Міська природа – не декорація. Чому нові дерева не замінюють старі, а покіс трави не завжди є благоустроєм

Історія з вирубуванням дерев на Теремках стала помітною далеко за межами самого району вже тоді, коли значну частину насаджень, проти знищення яких протестували мешканці, неможливо було повернути назад.

Офіційно КМДА повідомила, що в межах будівельного коридору нової резервної тепломережі підлягають видаленню 662 дерева, з яких 56 можуть бути пересаджені, а також 70 кущів. Після будівництва місто обіцяє рекультивацію території, нові посадки та компенсацію за видалені зелені насадження.

У цій статті я свідомо не хочу розбирати правомірність будівництва теплотраси, вибір маршруту чи дозвільні документи. Цими питаннями вже займаються журналісти, активісти та інші люди, які досліджують конкретно цей випадок.

Мене цікавить інше питання.

Історія на Теремках добре показала, наскільки по-різному люди можуть оцінювати втрату міської рослинності. Для одних знищення сотень дорослих дерев стало очевидною і масштабною втратою. Для інших основним аргументом залишалося те, що дерева можна висадити знову, а отже проблема нібито не є незворотною.

Чому в українських містах захист дорослого дерева досі часто сприймається як сентиментальна позиція людей, яким "просто шкода дерево"?

Чому суцільно викошена до кількох сантиметрів зелена зона автоматично асоціюється з благоустроєм, а висока рослинність – із недоглянутістю, бур'янами й амброзією?

Чому радикально обрізане дерево після роботи комунальної служби називають "санітарно обрізаним", хоча саме таке втручання може скорочувати його життя?

І чому обіцянка "висадити нові дерева" часто сприймається як еквівалент уже знищеному сформованому насадженню?

Ми досі дуже часто ставимося до міської природи як до оформлення території. Наче дерево виконує приблизно ту саму функцію, що лавка, клумба або декоративний вазон. Є дерево, красиво. Немає дерева, посадимо інше.

Теремки лише зробили цю проблему особливо помітною. Сам підхід до міської природи як до чогось другорядного, декоративного і легко замінного регулярно проявляється в зовсім інших ситуаціях.

Одна з них це радикальне обрізування дерев. Такі роботи регулярно викликають невдоволення мешканців, але дискусія часто залишається на рівні "шкода дерева" або "має жахливий вигляд", хоча проблема не лише естетична.

Інша суспільна дискусія стосується міського покосу. У різних містах України з року в рік виникають конфлікти через суцільне низьке косіння зелених зон. Мешканці пишуть петиції, звертаються до комунальних служб і публікують фотографії викошених під час спеки або на початку вегетаційного сезону ділянок.

Водночас у відповідь регулярно звучать ті самі аргументи: висока трава – це бур'яни, амброзія, золотарник, неохайність.

І саме тут усі ці, на перший погляд різні, конфлікти сходяться в одній точці.

Вирубування дорослих дерев із подальшою обіцянкою "посадити нові", радикальне обрізування, суцільний покіс різних за функцією зелених територій мають спільну основу: міську рослинність часто оцінюють насамперед за зовнішнім виглядом і зручністю її обслуговування, а не за тим, які функції вона виконує.

Саме тому дискусія про міську природу не повинна зводитися до "красиво чи некрасиво", "подобається мені це дерево чи ні" або "люблю я високу траву чи хочу акуратний газон".

Проблема значно більша за естетику. Дерева, трав'яні угруповання, чагарники й живий ґрунт є частиною міської інфраструктури, яка щодня виконує конкретну роботу для всіх мешканців міста

Екосистемні послуги міської природи

В екологічній науці існує поняття екосистемних послуг. У найпростішому визначенні це прямі й непрямі вигоди, які люди отримують від функціонування екосистем. Саме так цей підхід був сформульований у Millennium Ecosystem Assessment і надалі став частиною сучасного екологічного планування.

