Бува, мрії здійснюються

492
23 червня 2008
На "Країні мрій" можна не лише відпочити та добряче потанцювати, але й повчитись гончарству. Тут і далі всі фото Дмитра Ларіна
Навколо ковалів було стільки людей, що здалеку могло здатись, що там щось безкоштовно роздають
Можна спробувати виваляти супротивника у багнюці...
...перетягнути всіх на свій бік...
Міцно-преміцно стиснути в обіймах
Традиційний дрес-код учасників фестивалю - вишиванка. Хоч її наявність і не є обов'зковою для того, щоб потрапити на Співоче поле, але справжнісінький парад вишиванок у столиці був саме 21 та 22 червня
У традиційному українському вбранні навіть маленькі діти
Такого коника у столичних дитячих супермаркетах немає
Втім, поворотним пунктом "Країни мрій" стало цьогорічне запровадження Літературної сцени. Оксана Забужко зізналась, що "нещодавно вперше за багато часу почула, як лаються в транспорті..." Тут і далі - всі фото Ірини Славінської
Забужко прочитала свій останній вірш, написаний 2 тижні тому, ще ніколи раніше не читаний на публіці. Вдячні слухачі оточили письменницю тісним кільцем: всі хотіли отримати її автограф
Брати Капранови - теж в центрі уваги
Мар'яна Савка та Сергій Архипчук були серед учасників літературних читаннь на "Країні мрій"
Анатолій Дністровий вперше читав вірші під дощем. Шанувальницям сподобалось
Дмитро Лазуткін показав єдність стилю футболки і книжки
Василь Гресим'юк: з кулаками за майбутнє української книжки
Маріанна Кияновська теж у вишиванці
У перший день "Країни мрій" гостей фестивалю окропив рясний дощ. Тут і далі - фото Дмитра Ларіна
Але вже за пару годин, після того, як він закінчився, на Співочому полі веселились діти...
Танцювала молодь... Зранку...
... і до пізнього вечора

Вже вп'яте любителі world-music у рамках фестивалю "Країна Мрій" зібралися на Співочому полі. Дійство вже давно отримало визнання глядачів і виконавців - щороку долучаються нові країни-учасниці. Так, цього року організатори побалували публіку японськими танцями та бойовими мистецтвами.

Але, здається, поворотним пунктом стало цьогорічне запровадження Літературної сцени. Олег Скрипка розповів, що це була його давня мрія: "Нарешті на "Країні Мрій" ще одна моя особиста мрія збувається. На нашому дійстві з'явився куточок, присвячений не лише співаному, а також і сучасному українському писаному слову".

З потрібністю такої ініціативи погоджується письменник Світлана Поваляєва:

"Україні властива синкретичність мистецтва. Слава богу, що "Країна Мрій", нарешті, на це зглянулася... Це супер! Тут дуже багато людей, які самі ніколи б не ходили на літературні вечори чи на книжкові ярмарки... А так, завдяки музичному фестивалю, вони матимуть можливість познайомитися з українською літературою.

Бо, справді, дуже мало країн можуть таким похвалитися. От ми щойно повернулися з Сербії - там всі були дуже здивовані тим, що українська література так сильно пов'язана з музикою та перфоменсами".

Цього року виділи окрему алею під Український книжковий ярмарок, де можна було придбати продукцію український видавництв, спробувати себе у ролі друкаря і попрацювати на офортному станку.

Майже нон-стоп функціонували малі сцени - "Чумацький віз" та "Зелений запорожець". Однією з цих двох сцен став "запорожець" братів Капранових. Тут читачі мали змогу взяти автограф у улюблених українських авторів. Причому, не тільки згідно з розкладом автограф-сесій, а й просто так - благо з натовпу виринали літератори на будь-який смак.

Епіцентром літературного руху на "Країні Мрій" стала Літературна сцена. Підмостки красного письменства знаходилися на подвір'ї музею Івана Гончара. Починаючи з 14 години, туди можна було сміливо заходити в пошуках порції сучасної літератури - прозових чи поетичних читань авторів різних поколінь, поетичної вистави театру "Мушля" та поетичного фестивалю.

Головний редактор видавництва "Факт" Леонід Фінкельштейн розповів, що левову часку роботи з організації Літературної сцени на себе взяли брати Капранови: "Вони завжди цим займаються і вміють це робити".

На запитання, чим приваблює видавців участь у "Країні Мрій", відповідь була однозначна: "Це точно не бажання продавати книжки. Наша мета - побачити живого читача, поспілкуватися з ним. Тут збираються люди, які сіють навколо себе нормальну енергетику - енергетику надії, доброти, пошуку свого, власного. Справа навіть не в тому, чи вони у вишиванках".

У суботу глядачів та читачів дещо розігнав сильний дощ. Письменник і поет Анатолій Дністровий розповів, що вперше читав вірші під дощем: "Читаєш під дощем, а слова ніби розчиняються... Щоправда, через дощ глядачі спочатку теж мало не розчинилися, але зараз, під вечір, їх набагато більше - бо гарна погода".

Справді, літературна сцена відзначилася тим, що зібрала глядачів всіх мастей, часто справді далеких від сучасного українського літературного життя. Так, перед початком Поетичного фестивалю, один юнак розпитував, хто зараз виступатиме.

Почувши прізвище Забужко, він помовчав, а потім сказав: "Да-да, дуже знайоме прізвище". Хоча цей випадок блякне на тлі спроби купити книжки Льва Толстого та Олексія Толстого на одній з яток. До речі, покупець ще й доводив, що це - питомо українські автори.

Здається, найбільше глядачів зібрав поетичний фестиваль, у котрому взяла участь ціла плеяда поетів, серед яких Василь Герасим'юк, Маріанна Кияновська, Мар'яна Савка, Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Іван Андрусяк та Оксана Забужко.

Виступ останньої нагадав, що з "Країни Мрій" таки доведеться повернутися до реальності.

"Нещодавно я вперше за багато часу почула, як лаються в транспорті... Це країна реальності, яка лякає мене все більше. Вперше від 2004 року є загроза відновлення тоталітаризму, яку ми так і не подолали", - розповіла Забужко і прочитала свій останній вірш, написаний 2 тижні тому, ще ніколи раніше не читаний на публіці.

Публіка не залишилася байдужою до цього ексклюзиву - і наприкінці фестивалю Забужко оточили слухачі, що бажали "продовження бенкету".

Так і реалізували мету поспілкуватися з читачем. Щоправда, програма літературної сцени була не дуже насичена. Можливо, варто було б додати ще й проекти візуального мистецтва або ж залучити більше театральних чи музичних колективів.

Та навіть попри це сталося незвичне - глядачами акції була не тільки молодь (один з найактивніших споживачів сучукрліт), а й люди старшого віку, багато хто з яких вперше зіткнувся з новою українською літературою.

Адже справді, як було сказано на одному з заходів: "Нашу країну об'єднує не Верховна Рада, а поезія".

Тому, якщо ініціатива доживе до наступного року, варто сподіватися на еволюцію. Якщо мріяти - то по повній програмі.

 
Автор - Ірина Славінська

powered by lun.ua