"Ті, хто вирішуватиме долю країни за 10-15 років". Як підлітки борються за українську освіту

"Як ви в Україні навчаєтесь онлайн? У вас що, є Wi-Fi?"

Дико таке чути, правда ж? Але попри те, що нам може здаватися, ніби весь світ уже багато знає про Україну, війну та її перебіг, та безальтернативно нас підтримує – це не так.

Це питання нам поставили у приватній школі у Великій Британії Bishop's Stortford College, коли ми разом із фондом savED показували там документальний фільмом "Ми. Майбутнє", героїнями якого є.

"Ми. Майбутнє" – це фільм про нас, п’ятьох підлітків з різних куточків України, наші історії проживання цієї війни. Знятись у стрічці нас запросив благодійний фонд savED, який ініціював фільм і організовує тепер світове турне, аби ми всі разом могли доносити світові правду про Україну.

"Можна безкінечно озвучувати цифри зруйнованих шкіл, прицільних обстрілів освітньої інфраструктури в Україні, та ніщо так добре не чіпляє аудиторію, як чесні історії конкретних людей. Без різниці – це власники бізнесу, керівники міжнародних організацій чи батьки учнів приватної школи в Британії.

Розуміючи це, ми як благодійний фонд шукаємо різні формати та експериментуємо, аби розповідати про Україну в світі, щоб комунікувати про наші потреби, а головне – пропонувати варіанти, як можна допомогти в різний спосіб. Фільм "Ми. Майбутнє" – один із експериментів, що розказує аудиторії за кордоном про Україну, демонструє талант і стійкість вільного і незалежного покоління молодих українців", – так описує фільм Анна Новосад, співзасновниця благодійного фонду savED.

Навесні разом із командою savED та іншими героями фільму за підтримки міжнародного фонду "Відродження" і програми "Долучайся", що фінансується USAID і здійснюється PACT в Україні, ми вирушили до Британії і Сполучених Штатів Америки, щоб показати наш фільм в університетах, школах, офісах великих компаній та міжнародних організацій.

"Наша мета – продемонструвати світу, що, попри війну та руйнування, в України є майбутнє і це майбутнє – наші діти. Герої фільму – п’ятеро підлітків, які розповідають свої історії проживання досвіду війни і вже працюють над розвитком та відбудовою України.

Таких проактивних місійних підлітків в Україні чимало. І наше завдання – підтримувати їх і окреслювати ширші горизонти. Показуючи фільм у різних країнах, ми привертаємо увагу світу до потреби відновлення доступу до освіти в Україні. Аби такі діти як Даша, Мирослава, Даня, Софія і Дарій мали можливість навчатись, мріяти та втілювати свої мрії в життя", – додає директорка фонду savED Оленка Северенчук.

Висновки та спостереження з досвіду адвокації теми освіти під час війни за кордоном

• Українських наративів у світі критично мало

На третьому році повномасштабної війни нас запитували, як ми можемо навчатись онлайн і дивувались, почувши, що в Україні є Wi-Fi. І це не тому, що від теми війни в Україні іноземці «втомилися». Це про брак базових знань про Україну і українців загалом: хто ми, де на карті світу, як живемо і в чому наша унікальність.

Нам потрібно інвестувати у просвітництво, розказувати про Україну і наші здобутки, доносити світові, що ми прогресивна країна з талановитими людьми та величезним потенціалом.

Разом з тим потрібен креатив і оригінальні підходи до комунікації наших меседжів у світі. Те, що працювало у 2022 році, не працює у 2024-му. Нам потрібно бути гнучкими і щороку "перестрибувати" себе минулорічних у цій інформаційній війні.

• Про українців варто розказувати через призму культурної унікальності, а не як про жертв війни

"Ми. Майбутнє" – таке собі документальне реаліті, у якому кожен із нас розповідає свою історію проживання війни, але осердям фільму є не драма, а майбутнє, яке ми вп’ятьох будуємо. Ми показуємо світу, що українці – не нація жертв, а навпаки – сміливці, які мріють і творять свою країну. Боремося за екологію, створюємо і розвиваємо молодіжні рухи, займаємося медичними дослідженнями та відбудовуємо зруйновані будівлі. Саме такою світ має бачити Україну.

• Більше уваги потрібно приділяти адвокації серед студентів та старшокласників

Аудиторія старшокласників та студентів перспективна, бо це ті, хто ухвалюватиме рішення у своїх країнах через 5-10-15 років. І їм важливо дізнаватися про Україну від нас, а не з російських наративів, яких дуже багато. Через наші особисті історії аудиторія краще розуміє контекст. За нашими спостереженнями, для дітей та підлітків найкраще працює пояснення, що українські воїни – супергерої сьогодення, а українська молодь – винахідливий рушій змін та розвитку.

• Недостатньо просто розповідати про проблему, треба пропонувати людям рішення та можливість долучитися

Куди б ми не приїздили і скільки б глядачів не збирали на показах, всюди нам ставили запитання: «Як ми можемо вам допомогти?».

Слухаючи наші історії, люди готові долучатись, однак їм потрібні прості та зрозумілі варіанти. Найпростіше – донатити. Утім, значно ціннішим буде формування спільноти, так званої "мережі" для просування українського порядку денного.

Люди можуть пожертвувати 50 доларів, а можуть ініціювати благодійну ярмарку в школі, куди ходить їхня дитина, чи замість подарунків на день народження оголосити про збір коштів. Або ж показати цей фільм своїм колегам на роботі чи для одногрупників в університеті.

Нам варто залучати іноземців і робити їх своїми поплічниками і поплічницями в боротьбі із роспропагандою і розказувати світу правду про Україну через наші інструменти. Фільм "Ми.Майбутнє" – один із них.

• Українська молодь за кордоном має потенціал стати нашими амбасадорами й поширювати інформацію про Україну

Активно залучати українську молодь, яка навчається у закордонних школах та університетах, до адвокаційної діяльності – вкрай важливо. Адже вони можуть стати справжніми амбасадорами України та просувати наші наративи у світі.

Перебуваючи в середовищі активних молодих людей, наші хлопці і дівчата мають можливість організовувати презентації, виставки, ініціювати активності, які показують сучасну Україну і таким чином показувати справжній сенс нашої боротьби.

Навчаючись за кордоном, українці мають скористатися цією перевагою, здобути знання і навички, з якими вони повернуться в Україну та зможуть відновлювати її. Але не варто втрачати момент – допомагати своїй країні можна вже сьогодні через культурну дипломатію, розповідаючи світу про нас та адвокуючи наші потреби.

Що плануємо далі?

Наступний етап у адвокації з документальним фільмом – тур країнами Європи. Зокрема, у планах візити до Литви, Естонії, Фінляндії, Норвегії та Франції, а також серія показів документалки в Україні.

Наш проєкт із показами документального фільму за кордоном має одразу дві мети: просвітницьку й адвокаційну, а також фандрейзингову. У межах туру ми збираємо кошти на підтримку релокованого до Києва Маріупольського ліцею, директором якого є герой стрічки, Андрій Голютяк.

Пан Андрій не просто релокував ліцей та відродив його в Пущі-Водиці під Києвом, він також організував у школі пансіон для учнів з Маріуполя та інших тимчасово окупованих і постраждалих територій. Тож разом ми збираємо кошти, аби допомогти облаштувати в ліцеї комфортні умови.

Долучитись до збору на ліцей можна на сайті savED.

Мирослава Трофимчук, героїня документального фільму "Ми. Майбутнє", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.