Член Королівського товариства живописців та графіків Великої Британії і член-кореспондент Академії мистецтв України, Павло Маков сьогодні один із найвідоміших українських митців на Заході.
Його персональні виставки відбувалися в Естонії, Чехії, Норвегії, Данії, а роботи художника входять до складу публічних колекцій найкращих музеїв світу - Музею Вікторії й Альберта в Лондоні, Коркоранської художньої галереї у Вашингтоні, Метрополітен-музею в Нью-Йорку, Третьяковської галереї в Москві, а також Державного музею українського мистецтва в Києві.
Павло Маков відомий передусім як майстер офорту - технологічно дуже непростої, специфічної художньої техніки, різновиду гравюри, яку свого часу активно використовував Рембрандт.
 |
Саме суть людських мрій становить один із головних об'єктів уваги Павла Макова. Фото прес-служби "Я галереї" |
Павла Макова цікавлять не знаки престижу, а культура низова, побутова, аутсайдерська. Об'єктом вивчення Павла Макова є ландшафт міста та документи тих мрійників, які будували Харків.
Свідченням цих зацікавлень автора є те, що в основі "Садів і парків..." - прихована, надана харківськими інженерами схема телефонних комунікацій, що залягли під харківською площею Свободи. Ця схема лягла в основу представлених робіт.
"Сади і парки..." складаються виключно з нових робіт митця, створених у 2007-му і 2008-му роках. Сам художник вважає серії робіт, починаючи з 2006-го року, новим етапом своєї творчості.
Хоча Маков не відмовляється від виплеканої теми садів, він, принаймні на деякий час, позбавляє їх колишньої метафоричності. Змінюється не предмет, а погляд: на перший план виходить нічим і ніким не прикрашена реальність.
 |
На перший план у "Садах і парках..." виходить нічим і ніким не прикрашена реальність. Фото прес-служби "Я галереї" |
За допомогою "Садів і парків..." Маков ставить досить простий, але суворий діагноз: мрії людей якось непомітно стали схожі на випорожнення.
До речі, на запрошеннях на виставку зображено таких собі "Der pissende Mann" і "Die pissende Frau". Та ці експерименти з екскрементами - не загравання з ілюзорною вседозволеністю сьогодення. Це, як каже сам Маков: "не привід думати, що в мене розвинулася манія величі, через яку я недвозначно порівнюю себе з Рембрандтом, якому власне й належать використані мною персонажі".
Виставка "Сади і парки..." є своєрідним концептуальним продовженням соціально-мистецького акту громадянської і творчої непокори під робочою назвою "Пам'ятники сміттю", якій передував даній виставці.
