Україна бореться за повернення незаконно утримуваних цивільних: перспективи і виклики

Затримання, фільтрація, утримання в нелюдських умовах, допити з тортурами, катування, знущання, приниження – це те, що застосовують представники Російської Федерації до людей, які потрапили під окупацію.

Варто розуміти, що мова не про поодинокі випадки чи вибірковість, не про події від 2022 року: ця система працює багато років і правила її функціонування залишаються незмінними. І так, це порушення фундаментальних засад та норм міжнародного гуманітарного права.

Від викрадення активістів в окупованому Криму і до катівень у Бучі, Херсоні, Ізюмі – окупанти всюди масово затримували, катували і вбивали людей. Наразі встановлено місцеперебування 104 катівень у 8 регіонах України – йдеться про деокуповані території, де роботу катівень зупинили ЗСУ. Можна лише гадати, скільки таких місць досі функціонує на окупованих землях та в самій РФ.

Ми досі не маємо, та й не можемо одержати повної інформації про цивільних, які були затримані або досі незаконно утримуються окупантами. Але припускаємо, що йдеться про тисячі, якщо не десятки тисяч людей.

Міжнародне гуманітарне право категорично забороняє позбавлення волі цивільних осіб. Так само не можна порушувати право людини на належні умови утримання, на захист і заборону катування.

Та парадокс у тому, що через таку абсолютну заборону міжнародне гуманітарне право просто не передбачає механізмів звільнення чи повернення цивільних осіб. Нам доводиться шукати вихід з інституційного глухого кута.

Перший трек, на якому Україна бореться за своїх незаконно утримуваних громадян – міжнародний.

Першочергове завдання – привернути увагу світу до цієї проблеми. Говорити про цивільних утримуваних на всіх міжнародних майданчиках, де це є доречним. Пропонувати партнерам для початку механізми публічного засудження дій Росії на рівні декларацій парламентів та міжнародних організацій.

Приклад таких дій – Резолюція ПАРЄ "Забезпечення справедливого миру в Україні та тривалої безпеки в Європі", ухвалена у жовтні минулого року. Резолюція закликає світову спільноту вимагати від РФ негайного звільнення усіх викрадених та незаконно утримуваних осіб.

Питання звільнення і повернення додому всіх затриманих та депортованих є невід’ємною частиною Української формули миру. Пункт 4 передбачає повернення додому всіх: і цивільних, і військовополонених.

Одним з можливих механізмів запуску процесу звільнення може стати посередництво третьої сторони – нейтральної організації чи держави-покровительки, що візьме на себе функцію фасилітації процесу. Ми вже маємо позитивний досвід звільнення військовополонених за сприяння третіх країн. Тому цей шлях є реалістичним.

Наприкінці лютого стартувала робота Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних РФ цивільних осіб. До першої зустрічі долучилися понад 50 посадовців з різних країн та міжнародних організацій, поточну ситуацію окреслив і Генеральний прокурор Андрій Костін.

Другий трек, який безпосередньо стосується нас, прокурорів – це кримінальне переслідування причетних до викрадень, катувань та вбивств цивільних.

Це завдання – одне з найважчих, адже часто ми взагалі не маємо доступу до місця вчинення злочину. Відсутні відомості про осіб, які їх вчиняли. Прокурори та слідчі не мають можливості, як в розслідуваннях у цивільному житті, зайти зі спецназом у катівню та зупинити злочин, хоча ми розуміємо, що кожну хвилину тривають знущання і катування. Наші можливості значною мірою обмежені периметром підконтрольних територій.

Нещодавно суд виніс вирок 15 російським військовослужбовцям, причетним до незаконного утримання та жорстокого поводження з мешканцями села Ягідне.

Нагадаю, під час окупації Чернігівщини військові РФ зігнали 368 жителів села, в тому числі маленьких дітей та літніх людей, до підвалу місцевої школи. Майже місяць їх тримали в тісному приміщенні без опалення, каналізації, вентиляції, медицини тощо. Десятеро старших людей загинуло.

Читайте також :

Замордовані кисневим голодом: історії 10 людей, які померли внаслідок полону в підвалі Ягідного

Загалом по цій категорії злочинів Офіс Генерального прокурора добився вироків для 33 окупантів. По 158 обвинувачених справи передані до суду. Ще 204 військовослужбовців рф та бойовиків мають статус підозрюваних.

Ми прагнемо засудити воєнних злочинців не лише в українських судах, тому налагоджуємо співпрацю з міжнародними інстанціями для притягнення до відповідальності як конкретних виконавців, так і держави-агресора.

Маємо перші позитивні результати. У грудні минулого року Міністерство юстиції США оголосило підозри чотирьом бойовикам за незаконне затримання і катування американського громадянина в селі Милове на Херсонщині. Вперше за 30 років американська юстиція застосувала закон, що дозволяє переслідувати злочини проти своїх громадян на території іншої країни.

Наприкінці лютого прокуратура Литви оприлюднила інформацію про результати розслідування вбивства Мантаса Кведаравічюса. Трьом бойовикам повідомлено про підозру в незаконному затриманні, катуванні та вбивстві литовського режисера навесні 2022 року в окупованому Маріуполі.

Станом на зараз вже понад 25 країн почали національні розслідування або збирають докази воєнних злочинів в Україні. Це надзвичайно важливо, адже розширює можливості притягнення до відповідальності за злочини проти мирних людей.

Тому ми розвиваємо третій напрям – комунікацію з міжнародними партнерами щодо воєнних злочинів в Україні. Інформування державних органів, недержавних організацій та більш широко – суспільства інших країн грає ключову роль в нашій боротьбі за справедливість. Світ має знати всю правду.

Свідчення про воєнні злочини проти цивільного населення, чоловіків, жінок і дітей, мають бути почуті.

Четвертий трек – комунікація з громадянським суспільством всередині України. Можна з впевненістю сказати, що ми єдині як ніколи.

З перших днів війни волонтерські ініціативи та неурядові організації, більш мобільні та гнучкі ніж державні структури, оперативно закривали потреби постраждалих. Евакуювали, годували, допомагали медично, психологічно та фінансово. Ми співпрацюємо з десятками таких ініціатив і прагнемо розширювати партнерство.

І останній, але не менш важливий напрям – організація системної допомоги постраждалим та їх сім’ям. Це питання державної політики на роки, якщо не десятиліття.

Є необхідність вносити зміни до законодавства – і це вже робиться. Уряд разом з міжнародними партнерами шукає можливості виплати компенсацій найбільш вразливим категоріям постраждалих, в тому числі від сексуального насильства.

Викликів безліч. Це і відсутність в міжнародному гуманітарному праві чіткого поняття незаконно позбавлених волі цивільних осіб. І забезпечення повноти обліку всіх фактів незаконного утримання цивільних, а також обмін інформацією щодо таких осіб та спільні заходи для визволення з полону.

Визначення єдиного органу досудового розслідування, який займатиметься саме такими категоріями злочинів і багато-багато інших питань, які необхідно розв’язати.

Але ми абсолютно сфокусовані на головній меті: звільнити і повернути додому всіх українців, дітей і дорослих, яких незаконно і в порушення міжнародного права утримує Російська Федерація.

Ірина Діденко, заступник начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва — начальник управління правової допомоги, екстрадиції та міжнародної взаємодії Офісу Генерального прокурора, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.