За минулі три дні до майстра звернулося четверо людей (троє жінок та один чоловік), що хотіли привернути увагу протилежної статі. Такі сеанси тривають близько години і згодом майстер, звісно, за бажанням та можливостями клієнта, продовжує вплив на відстані.

Двоє з чотирьох вчора телефонували і сказали, що уже відчувають ефект, а в однієї з них, наймолодшої, уже виник інтимний зв'язок з жаданим чоловіком.

З бібліотеки майстра я щоразу виносив додому якісь книги. Почитати на ніч. Про це майстер не знав, бо суворо забороняв виносити літературу з приміщення. Проте, я вмудрявся робити це навшпиньки. Зранку наступного дня все повертав на місце.

Вчора до рук потрапила наукова праця доктора медичних наук Левінсона. Пише, що за допомогою біоенергоінформаційного впливу із тисячі чоловіків, які покинули родини, 85% вдається повернути. Можливо, майстер і собі ставить це за мету, бо саме ці рядки підкреслено чорною гелевою ручкою.

ДЕНЬ П’ЯТИЙ

До нас мали приїхати двоє немаловідомих політиків зі Львова.

Майстер був у піднесеному настрої. Тож зранку за кавою розповів, що з політиками мати справу вигідно, проте працювати треба обережно, бо майже завжди таємно від загалу у командах виборчих штабів або ж просто у командах претендентів на якусь серйозну посаду беруть участь групи біоенерготерапевтів.

Майстер знайомий з цим процесом не за чутками. Іноді саме завдяки подібним активним видам впливу вдається набрати немалу кількість голосів або прихильність тих чи інших груп людей, у яких зацікавлені.

По обіді до майстра приїхали дві жіночки з твердим наміром збільшити груди на два розміри.

З наміром збільшити груди жінки приїздять до парапсихолога. Фото imagepointfr/Depositphotos

Для майстра це не найскладніше завдання. З ним справляється за декілька сеансів. До того ж, що найголовніше, клієнтки лишаються задоволеними. І клієнти, котрі замовляють процес, теж.

Чого не скажеш про інший вид сеансу – зустрічі з померлими.

Мене ніколи не кликали допомагати під час цієї процедури. Відбувалася вона, як правило, в нічний час.

Спеціально для неї я допомагав вносити дзеркала з темного скла. Через деякий час сам майстер залишав кімнату і замикав її на ключ.

Після таких сеансів клієнти виходили мертвотно бліді, немов бачили власну смерть, часто плакали.

Простежити за тим, що відбувається в середині, навіть якби хотілося, неможливо. Вікна завішуються полотнами, а звукоізоляція в домі хороша – дубові двері дають про себе знати.

Майстер майже ніколи не користується якимось зіллями чи відварами, хіба що для кадила чи спеціальних попільничок, де, тліючи, різні трави дають спеціальний аромат.

У багатьох випадках клієнти самі себе "накручували" – вони боялися за життя, бо їм наснилася власна смерть або ж привидилися якісь темні знаки чи пророцтва. У такому випадку майстер завжди переконував людей не боятися, бо якщо вони бояться – самі проектують для себе лихо.

Майстер, як вдалося дізнатися, працює лише за допомогою власної енергії. Якось під час гіпнозу його очі так закотилися під лоба, що я ледь, було, не перервав сеанс, злякавшись, що з моїм майстром щось трапилося.

Колись під час зняття прокляття майстер віддав стільки власної енергії, що три дні не міг приймати пацієнтів. Після того він обмежив тривалість сеансів і структурував їх відповідно до складності – чим цікавіший і складніший випадок, тим більше енергії витрачається на потреби клієнта.

Те саме й зі зціленням.

Фактично, допомагаючи комусь позбутися хвороби, треба частину її перебрати на себе. Це небезпечно. А тому іноді сеанс треба перервати. Це основне завдання помічника, який уже навчений безпечно працювати з біоенерготерапією.

За останній місяць близько двадцяти людей звернулося до майстра з проханням проклясти (навести порчу).

