Підтримай нас, щоб ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів

Як Рада дозволила звільняти держслужбовців за забаганкою міністрів без вагомих підстав

Як Рада дозволила звільняти держслужбовців за забаганкою міністрів без вагомих підстав

Ну все, мене звільняють...

Тобто можуть звільнити...

Так наче і раніше могли?

Про що взагалі я?

Минулого тижня Верхована Рада проголосувала у першому читанні Закон про певні зміни у державній службі. В реформаторсько-експертному колі про нього говорили давно, тому його "радикальність" не стала для мене сюрпризом.

РЕКЛАМА:

Відтепер будь-якого державного службовця керівник зможе звільнити дуже швидко і без будь-якого пояснення/аргументації.

Не потрібно завчасно попереджати, доводити невиконання КРІ, переконувати якусь комісію у його неефективності, ловити на запізненнях і виписувати догани.

Не сподобався сьогодні - гудбай. Затримав на тиждень якийсь документ, оскільки маєш аргументовані зауваження - заява на звільнення.

Сперечаєшся з міністром і вирішив висловити власну думку - чао.

Автори доводять, що цей закон потрібен для очищення держорганів від корупціонерів та саботажників. Ніби їх є аж стільки, що звичайними методами від них не позбавитися.

Правда, чомусь "погане" законодавство, яке було раніше, не завадило нам оновити склад МОЗ на 60%. А серед працівників директоратів 80% - ніколи не були на держслужбі, ще 10% - прийшли з інших держорганів.

Чому ми змогли, і що заважало решті? Питання риторичне (про цей досвід можна почитати тут).

Бюрократичний апарат виконує свою важливу функцію - стримує і робить більш виваженішими суперреформаторські рішення реформаторів.

Як би ми не злилися на затримки і затягування, але, вичитуючи наші сміливі і креативні вирішення проблем політик, колеги юристи, фінансисти, нормопроектувальники інколи знаходять дуже важливі дірки та промахи, які ми можемо вчасно виправити.

У державі, яка тепер має абсолютно централізовану владу в руках однієї сили, це лишався останній острівець second opinion (іншої думки), який тепер теж став непотрібним.

Я вже мовчу про директорати: за логікою реформи, нас набирали як фахівців із розвиненими аналітичними навичками, щоб ми могли шукати і пропонувати варіанти вирішення проблем, аналізували ризики і наслідки, враховували думку різних заінтересованих сторін.

Дуже важко це робити, коли з порога чуєш: "Ви, здається, не зрозуміли, що рішення Міністра не обговорюється. Просто ідіть і зробіть це".

Оу, well... В такому випадку просто наберіть ще десяток юристів і нехай описують юридичною мовою фантазії політичного керівництва, як це і було раніше.

Звісно, в таких умовах жоден сильний фахівець рівня Генерального директора не розглядатиме державну службу як місце для роботи.

Пройти 7 етапів конкурсу, отримувати неконкурентну заробітню платню, працювати під постійним стресом, щоб у результаті просто виконувати забаганки керівника? Здається, реформу держслужби придумували не для цього

Фахівці, які зараз працюють Генеральними директорами в різних міністерствах, дуже потрібні і корисні цим міністерствам, а не навпаки. І мало хто із насправді сильних залишиться працювати із таким собі роботодавцем, якому ти не дуже то і потрібен.

Тож вкотре держава нас трішечки кинула.

Але ми продовжимо її любити і шукати, як і де далі робити її кращою.

P.S. Ні, ми поки не йдемо. Ми тут.

Всі діалоги та ситуації гіпотетичні, але цілком можливі у реальному житті

Ірина Литовченко, гендиректор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ України

Вас також може зацікавити:

Фантастичні чиновники та де їх шукати: про роботу у МОЗ, де були і є проблеми та як їх вирішують

Як змінити систему зсередини: розповідає керівниця директорату МОЗ

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Реклама:

Головне сьогодні