Сумській показали фалічні символи та залізних чоловіків

46
6 березня 2008
Самсон розриває пащу леву. Скульптура Іоанна Пінзеля
Скульптури Огюста Родена теж були на виставці...
... і всім відомий мислитель...
... і пузатий та голий Оноре де Бальзак
Пристраті Анатолія Куща
Носорогів на виставці було чимало
Птахи відомого скульптора Олега Пінчука
Ось так бачать жіноче тіло сучасні скульптори
Вгадаєте, де у цього чоловічка центр тяжіння?
І ніяких випуклостей
В бій ідуть залізні люди...
... і залізні коники

Вчора 18-30 в Українському домі відбулося відкриття виставки "Великий скульптурний салон-2008". Ледь ввійшовши до приміщення, присутні занурювалися в приємну атмосферу, яка супроводжувала захід.

Струнний оркестр грав щось із класики, а столи, накриті білою скатертиною, пропонували випити трохи вина.

Відразу, у холі першого поверху були розташовані роботи барокового майстра Іоанна Пінзеля. Навіть людині, яка не розбирається в скульптурі, впав в вічі індивідуальний стиль видатного майстра.

Численні складки одягу його в більшості біблійних персонажів не завжди виглядали на всі 100 відсотків достовірно, але вражали, особливо, коли приходило усвідомлення, що все це було зроблено з цільних шматків дерева.

Скульптура Пінзеля емоційна, взяти хоча б Самсона, що розриває пащу пісаючого хлопчика. Вибачте, лева. Але помітна якась похмурість настрою, що викликано, очевидно, специфікою епохи, та й "замовниками" робіт геніального українського скульптора. Адже не секрет, що Пінзель творив для церкви. Його роботи прикрашали не тільки Собор Святого Юра у Львові, але й багатьох інших церков.

Прямо навпроти входу в приміщення, можна сказати, у самому серці залу, розташоване розп'яття.

Зі сцени розповідали історію про те, що раніше Український будинок був будинком Леніна, який багато чого не любив, у тому числі капіталістів, релігію і мистецтво модерну. А позад сцени, майже як у церкві, знаходилося розп'яття - символ страждання  і віри для християн, виконане рукою "українського Мікеланджело" Іоанна Пінзеля.

У наступному залі, відразу праворуч, знаходяться роботи французького "самотнього генія" Огюста Родена. Можливо, він був не таким уже й самотнім. Серед його скульптур є, наприклад, фігури Адама й Єви, оголений Оноре де Бальзак.

Письменник-класик зображений у вигляді мускулистого чоловіка за сорок з вражаючого розміру животом. Або, говорячи простіше, пузом. Але, незважаючи на це, фігура виглядає дійсно могутньо і мужньо. Адже якихось декілька століть назад красою вважалися не тільки рівні кубики преса, але і горбкуваті нерівності людського тіла, які нагадують часом велич Альпійських гір або навіть Гімалаїв.

 Ніжний дотик від Родена

Серед сплетінь тіл, а таких робіт було декілька, оригінальністю і простотою виділялося сплетіння рук. А точніше, не сплетіння, а простий дотик.

Наскільки проста, настільки зворушлива і геніальна робота Родена. Навіть скульптуру чоловіка, зображеного в позі мислителя, яку доводилося зустрічати в підручниках з мистецтва, не можна порівняти з цією простою і оригінальною роботою.

Перед тим як перейти до зали з роботами ще одного українського генія - Олександра Архипенка, - якого вважають одним з основоположників кубізму, було кумедно спостерігати за відвідувачами, які шарахаються від "живого пам'ятника", який стояв по одну сторону від сходів і маскувався під одну з робіт скульптора Куща.

По іншу сторону сходів стояла дівчина-скульптура. Правда, стояла якось непевно, чомусь похитуючись і постійно змінюючи пози, тому ввести в оману їй нікого не вдавалося. Але виглядала вона красиво: вся в білому, з лірою (або це був інший давньогрецький музичний струнний інструмент?) у руках... Взагалі, дрібниця, але приємно. В західній Європі "живі" скульптури і пам'ятника стоять ледь не на кожній площі, а для нас це рідкість...

А власне Архипенко порадував. Ще б пак, всесвітньо відомий майстер! У Союзі його заборонили, роботи забрали з музеїв, а деякі навіть знищили.

Але на Заході, спочатку в Європі, а потім в Америці, куди емігрував скульптор, він одержав визнання і славу. Подивившись скульптури Архипенка, починаєш приблизно розуміти, звідки ноги ростуть у сучасної української скульптури.

У своїх роботах він часто заміняє опуклості - "впуклостями" або навіть порожнечами. Скажемо, жіночі груди можна зобразити не тільки у вигляді груші, яблука або іншого фрукта, як це часто роблять, а, скажімо, у вигляді ложки, тобто впадини. Зобразити голову можна за допомогою наскрізного отвору. Зрештою, скульптуру можна зробити і зовсім без голови, і її художня цінність від цього не зменшиться, як не падає вона в статуї Венери Мілосської.

Архипенко був новатором, і це відразу видно в його роботах. Він не прагнув передати тіло, як воно існує в природі, але хотів передати його через образи, використовуючи при цьому геометричні фігури, а також інші, описані вище і не тільки, прийоми. Вцілому, враження роботи справляють гарне. Вони здатні викликати почуття, а це є основною метою мистецтва.

На другому поверсі розташувалися сучасні українські скульптори.

Вони принесли із собою свої роботи і показували їх іншим. У цьому було щось нове. Після перегляду робіт недосяжних авторів дивитися скульптуру сучасну було незвично. Але звикнути можна досить швидко.

 Серед гостей виставки була й актриса Ольга Сумська

Потрібно сказати, що маршрут Пінзель-Роден-Архипенко плавно підводить глядача до сучасної скульптури, зробивши попередньо невеликий історичний вояж. Щоб зрозуміти сучасну скульптуру, спочатку дійсно потрібно подивитися на роботи класиків.

Потрібно побачити, що було зроблено раніше і чого сучасні скульптори робити не можуть. Не тому, що не вміють, а тому, що, у будь-якому випадку, повторюватися не хочеться. Однак, незважаючи на всю складність ситуації, у якій знаходяться сучасні художники (у широкому розумінні цього слова), їм все-таки є що сказати. Не усім однаковою мірою, але все-таки.

Крім оголеної натури, що традиційно представлена в роботах художників, вразила велика кількість носорогів.

Тема носорогів, здається, не завжди користувалася такою популярністю. Не стану сперечатися, що тварина фізіологічно цікава і виглядає досить епатажно (наприклад, в роботах відомого скульптора Пінчука).

Однак не тільки носорогами запам'яталася виставка. Цікаві непропорційні жіночі фігури Віртуозова (особливо зворушливо виглядає пара - чоловік і жінка) і багато чого іншого.

Однак не буду багато описувати роботи сучасників - з поваги до них і не тільки. Краще сходити і побачити все на власні очі, адже виставка тільки відкрилася і протриває до 15 березня.

Усі фото автора

powered by lun.ua