Техніка прокляття – небезпечна зброя. Вона достатньо добре випрацювана як методика так званою народною магією.

Техніка прокляття – небезпечна зброя. Фото fergregory/Depositphotos

Майстер декілька років тому брав участь у секретних експериментах. Про це я дізнався в одній з його книг (у майстра їх декілька, проте через обмежені тиражі знайти їх уже через місяць після друку було нелегким завданням).

Ось уривок з книги, який майстер дозволив використати: "Що стосується енергоінформаційної частини прокляття, то ця тема секретна. Доступ до неї є в обмеженого кола осіб. Це небезпечна практика, якою зараз активно займаються військові парапсихологи найпотужніших світових армій.

Мета – випрацювати методики знищення живої сили ворога енергоінформаційним (психотронним) способом. Це давно й інтенсивно досліджується на найвищому науковому рівні, особливо в секретних лабораторіях.

Ще в гітлерівській Німеччині "чорний" відділ другого управління Аненербе випробовував йогічні (йорубанська, магрибська магії) та інші високоефективні окультні психоенерготехнології з метою використання їх як зброї, при цьому експерименти проводилися на військовополонених або представниках "нижчих рас", тобто живих людях.

До певних пір взяти участь в подібному експерименті у якості пацієнта означало неминучу смерть, проте швидку.

Ймовірним за допомогою прокляття є також завдання людині тілесних або духовних мук, які з часом наростають і призводять до психологічного стресу або серйозних проблем зі здоров'ям.

Взагалі ж, на сучасному етапі розвитку науки (особливо квантової фізики) ця проблема починає набирати загрозливих форм.

Напрацьовані спеціальні генератори полів ідентичних біополю людини, які дозволяють на відстані впливати на поведінку людей і тварин.

Наприклад, торсіонний генератор академіка РАПН Акімова вважається зброєю, страшнішою за атомну. І зовсім не випадково в службах безпеки розвинених країн завжди є парапсихологи (екстрасенси).

Гітлера невідступно супроводжував тибетський монах, так звана "людина в зелених рукавичках".

У Рональда Рейгана таких спеціалістів було 12, а в Білла Клінтона – 21. У службі безпеки Бориса Єльцина одним з найкращих вважали парапсихолога-ясновидця, академіка РАН Григорія Грабового".

У книгах майстра є конкретні факти та імена. Проте, доступ до цих праць засекречено, а дозвіл на їх цілісний або частковий передрук має лише майстер.

Книги об'єднані у серію "Тайны секретных лабораторий" та опубліковані російською з авторськими уточненнями та поясненнями.

Література важлива у плані розуміння того, що будь-який біоенерговплив не є іграшкою чи способом для маніпуляцій, а достатньо серйозною зброєю.

Окрім того, підручник "Біонергетика для щастя" дає відповіді на сотні запитань, поставлених парапсихологу під час сеансів та розповідає не менш цікаві історії.

[L]Майстер завжди рекомендує пацієнтам пробувати працювати над проблемами і за допомогою власної енергії.

Для цього використовуються уже напрацьовані технології та методики. Зокрема, під час лікувального голодування (за допомогою якого, до речі, майстер вилікував власного сина) та зцілення молитвою, що заслуговує на окрему розповідь, бо є надто цікавим, аби втиснути в декілька речень.

Загалом, за декілька днів я змінив свій погляд на багато речей.

Я почав їсти бурштинову кислоту замість подвійної дози улюбленого еспресо.

Я й далі не вірю в надприроднє, але повірив в силу людської волі.

Багато клієнтів, котрі зверталися до майстра, пережили прикрі події та втрати, і їм треба було знайти сили, щоб продовжити жити. Тому для мене робота майстра здалася непростою наукою – поєднанням праці психолога, медика (бо майстер добре знається на людській фізіології) та навіть фізика – щоб уміти пролити світло на деякі недоступні людській уяві речі.

Петро Катеринич, спеціально для УП.Життя