Це важливе поняття саме тому, що воно прибирає з розмови аргумент "я люблю природу, а ти ні".

Щоб користуватися тінню дерева, не потрібно любити дерева. Щоб отримувати користь від зниження температури вулиці, не потрібно бути екологом. Щоб залежати від роботи міської зливової системи, ґрунту і рослинності, не потрібно знати, що таке інфільтрація.

Зелена інфраструктура впливає на температуру міста, водний режим, стан ґрунту, здоров'я людей, біорізноманіття, рекреацію, акустичний комфорт і частково якість повітря. ВООЗ розглядає міські зелені простори як фактор громадського здоров'я, пов'язаний із меншим тепловим навантаженням, фізичною активністю, психологічним відновленням і зменшенням впливу частини міських екологічних факторів ризику.

Тобто дерево в місті є не просто красивим об'єктом. У функціональному сенсі це – частина інфраструктури.

Саме тому сотні дерев на Теремках мають значення не лише для активістів, які намагалися їх захистити. Вони мають значення для мешканця сусіднього будинку, комунальника, водія, поліцейського, чиновника, продавця в магазині й людини, яка взагалі не цікавиться екологією

Терморегуляція і міський тепловий острів

У популярних текстах захист дерев часто починають із фрази про "легені міста". Це не найкращий аргумент. Для міста значно важливіша безпосередня функція дерев: регуляція мікроклімату. Асфальт, бетон, дахи та інші штучні поверхні поглинають сонячну енергію і потім віддають її у навколишнє середовище. Через це виникає ефект міського теплового острова.

Крона дерева перехоплює сонячне випромінювання і не дає йому безпосередньо нагрівати асфальт, бетон, фасади, автомобілі та ґрунт. Водночас вода, яку дерево випаровує через листя, забирає з навколишнього середовища тепло.

Огляд 308 досліджень, на який посилається Агентство з охорони довкілля США, показав, що міські лісові ділянки в середньому були приблизно на 1,6°C прохолоднішими за міські території без зелені. Конкретний ефект, звичайно, залежить від клімату, кількості води, структури забудови, площі й типу рослинності.

Наслідки цього давно перестали бути просто питанням комфорту.

У 2023 році в The Lancet опубліковали оцінку для 93 європейських міст. Дослідники оцінили, що середній ефект міського теплового острова становив близько 1,5°C, а приблизно 6700 передчасних смертей за досліджене літо могли бути пов'язані з цим додатковим теплом.

За модельним сценарієм збільшення покриття міст кронами дерев до 30% середня температура знижувалася приблизно на 0,4°C, а кількість потенційно попереджених передчасних смертей оцінювалася приблизно у 2644. Це модельне дослідження, а не експеримент, але масштаб ефекту добре показує, чому міське озеленення є питанням громадського здоров'я, а не декоративного оформлення.

Тому, коли з кварталу забирають великий масив крон, змінюється не тільки вигляд кварталу. Збільшується площа поверхонь, які безпосередньо нагріваються сонцем. Зникає частина випаровувального охолодження. Нагріваються тротуари, ґрунт, фасади й припарковані автомобілі. Змінюється тепловий комфорт пішоходів.

І саме тому дерева мають значення для людини, якій абсолютно байдуже до орнітології, жуків чи охорони природи. Вона все одно живе в їхньому мікрокліматі.

Регулювання дощового стоку

Ще одна екосистемна послуга міської рослинності – це регулювання води. Частину опадів затримує крона. Частина води випаровується. Коренева система й структура ґрунту сприяють інфільтрації води замість швидкого поверхневого стоку.

У місті це має дуже практичний сенс. Коли дедалі більша частина території вкрита поверхнями, через які вода не проникає в ґрунт, зростає навантаження на зливову систему. Зелена інфраструктура частину цього навантаження бере на себе без насосів, труб та електроенергії.

