Беззуба країна. Що далі?

Коли нас було 52 мільйони, то, згідно з радянською статистикою, 10 мільйонів людей були повністю беззубими. Причини не вказувались.

Єдиною допомогою таким людям були знімні пластмасові протези, які на ніч треба було знімати і класти у склянку з водою.

Користуватися ними було складно, вони погано трималися в роті, не кажучи вже про те, як важко було ними їсти. Я достатньо багато зробив таких протезів як зубний технік, а потім, уже як лікар. Багато працював з такими людьми і розумів, як вони страждають. Бувши асистентом кафедри, я, як і багато моїх колег, працювали з проблемою, як допомогти таким людям, і мало думали про те, а які ж причини цієї повної беззубості.

У 1990-му я написав кандидатську дисертацію, яка мала на меті покращити життя цих повністю беззубих людей. Проте це були маленькі кроки у вирішенні великої проблеми, адже я не міг допомогти навіть своїй мамі, яка також не мала жодного зуба.

Все змінила зубна імплантація. У 2002 році моя мама, у віці 70 років, стала першою людиною в Україні, якій встановили імплантати і поставили на них "нові зуби", які виглядали та працювали, як справжні зуби. Ними можна було їсти все і, головне, їх не треба було знімати. Революція.

У 2006-му я написав докторську дисертацію та монографію, де описувались методи, як завдяки зубній імплантації повернути втрачену якість життя повністю беззубим людям. Зубна імплантація дійсно вирішувала проблему беззубості. Уявіть, лише за одну операцію, за кілька годин, ми могли зробити імплантацію та поставити нові зуби! Проте залишалась одна проблема – це рішення було дуже дорогим!

Усвідомивши, як змінилося життя моєї мами, я агітував усіх моїх заможніх друзів зробити імплантацію своїм батькам, які, як і моя мама, страждали від беззубості. При цьому мене не покидала думка, а як допомогти чужим мамам, які не мають таких дітей, як я, і, відповідно, які не можуть купити їм нові зуби.

Нарешті придумав! У 2010-2013 роках я, як президент Асоціації імплантологів України, організував та провів на території військових госпіталів України (в десяти містах, включно з Севастополем) соціальну акцію "Якість життя для наших батьків", де разом з 200 волонтерами ми зробили імплантацію для більше 1000 стареньких людей віком від 70 років. Все було зроблено за кошт лікарів, зубних техніків та компаній, які виробляли зубні імплантати. Люди не платили жодної копійки. Як би за це платили, то вартість проекту склала б 15 мільйонів євро.

У чому причина беззубості?

Відповідаючи тоді на питання журналістів, я говорив, що імплантація – це дорого і що треба боротися з причинами, бо жодна країна, навіть Америка, не матиме грошей зробити імплантацію усім беззубим людям. Я наголошував, що причина беззубості в тому, що українці не чистять зубів, а якщо і чистять, то погано. Для мене все було очевидно, адже якби вони чистили зуби, то не було б такої статистики – 98% карієсу (дірок в зубах) у дорослих та дітей. Понад 80% пародонтиту (запалення ясен), внаслідок чого навіть здорові зуби розхитуються і випадають. Проте цю тезу ніхто не почув, і навіть стоматологи, які брали участь у цій акції, говорили, ну як так, "ми ж чистим і наші пацієнти чистять"?!

"Так чому ніхто не піднімає це питання?" – питали тоді журналісти. Тому що ніхто цих страждань від беззубості не бачить! Беззубі люди носять ці пластмасові протези, які створюють видимість, що зуби у них є. Більше того, навіть рідні можуть не знати, як батьки страждають, адже вони не жаліються. От як би у них не було б руки чи чи ноги, то усі би бачили ці страждання! Я ж не знав тоді, що колись так буде!?

Проте на той час я уже знав, що батьки мають чистити зуби своїм дітям, починаючи з 6 місяців аж до 10 років, що діти не можуть бути відповідальними за якість чищення зубів. Ця відповідальність виключно лежить на батьках. Я імплантолог, а не дитячий стоматолог, але перечитав масу книжок, навіть радянських, де було написано, що емаль зуба, який тільки народився, є незрілою (мʼякою) і тому дуже вразливою до бактерій. Дозріває емаль (стає твердою) аж у три роки.

Тобто постійні зуби прорізаються з 6 років до 12-ти, а дозрівають до 16-ти, і якщо протягом цього часу зберегти їх здоровими, без дірок, то з великою ймовірністю дірок там не буде, ніколи. Боже, як просто!

– Так чому ж про це ніхто не знає? – питання, яке мучило мене впродовж кількох років. – Ну, як так?

Я таки знайшов причину! Стоматологи просто не говорять про це людям!

– Чому не говорять? – спитаєте ви.

Та тому, що вони думають, що люди освідченні і вони про це знають! Як можна про це не знати? Це ж елементарно!

У перші місяці війни я скуповував у магазинах пасти і щітки і роздавав їх біженцям (окремо щітки і пасти для дітей та для дорослих). Потім я відсилав ці щітки і пасти на фронт, а потім хтось про це написав "Навіщо їм щітки та пасти і які там зуби, тут питання життя і смерті"…

Згодом, з війною, прийшла ще одна шокуюча для мене відповідь. І якщо колись для соціальної акції я зібрав лише 200 волонтерів, то тепер волонтерами стали чи не всі стоматологи України, які безкоштовно хотіли лікувати зуби військовим. І що ж вони побачили?

