Як ми створили книгу із цитат дітей про війну, якою зацікавилося провідне видавництво світу
Звернули увагу, наскільки часто останнім часом ми вживаємо слово "вперше"? Вперше українці отримали Оскар, вперше – Нобелівську премію, вперше – Пулітцерівську премію. Не зважаючи на війну росії проти України, обстріли цивільних, шалений економічний тиск, українці продовжують дивувати й досягають нових висот.
Днями ми знову зробили дещо "вперше" для України. Ми створили й випустили книгу, яку перекладе й видасть одне з п’яти головних англомовних видавництв світу. Ми – це український благодійний фонд "Голоси дітей". Видавництво – це американська HarperCollins. Ми не можемо розголошувати цифри, але за нашою інформацією, це чи не найбільша в сучасній українській історії угода з українським автором.
Фантастично правда? Розкажу трохи про наш шлях.
Як ми збирали голоси дітей
Ідея прийшла мені в голову, коли я дізнався, що моя подруга Оля Вовк записує смішні цитати своєї молодшої сестри. Це було ще до повномасштабної війни. Тоді я вперше подумав: "Чому б не зібрати кумедні й дивні цитати українських дітей в одну книгу?". Але потім росія кинула всі свої війська в Україну і ми змінили ідею.
Тепер це мали бути цитати дітей війни. Ми попросили батьків надіслати нам вислови дітей, так чи інакше пов’язані з війною. Протягом кількох тижнів ми отримали сотні й сотні цитат.
Попри війну, ми не хотіли, щоб всі цитати були трагічними, депресивними, такими що пригнічують. Це мало бути про силу. Про те, що переживають, відчувають і думають наші діти, і що допомагає їм лишатися стійкими, продовжувати мріяти. Словами самих дітей, що переживають війну, ця книжка промовляє про те, як це: проживати й осмислювати небезпеку, мінливі обставини, крихкість дійсності й водночас лишатися дитиною.
У цій книзі ми хотіли зробити акцент на продовженні дитинства попри все. Адже дитинство не можна поставити на паузу через війну. Життя триває, надія є – і це те, що у нас усіх тримає.
Не дарма на обкладинку книги, попри багато дискусій і суперечок, ми обрали саме фото дитини, яка показує язика. Це фото було зроблене нашим другом, журналістом і фотографом Фермін Торрано у перші дні війни. Він сфотографував дитину у Львові, в евакуаційному автобусі до Польщі. Вона у ненормальних обставинах, але навіть за таких умов – зберігає у собі світло та усміхається.
Як ідея перетворилася на книжку
Для нас це був великий виклик. Ми ніколи не випускали книгу. Ми благодійний фонд, пряме призначення якого – надавати психологічну, психосоціальну та гуманітарну допомогу. Але ми вірили в те, що зможемо створити книгу.
Ми ставили друзям купу питань, обійшли безліч книгарень, щоб подивитись, погортати, помацати з десяток книг та знайти формат і власне бачення нашої майбутньої книги. Ми шукали своє серед моря чужого.
Наша мета була не в тому, щоб показати як все погано і "вибити сльозу". Нам важлива була якість книги, цінність книги і сенс книги. Олена Розвадовська, голова правління "Голоси дітей", відредагувала книгу так, що читач, перегортаючи останню сторінку, залишається з вірою в добро, з надією на краще і з бажанням боротись і не здаватись. Адже, як каже дев’ятирічний Женя (один з героїв книги) "Ми – українці, ми не здаємось".
Врешті до книги увійшли близько 100 цитат дітей. А далі ми попросили відомих митців (Нікіта Тітов, Сергій Майдуков, Міріам Найєм) і зірок (Джамала, Святослав Вакарчук) намалювати до кожної цитати малюнок. Книга вийшла двома мовами – українською та англійською, бо ми від початку прагнули, щоб її передусім прочитали за кордоном, щоб голоси українських дітей звучали далеко за межами України.
Як книжка подолала кордони
Ми вірили, що кожен політик, дипломат, урядовець, активіст – кожна людина у світі має почути слова наших дітей. Тому ми возили книгу усюди де могли і робили виставку з малюнків й цитат із книги. Ми були в ОБСЄ, в ООН, на так званому "юридичному Рамштайні", де збирались прокурори з усього світу, на зустрічі Омбудсманів усього світу тощо.
В Європарламенті ми зачитували лист від підлітка з окупації, який увійшов у передмову книги. У цьому листі він закликає дорослих чути думку дитини, адже його благання виїхати з міста на підконтрольну Україні територію батьки не почули й залишились в окупації.
Серед тих, кому ми подарували книгу, були експрем'єр-міністр Британії Девід Кемерон, головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан (той самий, що видав ордер на арешт Путіна), міністри Австрії, Нідерландів, Ісландії.
І врешті: як одне з провідних видавництв світу зацікавилося книгою
Але справа була не лише в тому, щоб дати можливість голосам дітей зазвучати. Ми вірили, що завдяки книзі зможемо залучити кошти на допомогу українським дітям. На це люди навколо лише посміхались, кажучи, що шансів замало, книги нечасто приносять гроші.
Вікторія Ма з Літературної агенції OVO повезла книгу торік у квітні, через два місяці після виходу книги, до Лондонського книжкового ярмарку. І саме там вона вперше почула про інтерес до видання книги від HarperCollins. Далі були найтриваліші для нас перемовини, які зайняли більше пів року.
Тепер частину коштів із продажу кожного примірника спрямують на психологічну допомогу українським дітям із досвідом війни. Ба більше, видавництво залишить в книзі QR code на прямий донат "Голосам дітей" на психологічну допомогу дітям України.
Американці планують видавати книгу в усьому світі, різними мовами. Але для нас принциповим було виключити з цього списку російську і білоруську мови. А також залишити за нами можливість надалі використовувати книгу для адвокації у світі.
Орієнтовно, книжка вийде в США 8 жовтня. Що далі?
Далі ми думаємо вже про нову книгу. Можливо, це будуть нові цитати, а можливо й історії. Ми не знаємо. Але ми точно знаємо, що діти є свідками сьогоднішніх подій, мають свої думки та спостереження про війну. Цей час нам важливо зафіксувати в їхніх думках і цитатах, щоб не забувати про ціну щасливого майбутнього України.
Азад Сафаров, співзасновник благодійного фонду "Голоси дітей", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