Це і є характерна особливість екосистемних послуг. Ми часто помічаємо їхню ціну лише тоді, коли вони зникають і ту саму функцію доводиться компенсувати інженерними засобами

Компенсаційне озеленення і нерівноцінність заміни

Саме тут виникає одна з найбільш оманливих фраз у міських конфліктах: "Замість спиляних дерев висадять нові".

Нові дерева висаджувати потрібно. Але висаджування нового дерева і компенсація функцій видаленого дерева це не одне й те саме. Кількість дерев є дуже грубою одиницею вимірювання.

Дерево з великою сформованою кроною і молодий саджанець формально рахуються як одне дерево. Екологічно вони не є еквівалентними. Значна частина екосистемних послуг дерева залежить від розміру та площі крони, листкової поверхні, біомаси, виду, фізіологічного стану і місця, де воно росте.

Дослідження британського Forest Research, присвячені міським деревам різного розміру, віку та стану, показують, що здорові великі дерева забезпечують найбільший обсяг екосистемних послуг у розрахунку на одне дерево. Для таких функцій, як накопичення і поглинання вуглецю, видалення частини забруднювачів із повітря та зменшення поверхневого стоку, розмір дерева має принципове значення.

Тобто якщо велике дерево сьогодні створює значну площу тіні, перехоплює опади та має тисячі або десятки тисяч листків, маленький саджанець не починає виконувати ту саму роботу наступного дня після посадки.

Він лише потенційно зможе виконувати її в майбутньому. Між моментом знищення сформованого дерева і моментом, коли нове насадження набуде порівнянної функціональності, виникає часовий дефіцит екосистемних послуг.

Сформована крона втрачена сьогодні. Тінь втрачена сьогодні. Перехоплення частини опадів втрачено сьогодні. Місця живлення, укриття та розмноження організмів, пов'язаних із цим деревом, втрачені сьогодні.

Нове дерево відновлюватиме ці функції поступово протягом багатьох років. І це за найкращого сценарію, в якому воно взагалі виживе.

Виживання молодих посадок

Саме ця частина дуже часто зникає зі звітів про "компенсаційне озеленення".

Саджанець після висаджування потрапляє в один із найскладніших для дерева періодів життя. Його коренева система була викопана, транспортувалася або формувалася в контейнері, а тепер повинна адаптуватися до нового ґрунту, водного режиму та мікроклімату.

Огляд 56 досліджень смертності міських дерев показав величезну варіабельність виживання молодих посадок. Для когорт нещодавно висаджених дерев найвища річна смертність загалом припадала саме на перші п'ять років після посадки. Серед факторів, які найчастіше були пов'язані з виживанням, дослідники називали характеристики місця, вид і розмір дерева, а серед людських факторів – догляд та подальше утримання.

Тому правильна оцінка програми озеленення не може закінчуватися в день, коли підрядник відзвітував: "висаджено 600 дерев". Потрібне інше запитання: скільки з цих дерев живі через три, п'ять, десять років і в якому вони стані?

Бо якщо частина саджанців загинула, їхня кількість у звіті не перетворилася на зелену інфраструктуру.

Місто вже заплатило за саджанець, його транспортування, посадкові роботи, опори, полив та інші витрати. Якщо дерево загинуло, ці ресурси витрачені, а екосистемна функція, заради якої його висаджували, так і не сформувалася.

Тому формула "вирубали 600 дерев, висадили 600 дерев" не означає компенсації навіть у найпростішому економічному сенсі.

Мікрооселища старих дерев

Для великих старих дерев існує ще одна категорія цінності, яку неможливо швидко відновити навіть за умови правильно проведеної посадки.

Старе дерево – це не просто молоде дерево більшого розміру. Протягом десятиліть у ньому формується складна структура: товста й неоднорідна кора, тріщини, порожнини, дупла, відмерлі частини деревини, ділянки різної вологості, мохи, лишайники, грибні угруповання.

Для багатьох видів комах, грибів, лишайників, птахів і дрібних хребетних саме такі структури є середовищем існування.

