Тиран-режисер повертається

7
13 червня 2008

12 червня на українські кіноекрани вийшов новий фільм Найта Ш'ямалана "Явище". Ця стрічка привертає до себе увагу з двох причин - по-перше, спробою відомого майстра містичного трилеру "виправдатися" перед глядачами після провалу його останньої роботи "Дівчина з води".

По-друге, повернути улюблену режисером апокаліптичну тематику до дуже актуальних в американському кіно проблем екології.

Сюжет "Явища" простий. Одного ранку у Нью-Йоркському Централ Парку почалася хвиля таємничих самогубств, що скоро охопила весь північний схід США. За лічені секунди люди втрачали орієнтацію у часі та просторі, а згодом, вбивали себе найближчим підручним засобом.

Шкільний вчитель біології Еліот та його дружина Альма тікають із Нью-Йорка у Філадельфію. Але в дорозі дізнаються, що самогубства почались і там. Потяг зупиняється у маленькому містечку серед лісів Пенсільванії. Після смерті друзів, Еліот та Альма повинні подбати про маленьку Джесс, що в один день стала круглою сиротою.

Після кількох драматичних перипетій, Еліот починає розуміти, що самогубства спричиняє токсин, який виділяють рослини, реагуючи на великі групи людей....

Фільм "Явище" створений по-справжньому зірковою командою. На головну роль режисер стрічки Ш'ямалан запросив Марка Волберґа, відомого українським глядачам за фільмами "Відступники", "Стрілець" "Планета мавп".

Головний оператор стрічки - знаменитий Так Фуджімото. Саме він свого часу створив похмуру атмосферу світу Ганнібала Лектера у стрічці "Мовчання ягнят". Фуджімото був оператором й двох попередніх фільмів Ш'ямалана - "Знаки" та "Шосте чуття".

Залишився у команді і ще один представник "старої Ш'ямаланівської гвардії" - композитор Джеймс Ньютон Говард, що створював музику для його фільмів. Власне, чудова операторська робота Фуджімото і тривожна музика Говарда стали чи не найважливішими складовими емоційної напруги, яка з'являється під час перегляду фільму.

Тож "Явище" вийшло і цікавим, і захопливим. Справжній результат роботи професіоналів.

І  все ж головною зіркою цієї картини залишається  режисер фільму М. Найт Ш'ямалан.

Режисер і джентльмен

Ш'ямалан став одним із найвпливовіших режисерів кінця 90-х років завдяки приголомшливому успіху його стрічки "Шосте чуття". Історія хлопчика, що може розмовляти із мертвими, зробила знаменитим юного Гейлі Джоела Осмонда (варто сказати, що наступною його роботою була роль у блокбастері Стівена Спілберґа "Штучний інтелект").

 Кадри з фільму. Всі фото взято з сайту www.imdb.com
Загалом "Шосте чуття" отримало шість номінацій на премію „"Оскар", і ,зокрема, у трьох найпрестижніших категоріях - Найкращий режисер", "Найкращий сценарист" та "Найкращий фільм".

Також стрічка стала своєрідним поверненням на екрани Брюса Вілліса, і розпочала новий етап у кар'єрі актора.

Відомий здебільшого завдяки Джону Маккейну із знаменитого "Міцного горішка", Вілліс нарешті зміг себе зарекомендувати як серйозний драматичний актор, доволі вдало зігравши дитячого психіатра у фільмі Ш'ямалана.

Касовий успіх "Шостого чуття" (фільм зібрав $ 176 мільйонів) перетворив прізвище режисера на всесвітньо відомий бренд, Це спричинило масу унаслідувань та пародій у американському кінематографі наприкінці 90-х минулого тисячоліття та на початку цього.

Наступні фільми Ш'ямалана "Невразливий", "Знаки", і "Таємничий ліс" - також мали гарні касові збори. Саме ці фільми стали класичними для цього режисера, й визначили його творчий почерк і тематику.

Самого Ш'ямалана, який хоч і народився в Індії, можна вважати більшим прихильником американської культури, ніж усю "білу більшість" загалом.

Прикладами для наслідування у режисурі для  нього є Спілберґ та Гічкок (який був британцем, але найкращі свої фільми зняв у Голівуді). Улюбленою літературою - комікси.

