Хто і як має готувати правників: зміни, які відкладає парламент

Юридична освіта – перший "фільтр" правосуддя. В університетах починається шлях майбутніх суддів, адвокатів і державних юристів. Якщо цей фільтр "дірявий", проблеми системи з'являються задовго до конкурсів у суди.

Україна вже зробила кілька важливих кроків: підвищила мінімальний конкурсний бал для вступу на правничий бакалаврат до 150, запровадила Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ) для магістрів, посилила вимоги до освітніх програм і припинила підготовку правників у коледжах.

Та реформа все ще рухається фрагментарно. Без окремого закону про правничу освіту держава не зможе повністю перезібрати правила підготовки правників і первинного доступу до професії. А відтак не зможе гарантувати, що в юридичну професію заходять люди з належною базовою підготовкою, а не просто з дипломом.

Чому закон про правничу освіту потрібен вже?

Результати Єдиного державного кваліфікаційного іспиту 2025 свідчать про недостатньо високу якість підготовки правників. Середня кількість наданих правильних відповідей із 114 питань за результатами складання ЄДКІ (по країні) – 45,71. Не подолали поріг "склав/не склав" 1 654 здобувачів освіти, що становить 19,23%.

Заклади освіти, що перебувають у підпорядкуванні правоохоронних органів і далі здійснюють підготовку правників, мають більше державне замовлення на підготовку правників ніж заклади МОН, а якість підготовки правників у цих закладах є не достатньою. Значна частина практиків здобувають освіту на заочній формі, що доволі часто носить формальний характер.

Комітет Верховної Ради з питань правової політики схвалив Концепцію законопроєкту ще у лютому минулого року. У травні ж 2025 Кабмін схвалив Дорожню карту з питань верховенства права – комплекс реформ, які є частиною переговорного процесу про вступ України до ЄС. Дорожня карта передбачала ухвалення окремого закону про правничу освіту до кінця І кварталу 2026 року.

Вже розпочався ІІІ квартал, а проєкт закону про правничу освіту не внесли до парламенту.

Водночас низку ключових питань реформи правничої освіти не можливо вирішити без прийняття окремого закону.

1. Відокремлення юридичної освіти від підготовки кадрів для правоохоронної системи.

Законопроєкт має встановити, що вищі військові навчальні заклади та заклади освіти зі специфічними умовами навчання не здійснюватимуть підготовку фахівців із вищою правничою освітою.

Такі заклади освіти можуть здійснювати підготовку фахівців виключно за спеціальностями галузі знань "Безпека та оборона". Тобто заклади освіти системи МВС, Мінюсту та СБУ не готуватимуть правників. Натомість заклади освіти системи Міністерства освіти і науки не готуватимуть правоохоронців.

В європейській практиці, правників не готують у "поліцейських" академіях, так само як і правоохоронці не можуть повноцінно здобути освіту при відсутності специфічних умов навчання.

2. Зміна структури та форми підготовки правників.

Замість ступеневої підготовки: бакалавр-магістр, законопроєкт передбачатиме єдину "наскрізну" магістратуру обсягом 300 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС), за прикладом підготовки медичних працівників.

Окремі елементи такої системи уже існують. Наприклад, неможливо вступити на магістратуру з права, якщо ти не маєш бакалавра права, а Єдиний державний кваліфікаційний іспит в основному складається з предметів, які викладаються на правничому бакалавраті.

Тож повний перехід дозволить логічно структурувати підготовку правників, запровадити чіткі і зрозумілі вимоги та стандарти до освітніх програм з права.

3. Доступ до правничих професій.

Окремо законопроєкт передбачатиме чіткі підходи до присвоєння первинної професійної кваліфікації "Правник", що і визначатиме доступ до правничої професії.

Водночас мають бути передбачені зміни в цілу низку законів, де є кваліфікаційні вимоги щодо юридичної освіти для зайняття посад. Це дозволить унормувати доступ до професії та структурувати вимоги щодо наявності юридичної освіти, зазначені у різних законах.

4. Ліцензійні вимоги до правничих шкіл.

Потрібно переглянути існуючі ліцензійні умови щодо запровадження підготовки за правничою спеціальністю, зокрема щодо кадрових вимог.

На жаль, проєкт постанови, яка мала визначати ліцензійні вимоги для регульованих спеціальностей, серед яких і Право, так досі і не прийнятий. Хоча декілька раз документ виносили на громадське обговорення та він проходив процедуру погодження.

Ці зміни важливі для перегляду існуючої мережі закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку правників, а також для оцінки потенційної спроможності правничих шкіл здійснювати підготовку правників за наскрізною магістратурою.

5. Трансформація та вдосконалення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Ще одне важливе питання, яке регулюватиме законопроєкт. За умови наскрізної підготовки правників, ЄДКІ матиме декілька етапів, що дозволить відсіяти на ранніх етапах тих, хто не спроможний здобути правничу освіту.

ЄДКІ може передбачати перевірку не лише фахової підготовки, але й рівня володіння іноземною мовою та інші аспекти. Крім того встановлять чітку процедуру розробки тестових завдань та самого проведення ЄДКІ.

То де ж законопроєкт?

Якщо зобов'язання є, дедлайн є, відповідальний орган є, чому законопроєкту досі немає в парламенті?

За нашою інформацією, його наразі доопрацьовують народні депутати, які мають внести його до Верховної Ради України. Уже зрозуміло, що законопроєкт не буде урядовий, хоча саме Міністерство освіти і науки України визначене основним відповідальним за виконання цього пункту Дорожньої карти з питань верховенства права.

Зволікання з цим законом означає, що реформа правничої освіти й далі рухатиметься фрагментами. Від цієї невизначеності програють усі, хто зацікавлений у сильній правничій професії. Студенти ризикують витрачати роки на слабку освіту, яка дає диплом, але не дає належної підготовки. Якісні правничі школи змушені конкурувати з "дипломними фабриками". А держава зрештою отримує майбутніх суддів, адвокатів і державних юристів із дуже різним рівнем базових знань і навичок.

Саме тому законопроєкт потрібно невідкладно внести до Верховної Ради, публічно обговорити його зміст і ухвалити без імітації реформи.

Іван Шемелинець, експерт з питань правничої освіти, фундація DEJURE, спеціально для "УП. Життя".

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.