Їх неможливо купити в розсаднику разом із новим саджанцем. Вони з'являються в результаті десятиліть життя дерева.

Тому компенсаційне озеленення є необхідним, але фраза "все відновимо новими деревами" не означає негайного відновлення втрачених функцій. Компенсаційна посадка може розпочати відновлення деревного покриву і створення нових насаджень. Але не можна заявити про повне відновлення екологічної функції сформованого багаторічного насадження одразу після того, як на його місці висадили молоді дерева.

Це не аргумент проти компенсаційних посадок. Навпаки, після неминучого видалення дерев вони необхідні. Це аргумент за те, щоб слово "компенсація" означало реальний результат, а не арифметику.

Радикальне обрізування і втрата екосистемних функцій

Випадки на кшталт Теремків, де за короткий час зникає цілий масив дорослих дерев і зелених насаджень, це лише найбільш помітна частина проблеми. Масштаб такої вирубки неможливо не побачити, тому вона викликає суспільний резонанс, протести, увагу медіа і зрештою змушує значно більше людей замислитися над цінністю того, що було втрачено.

Водночас у наших містах роками існує інша, значно більш систематична проблема, яка рідше викликає таку саму реакцію. Це радикальне обрізування дерев, зокрема топінг/кронування, яке може подаватися як санітарне, омолоджувальне або просто необхідний догляд.

Важливо, що формувальне, санітарне й омолоджувальне обрізування самі по собі є нормальними інструментами догляду за деревами і прямо передбачені українськими правилами. Формувальне обрізування застосовують для збереження або формування крони та нормального розташування скелетних гілок, санітарне передбачає видалення старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а омолоджувальне допускається для дерев, які добре його переносять, за відповідного стану крони й повинно проводитися поступово протягом двох-трьох років.

Проблема виникає тоді, коли під виглядом такого догляду дереву видаляють значну частину здорової сформованої крони, залишають великі зрізи на скелетних гілках або фактично перетворюють його на голий стовбур без крони та гілок.

Таке радикальне обрізування не є санітарним доглядом за деревом. Зокрема, топінг передбачає різке зменшення крони за рахунок зрізання великих живих гілок до пеньків або до бічних гілок, недостатньо великих, щоб перебрати на себе нормальну функцію верхівки. Професійні рекомендації з догляду за деревами розглядають топінг як шкідливу практику, а не як спосіб оздоровлення дерева.

Але навіть якщо залишити осторонь довгострокові наслідки для самого дерева, в контексті цієї статті важливий інший результат: радикальне зменшення крони одразу позбавляє місто частини тих самих екосистемних послуг, про які йшлося вище.

Менша крона створює менше тіні. Менша листкова поверхня означає менше випаровувального охолодження. Зменшується перехоплення опадів. Зменшується площа середовища, яку використовують птахи, комахи та інші організми. Тобто дерево може формально залишатися на своєму місці, але значну частину його функції місто вже втратило.

І саме це часто залишається поза суспільною дискусією. Ми бачимо обрізане дерево і сперечаємося, красиво це чи ні, хоча значно важливіше запитання полягає в іншому: яку функцію мало виконати таке втручання і чи виправдовує вона втрату значної частини вже сформованої крони?

Особливо якщо йдеться не про окреме дерево, а про систематичну практику, яка щороку повторюється на сотнях і тисячах міських дерев.

Міський покіс і критерії благоустрою

І тут ми переходимо до іншої міської суперечки, яка вже значно ширше обговорюється суспільством: до покосу трави.

На перший погляд між радикально обрізаним деревом і суцільно викошеною зеленою зоною немає нічого спільного. Але в обох випадках проблема часто виникає через однаковий підхід до управління живою системою: є стандартна операція, яку простіше регулярно виконувати, ніж оцінювати стан конкретної території та її реальні потреби.