Втім, Ш'ямалана аж ніяк не можна назвати "вуличним хлопцем" з передмістя. Він (як і багато членів родини) має вищу освіту і є яскравим представником інтелектуальної еліти "найрозумнішого" (після Бостона) міста США - Філадельфії. Тому головними героями фільмів Ш'ямалана є інтелектуали - лікар, вчитель, священик. А дія більшості стрічок відбувається саме у Філадельфії.

Кожен фільм Ш'ямалана має чітку структуру. У центрі сюжету завжди стоїть герой, якому доводиться розгадати загадку, від вирішення якої залежить як його доля, так і доля його рідних та близьких.

Часто режисер вводить у фільм дітей, що допомагають розкрити таємницю. Кульмінацією фільму є несподіваний та парадоксальний фінал, що повністю змінює глядацький (і героїв) погляд на події. Стрічкам Ш'ямалана притаманні апокаліптичні настрої та прагнення до встановлення певного "ідеального стану", що був порушений незвичним ходом подій.

 

Авторитарний та принциповий режисер (і сценарист) Ш'ямалан сконденсував усі здобутки свого авторського методу у фільмі "Дівчина з води".

Але сюжетно заплутана, перевантажена деталями і таємницями стрічка про русалку, що раптово з'являється у американському кондомініумі, не отримала схвалення у глядачів.

"Дівчина з води" провалилась у прокаті, і стало зрозуміло, що публіка втомилась від "методу Ш'ямалана". Тому наступний його фільм мав стати своєрідним компромісом із глядачами та продюсерами.

Nature strike back

Саме ж звернення Ш'ямалана до екологічної тематики не є випадковим. За останні кілька років в Америці з'явилася тенденція знімати фільми на теми екологічних катастроф та невдалих лабораторних експериментів, що в результаті призводять до зникнення всього живого.

Останній сплеск цікавості до цієї тематики спостерігався у кінематографі Сполучених Штатів у 70-х роках, коли загроза ядерної війни із Радянським Союзом була ще дуже актуальною, та коли рух "зелених" зайняв принципову позицію щодо важливості збереження природи.

Наприкінці першого десятиліття 21 сторіччя екологічна тематика "наздогнала" американський кінематограф, і сюжети про терористичні напади, популярні після "чорного вівторка" почали поступово відходити на другий план.

Сполучені Штати є найбільшим споживачем природних ресурсів у світі, і ще досі не підписали Кіотський договір, тому сюжет про дерева, які мстяться людям за втручання у життя природи, можна вважати своєрідним виправданням перед флорою та фауною (зокрема у фільмі звучить інформація про кількість АЕС на північному сході США).

Після нещодавніх паводків у США, снігових заметілей у Європі, землетрусів у Азії, питання про помсту природи "знахабнілому" людству стає все актуальнішою. Кількість жертв від природних лих значно більше від числа тих, хто постраждав від тероризму.

 
І якщо вважати тероризм відповіддю на міжнародну експансію Заходу, то наскільки сильно може "відповісти" матінка-природа усьому людству?

Як не пхай природу у двері, вона, як кажуть, пролізе і у вікно. У "Явищі" Ш'ямалан відмовився практично від усього, що колись складало його тріумф і провал.

Найголовніша його поступка - відмова від параноїдального світобачення, "читання" знаків у звичайних речах, розгадувань таємниць.

Навіть обов'язкового камео (епізодична роль) Ш'ямалан уникнув, обмежившись лише далеким голосом із телефонної трубки головної героїні.

Утім залишилися і герой-інтелектуал, і дитячий персонаж, і апокаліптичне світобачення, і більш-менш несподіваний фінал із обов'язковою мораллю наприкінці.

І той самий тиран-режисер, що, за словами Марка Волберґа, зміг перетворити життя своїх акторів на пекло. Ш'ямалан просто зачаївся, прикидаючись добрим дядечком-режисером, що згоден пробачати глядачеві його слабкості, і танцювати під його, глядацьку, мелодію.

Він просто перечікує момент, щоб постати перед нами у всій своїй величі - вражаючим, не передбачуваним і незбагненним. І продемонструвати власний почерк.

Всі фото взято з сайту imdb.com

powered by lun.ua