Як підготувати дитину до візиту лікаря

Постійно йдуть дискусії між батьками та медиками щодо того, чи має дитина попередньо знати, що їй будуть виконувати неприємні маніпуляції, наприклад, робити укол.

Часто батьки просять оглянути дитину уві сні, щоб вона не лякалася, або виконати ін’єкцію неочікувано, без попередження, щоб дитина не бачила, або коли спить. Чи правильно це щодо дитини? Однозначно скажу – ні.

По-перше: огляд дитини уві сні не дає лікарю можливості адекватно оцінити її стан, рівень свідомості, реакцію на оточуючих. Виконання болісних маніпуляцій під час сну може налякати дитину. По-друге, постійна неправда формує у дитинки недовіру до всіх і всього

Надання медичної допомоги – це досить часто неприємно та боляче для малечі. Малюки переносять медичні маніпуляції з сильними емоціями і сльозами.

Плач дитини під час медичних втручань – це не завжди реакція на біль, це спосіб сказати оточуючим, що їй страшно, вона не розуміє, що відбувається, і що їй це не подобається. Для виконання певних медичних маніпуляцій часто дитину потрібно фіксувати, а це додає дитині дискомфорту і страху.

Для того, щоб зменшити страх та позитивно налаштувати дитину на проведення обстеження чи виконання ін’єкції, необхідно її заздалегідь готувати та пояснювати все, що буде відбуватися.

Рівень підготовки залежить від віку дитини. Головне озвучити їй, що саме будуть робити і для чого це потрібно: наприклад, перед вакцинацією пояснити, що потрібно зробити "чарівну ін’єкцію", яка буде захищати її від вірусів та бактерій, і вона не буде хворіти. Або, наприклад, потрібно  провести лікувальну ін’єкцію на фоні хвороби – пояснити, що це потрібно для того, щоб полікувати, що це допоможе швидше повернутися до улюблених справ, прогулянок та ігор.

Пояснити дитині суть маніпуляції можна за допомогою навчального мультика або гри чи прикладів з життя. Головне – детально пояснити дитині, що відбуватиметься, що вона може відчувати і як ви будете допомагати та підтримувати.

Основна помилка батьків та медиків полягає в тому, що дитину обманюють, дають обіцянки, яких потім не дотримуються. Наприклад дитина питає "Ви будете робити укол?", чує відповідь "Ні, не бійся!", а потім отримує болючу ін’єкцію.

Такими діями медик і батьки не допомагають, а навпаки підсилюють у малюка рівень недовіри до лікарів та збільшують страх на майбутнє.

Необхідна відповідь лікаря в такій ситуації: "Спочатку я огляну тебе, а далі, якщо буде потрібен укол, я тобі про це скажу". Таким чином ви заспокоюєте дитину та даєте зрозуміти, що її мають попередити –  формуєте довірливі взаємини. Або, наприклад, такі слова перед невідомою для дитини процедурою, як "Ти, головне, не бійся" або перед ін’єкцією "Боляче не буде", "Колоти не будуть" – вже налаштовують маленького пацієнта не негатив.

Правильніше сказати "Ти боїшся, але я поряд і підтримаю тебе" або "Я розумію, що тобі страшно, давай зробимо це разом". Щодо ін’єкції та інших болючих маніпуляцій: "Буде неприємно, але все мине швидко і я потримаю тебе за руку", або "Ти відчуєш, наче комарик вкусив". Таким чином у дитини не формується відчуття обману та зради.

Дитина має розуміти, що маніпуляція є необхідністю, що її не можна не виконати або виконати частково, що це не покарання. Ось чому важливо з малечею говорити про уколи, різні обстеження, навіть, якщо вони неприємні чи болісні.

Категорично не можна лякати дитину "уколами" як покараннями, наприклад, "Будеш погано поводитись, тобі укол зроблять" або щось подібне.  Дуже хороша практика, коли в сім’ї приділяють увагу навчанню дитини моделей поведінки під час гри.

Поради батькам щодо правильної та небажаної поведінки під час медичних маніпуляцій

Правильна модель поведінки:

• вести з дитиною розмови на сторонні теми – обговорення іграшок, приємних емоційних подій, мультиків, не пов’язаних з самою хворобою або маніпуляцією;
• застосовувати різні "смішилки", гумор – це допомагає дитині перефокусувати увагу і таким чином напруга зменшується;
• право вибору для дитини, але з чіткими обмеженнями – поставити питання таким чином, щоб дитина мала вибір, але не могла відмовитися від маніпуляції: "Ти хочеш сидіти сам чи тебе потримати на руках?", або "Ти хочеш строп з ароматом полуниці чи банану?",  залежно від маніпуляції і який вибір можна запропонувати;
• інтерпретувати оточуюче медичне оснащення на лад "фантастичного світу" та гри – наприклад, запропонувати дитині уявити, що медична маска – то маска астронавта, медичне устаткування – роботи або трансформери, медики – спецпризначенці або чарівники, вигадувати історії про них та інше;
• бути на стороні медиків – якщо ухвалене рішення про необхідність маніпуляції, то бути заодно з лікарями, залишатися спокійними і впевненими.

Небажана модель поведінки:

• багатонадійний тон, вибачення перед дитиною – в дусі "Все буде добре", "Ти тільки не бійся", "Вибач мене за укол" та інше. Зберігати фокус дитини на негативних емоціях та відчуттях;
• давати дитині відчуття, що вона контролює ситуацію і має вибір не погодитися – наприклад, "Ти готовий іти?", "Ти не хочеш дихати через маску?" – контроль ситуації дитиною підвищує рівень збудження і рівень страху. Додатково затягується час;
• надмірне використання медичної термінології і медичних назв – дитина, не розуміючи значення слів, лякається ще більше;
• проводити медичні маніпуляції/ін’єкції неочікувано, без попередження дитини;
• соромити дитину за те, що вона плаче чи кричить під час виконання болісних маніпуляцій – плач дитини – інколи єдиний спосіб для неї повідомити про біль, дискомфорт чи страх;
• голосно кричати, плакати разом з дитиною, поводити себе істерично – коли дитина бачить таку модель поведінки, то нервується й боїться ще дужче;
• розходження поглядів на лікування у батьків – якщо один з батьків проти маніпуляції, питання має вирішитися не в присутності дитини, адже вона займе ту сторону, яка проти маніпуляції.

Ольга Адаменко, керівник відділення невідкладної допомоги "Добробуту", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.