У випадку з покосом це особливо помітно, тому що суспільної згоди щодо такого підходу давно немає. У багатьох українських містах мешканці регулярно виступають проти суцільного низького косіння зелених зон, особливо навесні та перед періодами спеки. З'являються петиції, звернення до комунальних служб і численні публічні обговорення.

Люди бачать, як після чергового покосу зелений покрив швидко висихає, оголюється й сильніше нагрівається ґрунт, зникають квітучі рослини та середовище для комах, і ставлять закономірне питання: навіщо однаково косити всю територію, якщо далеко не всю її потрібно використовувати як короткий газон?

Водночас існує й протилежна суспільна реакція. Коли до другої половини літа частина високої рослинності починає виглядати сухою або неохайною, з'являються скарги на "бур'яни", амброзію, золотарник і загальну занедбаність території. Для частини людей саме висока рослинність стає ознакою того, що комунальні служби "нічого не роблять".

З одного боку є цілком обґрунтоване невдоволення бездумним суцільним покосом. З іншого є реальні питання контролю алергенних та інвазійних рослин, безпеки, доступності території й людського сприйняття міського простору.

Проблема починається тоді, коли всі ці різні завдання намагаються вирішити одним універсальним методом: регулярно скосити все до однакової висоти. Саме висота трави тоді фактично перетворюється на критерій благоустрою, хоча з екологічного погляду вона майже нічого не говорить про якість самої екосистеми.

Екосистемні функції трав'яної рослинності

У суспільних дискусіях про покіс одним із найбільш зрозумілих аргументів уже став перегрів поверхні. Порівняння температури високого травостою, коротко скошеної ділянки та поверхні без рослинного покриву наочно демонструють різницю, яку створюють затінення ґрунту та випаровування води рослинами. Але регуляція температури є лише однією з екосистемних функцій трав'яної рослинності.

Значно менш помітні процеси відбуваються всередині самої екосистеми і пов'язують рослинний покрив з іншими групами організмів. Трав'яний ярус є середовищем існування великої кількості безхребетних. Листки, стебла, квіти, рослинний опад і верхній шар ґрунту використовуються для живлення, розмноження, зимівлі та укриття комахами, павуками й іншими членистоногими.

Тому зміна режиму утримання трав'яної ділянки змінює не лише її зовнішній вигляд. Дослідження міських трав'яних територій показали, що менша частота косіння пов'язана зі збільшенням чисельності та таксономічного різноманіття членистоногих, причому особливо вираженим цей ефект був для крилатих комах.

Для міської екосистеми це має значення далеко за межами збереження самих комах. Безхребетні є кормовою базою для великої кількості птахів, кажанів та інших тварин. Тому зміна чисельності комах на великих площах потенційно змінює доступність кормових ресурсів уже на наступному трофічному рівні.

Один із найбільш звичних для українських міст прикладів це серпокрилець звичайний, Apus apus. Його раціон складається практично повністю з дрібних літаючих членистоногих, яких він добуває в повітрі.

Було б некоректно стверджувати, що скорочення чисельності серпокрильців спричинене саме міськими покосами. Для європейських популяцій добре описана, зокрема, інша проблема: втрата місць гніздування під час реконструкції та утеплення будівель.

Але цей приклад добре демонструє сам принцип. Зелена територія може виконувати функцію для виду, який безпосередньо не живе в траві й навіть не використовує її як місце гніздування. Її значення може полягати у підтриманні організмів, які є його кормом.

Саме такі взаємозв'язки найчастіше залишаються невидимими для людини, яка оцінює зелену ділянку лише за висотою рослинності

Рослинність як структура середовища

Трав'яний покрив, чагарники та дерева створюють не просто певну кількість зеленої біомаси. Вони формують просторову структуру середовища. Відкрита коротко скошена поверхня, високий травостій, ділянка з чагарниками та багатоярусне насадження відрізняються температурою біля поверхні, вологістю, доступністю корму, оглядовістю та кількістю можливих укриттів.

