Чи будуть росіяни на Олімпіаді-2024 та як цьому запобігти?

Що сталося?

Росіян та білорусів хочуть повернути у світовий спорт. Після року війни, після багатотисячних людських жертв, після стертих з лиця землі міст та сіл, після злочинів в Бучі, Краматорську, Ізюмі, Херсоні, Дніпрі…

Для президента МОК Томаса Баха усе це не аргумент. Він вважає, що наявність російського чи білоруського паспорта не може бути підставою для бану. Більше того, наразі робить усе можливе, аби спортсмени з рф та Білорусі пройшли кваліфікаційний відбір на Олімпіаду в Парижі 2024 року. Оскільки європейські спортивні організації налаштовані рішуче проти, то заводить агресора через "запасний вхід".

Розробляють спеціальну систему квот в рамках Азійського олімпійського простору. МОК вже схвалив ініціативу Олімпійського комітету Азії долучити росіян та білорусів до Азійських ігр-2023. Хоча рішення ухвалюють федерації, але рекомендації та роз’яснення МОКу мають вагомий вплив. 

МОК відзначає, що доступ варто надавати в індивідуальному порядку і лише тим спортсменам, хто не підтримав війну та не попадався на допінгу. Але це може бути своєрідним "вікном Овертона", через яке потроху запускатимуть усіх росіян та білорусів. Адже пропаганда війни і допінг є державною політикою росії у сфері спорту. І якщо хтось не попався на цьому, то йому просто пощастило і це не є результатом свідомої позиції.

Ми не бачимо спортивного руху проти допінгу чи проти війни з боку російських спорстменів. Тому наразі слід не допускати до змагань увесь спорт рф та його представників, як інструмент держави-агресора, а не лише окремих "засвічених" спортсменів. Обговорювати певні варіанти допуску окремих осіб, які були проти війни, можна лише після виведення військ рф з України та відновлення знищених об’єктів нашої спортивної інфраструктури.  

Зараз же перед українцями майорить перспектива зустрітися з ворогом не лише на полі бою, але й на бігових доріжках, на стадіонах, в спортивних залах і, можливо, на п’єдесталах пошани. І Томас Бах наполягає, щоб спортсмени України тиснули їм руки, які в крові наших співвітчизників. Те що ці люди виступатимуть під нейтральними білими прапорами слабка втіха, адже ми знаємо, хто вони насправді. 

Хто винен?

З перших днів відсторонення рф і Білорусі від великого спорту їхні лобісти активно обробляли ТОПових світових спортивних функціонерів. Працювали старі зв’язки і, можливо, чималі гроші. Від спортивної "реабілітації" агресора деякий час утримував потужний міжнародний резонанс звірств, які чинили рашисти. Очевидно, сьогодні дехто вважає, що це забулося, і росіян знову сприйматимуть гарними хлопцями та дівчатами. 

Слід чесно визнати, що в капітулянтській позиції МОК можна знайти і провину спортивного керівництва України.

По-перше, з початку вторгнення дивною була поведінка тогочасних очільників Національного олімпійського комітету, які довго боялися назвати війну війною. По-друге, коли нещодавно в кулуарах великого спорту заговорили про повернення росіян, профільне міністерство та НОК, очевидно, не надали належного публічного розголосу цим загрозам та не змогли сформувати міцну міжнародну проукраїнську спортивну коаліцію. 

Наприклад, ініціативу запровадження персональних спортивних санкцій проти спортсменів росії та Білорусі взяли у свої руки журналісти, небайдужі спортсмени та парламент. У ЗМІ був сформований та постійно поповнюється список спортивних пропагандистів рф та Білорусі, які підтримують війну.

У Комітеті ВР з питань молоді і спорту ми розробили механізм та проголосували за перший список підсанкційних – 55 осіб. Чекаємо на рішення РНБО, за яким санкції почнуть діяти і до яких підключаться інші держави. Готуємо новий перелік пропутінських та пролукашенківських спортивних "лакеїв". Йдеться вже про сотні персон. 

Натомість наприкінці листопада минулого року на першому засіданні санкційної Робочої групи представник міністерства заявив, що за час війни відомство подало аж 4 спортивних функціонера рф на введення санкцій. Це при наявності ще тоді у вільному доступі десятків, а то й сотень випадків підтримки війни з боку російських спортсменів та функціонерів. 

Про ефективну комунікацію НОК та міжнародної спільноти також не йдеться – ми все ще очікуємо реакцію організації на останні ініціативи Томаса Баха. Сподіваємося, скоро українська спортивна спільнота почує чітку аргументовану позицію та план дій від Національного олімпійського комітету.

Як діяти?

Мінмолодьспорту концентрується на бойкоті змагань та Олімпіади-2024, якщо туди допускатимуть росіян. Саме зараз такі заяви про самобойкот більше нашкодять, ніж допоможуть. Це не є ознакою нашої сили і до того ж демотивує українських спортсменів, які братимуть участь у кваліфікаційних змаганнях. 

Потрібно зосередитися на тому, як не допустити на Олімпіаду росіян та білорусів. А бойкот – це запасний варіант. Його доведеться застосувати, якщо не скористаємося більш дієвими засобами впливу.

Слід системно працювати в трьох напрямках. 

Перший – формування тієї самої антиросійської коаліції у світі спорту. Мало не щодня до мене та до людей, які пов’язані з українським спортом, звертаються представники НОКів і федерацій різних країн. Пропонують взаємодіяти, аби тиснути на МОК. Треба ефективно використати таку підтримку. Важливо мати координуючий центр в особі Міністерства та НОКу, який взяв би справу у свої руки. 

Другий напрямок – розширення списку підсанкційних спортсменів. Необхідний діалог з нашими європейськими партнерами про те, аби вони впроваджували дзеркальні заходи. Тоді прихильники війни, якщо й захочуть взяти участь в Олімпіаді, фізично не зможуть приїхати до Франції, адже діятимуть візові обмеження. 

Третій напрямок – доносити до МОК та проросійських федерацій конкретні факти співпраці росспортсменів з режимом. Якщо шахіст Карякін відкрито говорить про підтримку так званої "спецоперації", то йому слід забезпечити вічний бан.

Якщо фігуристка Валієва бере участь у заходах під літерою зет, їй не місце в світовій спортивній спільноті. Якщо гонщик Северюхін "зігує" на церемонії нагородження, треба зробити так, аби це був його останній виступ. Мусимо домагатися жорстких заходів впливу, маючи на руках чіткі та зрозумілі аргументи. Спорт несумісний з війною. Обираєш пропаганду війни, залишай спорт або змагайся на іграх в Ханти-Мансійську. 

Важливо, що наразі у ситуацію втрутився Президент та вище керівництво країни. Тобто у них є розуміння важливості спортивного фронту. Сподіваюсь, цю атаку російських лобістів ми відіб’ємо. Але треба зміцнювати позиції і контратакувати. За нами правда, буква та дух олімпійських принципів і безпрецедентна підтримка спортивних організацій та спортсменів.

Ніхто, крім України, не може бути модератором процесу. Це наша місія, наша війна за свободу, наша боротьба за очищення світового спорту від мілітаризму та корупції. Вірю, що ми переможемо ворога і на цьому фронті, а Олімпіада-2024 подарує Україні нових чемпіонів та призерів.

Ольга Саладуха, народна депутатка України, голова підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності Комітету ВР з питань молоді і спорту, спеціально для УП. Життя.

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.