Українські військові беззубі! Молоді люди, 30-40 років, мають лише по кілька зубів. І це не через війну – вони такими беззубими прийшли, і більшість із них зубів ніколи не чистила.

Як повернути зуби для мільйонного війська і де брати для цього гроші?!

Я не знаю! Волонтерства та держави очевидно буде замало. Дай Бог, щоб вистачило на руки та ноги?! Вибачте.

І я вже не кажу про те, що за стандартами НАТО 95% чи, навіть, більше військових мають мати здорові зуби?!

З часом проявився і зворотний бік цієї медалі – це українські біженці за кордоном. Вони жаліються, що там не лікують дітям зуби під наркозом, як у нас? Але ж там немає потреби лікувати зуби, тому що вони здорові. З іншого боку, західна стоматологічна спільнота в шоці від "українських" зубів.

У Швеції серйозно ставляться до догляду за дітьми, включно з гігієною. Якщо вчителі бачать, що дитина тривалий час занедбана, вони можуть звернутися до соціальних служб. Чому? Тому що батьки мають нести відповідальність за дітей, яких народили.

У Норвегії стоматологи можуть повідомити соціальні служби, якщо бачать серйозні ознаки занедбаності дитини — наприклад, запущені зуби разом із відсутністю будь-якого догляду.

У мене недавно зʼявився ще один життєвий приклад, де відома українська діячка (говорив з нею особисто), в одній із скандинавських країн, в яку на початку війни вона виїхала з дітьми, проігнорувала два листи від поліклініки, яка просила привести дітей до стоматолога. Третій лист був від мерії – якщо не приведете дітей до стоматолога, ми розпочнемо процедуру їх відчуження….

Отже, напрошується висновок! Українці не гірші за європейців! Просто європейців не просять чистити зуби. Їх змушують це робити!

Якщо думаєте, як я, то давайте щось робити!

Я ж думаю, що ми маємо лише один вихід – допомагати військовим, наскільки зможемо, і працювати з дітьми, точніше, з їхніми зубами!

Експеримент у школах

Ви вже знаєте, що все починається з дитинства, і в наших з вами дірках винні наші батьки. І так як частина українських батьків дітям зуби не чистить, то, як на мене, єдиний вихід – це школи та садочки. Якщо би діти до 10 років (до 4 класу) чистили би зуби в школі, це було гарантоване чищення. Якщо батьки почистять ще зуби вдома, буде ще краще, але якщо ні, то садочок чи школа – це буде єдине місце, де діти чиститимуть зуби. Причому будь-як чиститимуть. Це точне краще, ніж ніяк і … дірок би було значно менше.

Проте наші намагання запровадити це в школах (понад 10 шкіл у Києві та Львові) показали, що навіть коли керівники "за", то проти цього можуть бути вихователі та вчителі, так як для них це додаткове навантаження. Насправді це впровадила лише одна школа "Мрій.Дій" у Львові, проте лише для дітей дошкільного віку. Варто наголосити, що добре впровадила: школа купляє зубні пасти та щітки і кожні три місяці змінює їх на нові (як книжка пише). Маю надію, що вони впровадять це і в початкових класах.

За два роки роботи у школах ми побачили ще одну приховану проблему, коли батьки самостійно купували щітки і пасти, щоб діти чистили зуби в школі. Із 100 дітей (в Броварах) правильну щітку (дитячу) та правильну пасту (дитячу) принесла …. одна дитина.

Я більш ніж переконаний, що колись держава (президент, дружина президента, міністр освіти, міністр охорони здоровʼя), прислухаються до цього крику! Поки не почули, хоча про це знають.

Поки у нас війна, люди не лише не чистять зуби, але й не приходять до стоматологів самі і не приводять дітей, стверджуючи, що "Не на часі".

Тому нагадую, кожні три місяці дітям треба професійно чистити зуби та покривати емаль фтором. З 6 до 12 років, коли прорізаються постійні зуби, і їх треба герметизувати – ставити пломби на жувальну поверхню, поки емаль зуба не дозріє.

Дорослі можуть зубів не чистити! Їм треба чистити ясна, адже у дорослих проблема не в дірках, а в запаленні ясен. Щоб не було запалення (пародонтиту), треба щодня чистити зуби зубною щіткою (щітка має бути під кутом 45 градусів до ясен) та йоршиками (між зубними щіточками) та хоча би кожні пів року приходити до стоматолога, щоб він чистив там, де ви самі не можете (під яснами). Пік запалення (пародонтиту) – це 36 років, хоча зуби випадають після 50. За таких умов, після війни, нас чекає ще одна катастрофа і суцільний крик "Чому стоматологія така дорога?".

І останнє. Генетика. Батьки передають нам схильність до бактерій, а не хвороби (карієс та пародонтит). Одні бактерії викликають дірки у дітей, а інші викликають запалення ясен у дорослих. Бактерії – це як росіяни. Коли їх багато, вони роблять нам біду. Коли їх мало, то вони зробити нам біду просто не можуть.

Тому, все до болю просто, зуби треба чистити від бактерій, і тоді вони не захворіють. І це не дорого. Немає грошей на пасту, чистіть хоча би щіткою з водою.

Чисті зуби не хворіють!

Запрошую до дискусії, що ж нам робити, щоб ми не стали європейською країною, але без зубів.

Ярослав Заблоцький, стоматолог, д.м.н., професор, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.