Для багатьох тварин ці відмінності безпосередньо визначають можливість використовувати територію.

Особливо добре це видно в постгніздовий період у птахів. У багатьох видів молоді птахи залишають гніздо ще до набуття повної льотної спроможності. У перші дні та тижні вони залишаються залежними від батьків і водночас особливо вразливими до хижаків. Характеристики середовища та доступність укриттів можуть суттєво впливати на виживання молодих птахів.

У міському середовищі це має додаткове значення через присутність домашніх котів і собак та значну кількість відкритих штучних поверхонь. Тому навіть невелика ділянка структурованої рослинності може виконувати функцію, яку людина практично не помічає: створювати укриття й більш придатний мікроклімат для тварини в один із найбільш уразливих періодів її життя.

При цьому статус конкретної рослини як "бур'яну" в побутовому розумінні сам по собі не скасовує цієї функції. Для тварини має значення не наша естетична оцінка рослини, а фізична структура середовища, яку вона створює.

Це, звичайно, не означає, що будь-які зарості автоматично є цінним біотопом і не потребують управління. Але різниця між "рослина небажана для людини" і "рослинний покрив не виконує жодної екологічної функції" принципова.

Трофічні мережі міських зелених зон

Ще менш очевидною є роль зелених територій у підтриманні видів, які займають вищі рівні міських трофічних мереж. Боривітер звичайний, Falco tinnunculus, давно освоїв міське середовище України. Він може гніздитися на будівлях, але значну частину його корму складають дрібні ссавці та великі безхребетні.

Дослідження міських боривітрів у Варшаві показало, що навіть у щільно урбанізованому середовищі мишоподібні гризуни можуть становити основну частину їхнього раціону. Тобто функціонування міської популяції хижака залежить не лише від того, чи залишилося на будинку місце для гнізда. Потрібна також система, яка підтримує його кормову базу.

Подібний зв'язок існує і для значно менш помітного виду, ласки, Mustela nivalis. Ласка спеціалізується переважно на дрібних гризунах і використовує трав'яні ділянки, чагарники, узлісся та інші території, які одночасно забезпечують корм і укриття. Її присутність пов'язана не просто з наявністю окремих зелених ділянок, а зі зв'язністю таких територій і доступністю кормової бази.

Це особливо важливо в контексті фрагментації міського середовища. Для людини дві зелені ділянки, розділені дорогою, забудовою або великою відкритою територією, можуть виглядати майже рівноцінними двом ділянкам, які утворюють безперервний зелений коридор. Для невеликої наземної тварини це принципово різні системи.

В одному випадку вона має можливість переміщатися між кормовими та захисними ділянками. В іншому популяція фактично залишається в ізольованому фрагменті серед забудови.

Саме тому збереження міської природи не можна оцінювати лише загальною площею "зеленого". Мають значення структура цієї площі, її якість і зв'язність.

Регуляторна роль міських трофічних зв'язків

Саме тут важливо повернутися до поняття екосистемних послуг. Присутність хижаків у місті має значення не тому, що всі мешканці повинні любити хижих птахів або дрібних хижих ссавців. Частина їхньої ролі полягає в постійному вилученні інших тварин із міських популяцій.

У науковій літературі біологічний контроль видів, які в міському середовищі можуть ставати проблемними для людини, розглядається як одна з екосистемних послуг хижаків. Для міських хижих птахів до таких потенційних об'єктів контролю відносять, зокрема, гризунів і синантропних птахів.

Це не означає, що наявність боривітра, сови, ласки чи іншого хижака здатна вирішити проблему великої популяції щурів або голубів. Чисельність синантропних видів значною мірою підтримується самою структурою міста, доступністю харчових відходів, укриттів і місць розмноження. Але хижацтво залишається одним із процесів, через які частина цієї біомаси постійно вилучається з системи.

