Літераторко-режисерка та її друзі

3
30 травня 2008
Презентація першого роману Ірини Цілик була більш схожа на день народження. З подарунками...
... їжею та навіть бульбашками: так виглядав стандартний набір учасника дійства.
Видана відвідувачам "зброя" у дії
Поїли, погрались з бульбашками, посміялись і погомоніли. А тепер - до читання!

29 травня. Клуб "Антресоль". При вході роздають пляшечки з мильними бульбашками. На чільному місці - діджей. Офіціанти подають елегантні канапки. Зала буквально забита молодими та яскравими людьми.

У багатьох в руках квіти. В центрі уваги - тендітна дівчина в красивій сукні. Що це? Чийсь день народження?

Ні. Це молода українська письменниця Іра Цілик презентувала свій перший роман "Післявчора" та дебютну короткометражну картину "Blue Hour". Поява нового фільму в Україні - завжди подія. Щоправда, попри повну залу, ця подія більше скидалася на "тусівку для своїх" - особистих знайомих та ЖЖ-френдів.

"Звьозд" прем'єра не зацікавила.

Не прийшли ні головний редактор видавництва "Факт" (саме вони видали роман), ні Наталія Доля, яка брала участь у зйомках фільму.

Попри це, презентація видалася незвичайною, зокрема, через поєднання різних видів мистецтва в рамках одного дійства. Гармонійно співіснували література та її художнє виконання автором, дещо трансова музика та кіно. Сама авторка зауважила, що відчуває "атмосферу дня народження".

Справді, це - день народження нового перспективного українського прозаїка. Утім, насамперед, Іра Цілик - режисер. Останні 5 років вона працювала у рекламному бізнесі - асистентом та другим режисером.

"Фільм, який я представила, є моїм першим кроком. Це короткометражний фестивальний продукт, над яким працювало дуже багато людей", - каже "іменинниця".

Цікаво, що змусило фахового режисера поринути в літературу, а поета та прозаїка-початківця - спробувати себе у короткому метрі? Чому сама автор називає себе "літераторко-режисерка"?

Виявляється, зйомки дебютного фільму спровокувала звичайнісінька життєва історія: "Я спостерігала за однією дівчинкою. Вона настільки мене вразила, що я зрозуміла - потрібно робити кіно про неї. Тому я писала навіть не сценарій, а її історію".

Варто додати, що сюжет фільму закручений навколо Великодня - на межі Всенощної та приходом ранку Христового Воскресіння. Одночасно з подіями православного світу відбуваються події внутрішнього світу героїні - вона ніби прощається з минулим-ніччю, вступаючи в майбутнє-день.

Ці паралелі проведені дуже делікатно: за бажанням у деяких сценах можна помітити алюзії на біблійні сюжети, наприклад, розп'яття. Стосовно суто "картинки" - фільм дуже  ніжний, витриманий у пастельних тонах. Багато крупних планів, немало сцен знято довгим кадром, без монтажу.

Втілити такий потужний, але лаконічний задум зможе не кожен. Тому окремо варто відмітити роботу оператора Яна Хоффманна. Це німець, 10 років він працював з Гельмутом Ньютоном, знімав кліпи для "Rammstein".

Вони познайомились на першому Іриному проекті: "Я почувалася якимось кошеням на тих зйомках, було так погано, що я з горя пішла поплакати. А він проходив повз і сказав жартома "Будеш знімати своє кіно - покличеш мене". Чотири роки потому цей жарт став реальністю".

Фільм обійшовся "малою кров'ю" - його бюджет складає порядку 10-15 тисяч доларів. "Грошей дала production-компанія "23/32" - це мої друзі, я раніше там працювала. Хоча загалом вся група працювала безкоштовно, ми все робили своїми силами".

Тим не менш, ця самодіяльність мала під собою солідне підґрунтя: крім сильних сценарію та операторської роботи, в кадр потрапило і "зіркове" обличчя - актриса Театру Російської драми Наталія Доля.

В основу фільму Ірини Цілик лягла побачена на власні очі історія. А от роман писався з власного життя автора, щоправда, з деякими "корективами".
Чи пов'язаний роман "Післявчора" з сюжетом кіно? Самій авторці важко відповісти на це запитання. На її думку, їх пов'язує, перш за все, сюжет "людина і місто". А також задоволення від процесу роботи над креативом.

"Це мій перший досвід прози, але він - як наркотик. Виявилося, що писати прозу - то таке задоволення! Можна писати, як завгодно, а персонажі, мов маріонетки, виконують будь-що. Навіть те, на що свого часу мені забракло сміливості. Тепер мені навіть здається, що література важливіша у моєму житті, ніж кіно".

Але певні схожості представлених фільму та книги таки можна відмітити. Перш за все, це жіночий погляд на світ - адже в центрі уваги герої жіночої статі. Обкладинка чудово це демонструє - художник Олеся Драшкаба зобразила там оригінальний силует жінки в розрізі.

По-друге, автобіографічність - якщо в основу фільму лягла побачена на власні очі історія, то роман писався з власного життя автора, щоправда, з деякими "корективами".

По-третє, особливість власне творчості Іри Цілик - бажання зафіксувати мить. Не дарма головною історією "Післявчора" є навчання життю тут-і-тепер, тобто життю в сьогоденні, а не у спогадах чи у мріях.

По-четверте - взаємопроникнення мистецтв. Саме синтез музики, візуального ряду та, безперечно, мистецтва слова забезпечив вірогідну та ненаграну картинку фільму та щирість історій роману. Не даремно деякі критики вже встигли охрестити Іру "автором з кліповим мисленням".

"Післявчора" та "Blue Hour" - це один з можливих напрямків руху українського сучасного мистецтва. Принаймні, на відміну від герметичного "потоку свідомості" чи грубого мерехтіння геніталій у кожному розділі, ці твори змушують співпереживати.

Недаремно публіка щиро кричала "браво" прочитаним уривкам, а в багатьох присутніх дівчат після перегляду фільму на очах бриніли сльози.

Всі фото Ірини Славінської

powered by lun.ua