Пересічному українцю дуже складно зрозуміти, за що стрічка братів Коенів "Старим тут не місце" (No Country for Old Men) отримала декілька нагород Кіноакадемії, в тому числі як найкращий фільм року.
Якісний, цікавий, оригінальний трилер - але аж ніяк не кращий за "Порок на експорт", "Суінні Тодд" чи інші хороші фільми 2007 року.
Три чверті перегляду займає знайомий ще із середніх віків сюжет: хороший герой бореться із поганим, перемога чергується з програшами, і так триває майже до фінального титру "The End". Сотні разів ми дивилися такі фільми: "4000 миль до Грейсланду", остання Бондіана, і навіть дуже спрощено - пригоди Індіани Джонса. Втім, "Оскара" ці фільми не отримували. І не лише тому, що мали очікуваний щасливий кінець, а Коени вирішили піти іншим, не-голівудським шляхом.
Звичайно, не можна відмовити в найголовнішій принаді стрічки Коенів - створенні логічного закінченого світу із власною атмосферою. Подібного добилися лише декілька мейнстримових режисерів: наприклад, Земекіс у "Форесті Гампі" та, безсумнівно, Джексон у "Володарі кілець".
І хоча зовні здається, що переможець 2008 року відстає від цих картин, дивиться він так само на одному диханні. Вся справа у підсвідомості, яка правильно оцінила "Старих": логічні, життєві персонажі, відсутність музики, реальні ландшафти, реальні історії.
 |
| Головному герою фільму не легко утримати валізку з двома мільйонами долларів |
Справжній другий кіллер, який вірить в силу розуму і спілкування. В житті, як правило, такі довго не живуть. У Коенів теж. Позитивний герой, який також вірить, що добро перемагає зло, а глуха оборона відбиває всі атаки.
Старий шериф, який бідкається про все на світі: і злодії вже не ті, і зброя гірша, та й життя стало жахливим. Ані краплі фальші - історія могла би бути навіть документальною, настільки професійно відпрацювали брати режисери. Інді-фільм без сюрреалізму, зарозумілого інтелектуалізму і повчальності.
 |
| Кіллер використовує у своїй справі навіть не пістолет... |
Сьогодні в Штатах вона майже забута, на фоні Титаніків, фільмів катастроф, макдональдсів та Зоряних воєн. Забуті пуританський Дикий Захід, "чоловік завжди залишається чоловіком", мінімум слів, чорний гумор - все як в О'Генрі. Але в підсвідомості американця, особливого старшого (а саме такими є більшість кіноакадеміків), всі ці чесноти існують, більше того - вони є частиною його екзистенції.
Тому справа не у фінальному діалозі Томі Лі Джонса, яким розкривається вся суть фільму. Справа у масі психологічних якорів, розкиданих у фільмі щедрою рукою режисерів - на кожен з них душа американців реагує піднесено. Та й не тільки американців.
 |
| Головний герой фільму знайшов ціле багатство у техаських преріях |
Прерія, пустеля, екзистенційна пустота, в якій діють герої, темне безлюдне місто, в якому відбуваються бої, і ніхто на них не реагує (вітчизняний аналог - "Нічна варта") - це все частка людського внутрішнього епосу.Викристалізувані герої, для яких врешті-решт навіть не гроші мають сенс, а власна честь. І вищий рівень - протистояння темних сил (мафії) і світлого начала (воїни В'єтнаму). І той, хто суворо дивиться за правилами бою - старий шериф, вища справедливість.
 |
| Бігти, бігти, бігти! Адже сумка з двома мільйонами долларів - на плечі! |
Фільм Коенів тільки зовні нагадує справжнє життя. Набагато важливіше те, що він не має жодного стосунку до життя - він описує те, яким би ми хотіли бачити життя. Він описує бажаний світ, в першу чергу для американців.
Читай також:
Світ, в якому вони хотіли б жити, і який повністю відповідає їхнім життєвим принципам.
Це не театральна постановка, це виведення назовні цілого психологічного пласту. І саме за це фільм отримав свою найголовнішу нагороду - увагу глядачів.
Фото з сайту www.worstpreviews.com