Існує й інша, ще менш помітна регуляторна функція: видалення загиблих тварин. В експерименті в трьох містах Великої Британії дослідники розкладали тушки щурів і спостерігали за їхнім використанням міськими хребетними. Падальники були зафіксовані біля 67% тушок, а за оцінкою авторів могли видаляти до 73% їхньої біомаси. У цьому дослідженні такими тваринами були ворони, сороки та лисиці. Автори прямо розглядають видалення трупів тварин як екосистемну послугу міських падальників.

Тобто навіть види, присутність яких частина містян може сприймати байдуже або негативно, беруть участь у процесах, результатами яких користується все місто.

При цьому було б неправильно стверджувати, що хижаки завжди "оздоровлюють" популяції, вибірково знищуючи хворих тварин. Вплив хижацтва на поширення інфекцій і паразитів залежить від конкретного хижака, виду здобичі та збудника і може бути різноспрямованим.

Важливіше інше: міська екосистема має власні механізми регуляції чисельності, перерозподілу біомаси та утилізації органічної речовини, і трофічні зв'язки є частиною цих механізмів. Саме тому біорізноманіття не варто зводити до набору видів, які було б приємно бачити в місті.

Йдеться про мережу взаємодій, частина наслідків яких безпосередньо або опосередковано стосується людини.

Рослинність підтримує безхребетних і дрібних хребетних. Вони стають кормовою базою для інших видів. Хижаки вилучають частину їхніх популяцій. Падальники утилізують частину загиблих тварин. Ґрунтові організми продовжують цей процес, розкладаючи органічну речовину і повертаючи поживні елементи в систему.

У цьому і полягає одна з головних проблем суспільної дискусії про міську рослинність. Ми значно легше оцінюємо те, що можемо безпосередньо побачити: висоту і колір трави, охайність території, наявність помітної амброзії чи інших інвазійних видів. Але екологічна функція території значно ширша за її зовнішній вигляд

Контроль амброзії і межі суцільного покосу

Амброзія полинолиста, Ambrosia artemisiifolia, це не вигадана проблема і не рослина, яку потрібно захищати заради абстрактного біорізноманіття. Її пилок є сильним алергеном. Її поширення потрібно контролювати.

Але саме тут дуже добре видно різницю між контролем конкретного виду і масовим комунальним покосом усієї рослинності.

Правильно спланований покіс амброзії може бути частиною контролю.

Експеримент із повторним скошуванням показав значне зменшення продукції пилку і життєздатного насіння. Але навіть у цьому дослідженні автори зазначали, що такого режиму самого по собі недостатньо, щоб швидко виснажити банк насіння амброзії в ґрунті.

Інші дослідження показують, наскільки критичними є час і кратність скошування. Амброзія здатна відростати після косіння і повторно формувати генеративні пагони. Тому ефективний режим скошування має бути прив'язаний до її фенології, тобто до конкретних фаз розвитку рослини.

Це і є цільове управління конкретним видом. Не просто "приїхала косарка в червні" або "покосили район, бо трава висока", а визначення осередку амброзії, фази її розвитку, висоти й моменту скошування та необхідності повторного втручання.

Суцільний комунальний покіс великих площ, якщо він виконується за графіком і без видової оцінки рослинності, не можна автоматично називати боротьбою з амброзією лише тому, що амброзія могла бути серед скошених рослин

Естетика і функціональність зелених зон

Естетичне сприйняття не потрібно просто відкидати. Місто існує для людей, і те, як вони сприймають простір, має значення. Людина має повне право любити короткий газон і не любити вигляд високої трави.

Проблема починається не з цієї особистої переваги, а тоді, коли один естетичний стандарт стає єдиною моделлю управління всією міською рослинністю.

При цьому естетичні й функціональні вимоги не обов'язково суперечать одна одній. Регулярно викошені смуги вздовж доріжок, відкриті оглядові зони та короткий травостій у місцях активного використання можуть поєднуватися з менш інтенсивним косінням периферійних ділянок. Навіть проста інформаційна табличка може показувати, що висока рослинність на конкретній території залишена свідомо, а не через те, що про неї забули.

Тобто вибір не обмежується двома крайнощами: суцільно коротким газоном або повною відсутністю догляду

Необхідне втручання і екологічна логіка

При цьому природоохоронна позиція не означає "нічого не чіпати". Екологічний підхід до міста не вимагає залишати будь-яке дерево за будь-яку ціну. Аварійне дерево іноді потрібно видалити. Дерева потрібно професійно обрізати. Інвазійні рослини потрібно контролювати. Траву потрібно косити там, де низький травостій має конкретну функцію. Іноді інфраструктуру справді неможливо побудувати без втрати частини зелених насаджень.

Місто неможливо утримувати без втручання в екосистему. Але існує величезна різниця між необхідним втручанням і автоматичною практикою "ми завжди так робили".

Екологічна логіка починається не з відповіді "не чіпати". Вона починається з питань:

• Яку проблему ми вирішуємо?
• Чи справді це втручання необхідне?
• Чи існує менш руйнівний спосіб досягти того самого результату?
• Які екосистемні функції ми втратимо?
• Скільки часу займе їхнє відновлення?
• І як ми перевіримо, що заявлена компенсація справді відбулася?

Екосистемні послуги для всіх мешканців

І тут ми фактично повертаємося до того, з чого почали. До дерев на Теремках. До комунального працівника, який обрізає дерево. До людини, яка вимагає скосити високу траву під своїми вікнами. До активіста, який намагається щось із цього зупинити. Усі вони перебувають усередині однієї системи.

Екосистемна послуга не потребує згоди отримувача.

Саме тому сотні дерев мають значення для поліцейського, який стоїть навпроти людей, що намагаються їх захистити, так само як і для самих активістів.

Те саме стосується працівника комунальної служби, який ці дерева обрізає або видаляє. Виконуючи свою роботу, він не перестає бути мешканцем того самого міста. Після зміни він іде тією самою розігрітою вулицею, його діти гуляють у тих самих парках, а його будинок знаходиться в межах того самого міського теплового острова.

Зелені зони мають значення для всіх цих людей незалежно від того, як вони ставляться до дерев, підтримують їх збереження чи вважають видалення виправданим. Екосистемні функції не залежать від особистої позиції людини. Тінь знижує теплове навантаження незалежно від того, чи вважає людина дерево цінним. Рослинність впливає на водний режим незалежно від того, чи цікавиться вона екологією.

Усі мешканці користуються результатом цих процесів просто тому, що живуть у тому самому фізичному середовищі, яке зелені насадження допомагають формувати

Екологічна грамотність як основа міського управління

Саме цього нам часто не вистачає в суспільній дискусії.

Екологічне мислення досі часто сприймається як особиста система цінностей. Комусь подобаються дикі луки, комусь газони. Хтось любить дерева, комусь байдуже. Хтось фотографує комах і птахів, а хтось ніколи на них не звертає уваги чи гидує ними.

Але екологія не є питанням смаку. Вона описує зв'язки між живими організмами і середовищем, а екосистемні послуги дозволяють побачити в цих зв'язках нашу власну участь.

Містяни не стоять окремо від міської екосистеми й не дивляться на неї збоку. Тому збереження дорослих здорових дерев, правильна посадка нових, професійна арбористика, розумне управління трав'яними ділянками, контроль інвазійних видів і збереження живого ґрунту мають бути не "поступкою екологам", а звичайною частиною професійного управління містом.

Можливо, саме це і є головний урок історії на Теремках. Не те, що будь-яке дерево заборонено спилювати. І не те, що інфраструктура менш важлива за природу. А те, що зелена інфраструктура теж є інфраструктурою. І якщо ми починаємо враховувати її цінність тільки після того, як вона зникла, це означає, що ми досі неправильно рахуємо вартість власного міста.

Алєкса Торрі, фотографка-натуралістка, спеціально для "УП. Життя".

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.