"Країна мрій": іншої у нас немає

18
23 червня 2008
Треба Каті Осадчій порадити: капелюшки вже нецікаві, краще носити вінки всілякі!
Любить-не любить: Дівчата, ромашок у моєму вінку вистачить на всіх!
Природні розвиваючі ігри на дитячому майданчику "Країни мрій"
Міні-зоопарк на Співочому полі
Кому - курси з гончарства, ковальства чи літературні читання, а кому - сон літньої ночі
Фемінізм у дії: ковалями можуть стати і жінки!
А якого кольору твоя вишиванка?
Як тільки Олег Скрипка сказав своє вітальне слово, а Ніна Матвієнко заспівала Купальську пісню, з неба пішов дощ
Але патріотичний дух сцену не покинув
На "Країну мрій" можна приходити взагалі без прикрас та вишиванок. За невелику суму тут можна одягнутися з ніг до голови (у буквальному смислі слів)
Довкола скільки симпатичних хлопчиків! Маєш бути гарною, з зачіскою!
Членів Товариства Свідомості Крішни легко помітити у натовпі: на чолі у них - тілака (позначка, зроблена священною глиною)
Олег Скрипка: я вас не лякаю, але у нашій державі - потужна бюрократична машина!
Але у цю мить нехай вона почекає. 22 години ще немає, тож можна повеселитись
Посміхаємось і махаємо: повний відрив під музику виконавців "Країни мрій"
"Сльози накочуються на очі, але треба закривати фестиваль", - сказав Скрипка
Майже наречена: "Усі такі чудові, що хочеться співати про любов"

День перший: Les Karpatt

Останнім часом добрі концерти в Києві супроводжуються неабиякими зливами, причому кількість води, здається, прямо пропорційна масштабності події. Невпинно поливаючи слухачів водою, Природа ніби здійснює якийсь обряд - на зразок водного хрещення, після чого слухняно відступає, відчуваючи незбагненну силу мистецтва.

Так було й цього разу. Щойно зі сцени на Співочому полі пролунало привітальне слово Олега Скрипки, а також Купальська пісня у виконанні Ніни Матвієнко, з неба пішов дощ, який згодом скінчився, і свято під назвою "Країна мрій" закрутило усіх присутніх у своєму літньому танці.

Традиційно фестиваль, що відбувається в цьому році вже вп'яте, розпочався з Купальської ходи - від Андріївської церкви до самого Співочого поля, де на всіх охочих чекав ярмарок, ковальська майстерня, чотири музичні сцени, козацькі забави, японська кухня, літературні читання, виставка народного малярства, солодощі від "кришнаїтів" та інше, список не є вичерпним.

Отож, щойно дощ скінчився, музика залунала одразу на кількох майданчиках. На головній сцені концерт розпочала Ніна Матвієнко у супроводі ансамблю давньої музики Костянтина Чечені.

Як з'ясувалося, Ніна не тільки неперевершено виконує народні ліричні пісні, але й пісні судейські, іронічно-філософські на слова Григорія Сковороди, сумні пісні під веселу барокову музику тощо.

Однак свято тривало не тільки на головній сцені. На Зеленій Галявині під автентичну українську музику у виконанні гурту "Буття" гості фестивалю влаштували народні танці, радість від яких посилював накрапуючий дощ.

Згодом на цій же сцені з'явився ансамбль традиційної гуцульської музики родини Тафійчуків - батько і три сини. Ансамбль славиться не стільки своїм виконанням гуцульської музики, скільки тим, що старший з Тафійчуків давно знаний як один з майстрів виготовлення народних інструментів.

Він один з небагатьох, хто робить дуди (так називається гуцульська волинка), флояри, сопілки і таке інше. Крім того, Тафійчук володіє деякими секретами ковальства, що приводить до його дому, в одному з сіл біля Верховини, охочих навчитися примудрощам древнього ремесла, або ж придбати музичний інструмент.

Щоправда, виготовляє він їх небагато, оскільки має вести сільське домашнє господарство, заготовляти дрова на зиму, тому працювати над інструментами має час лише вночі.

Атмосфера на "Країні мрій" була святковою - чи тому, що дата фестивалю припала на літнє Сонцестояння, чи то від незбагненної кількості людей у вишиванках, скупчених на Співочому полі, але настрій панував цілком позитивний. Таке собі Свято Воскресаючого Духу, описане знаним бу-ба-бістом Андруховичем у "Рекреаціях".

 Іноземці на "Країні мрій" ходили розгублені: ще б пак! Скільки гарних українок!
Прогулюючись від сцени до сцени, під стінами Лаври, наприклад, можна було послухати ансамбль гармоністів з міста Жашків, в складі якого поєдналися наївність молодості та мудрість зрілості, або ж ансамбль весільних музик з села Дмитрашківка, де провідну роль грали духові.

Але, трохи послухавши пісню кобзаря Яреми про видатного фехтувальника Івана Богуна, варто було повернутися до Вечірньої Великої Сцени, де о 18-00 розпочалася головна програма.

Після саундчеку першими на сцені з'явилися хлопці з міста Стаханова. Їх десятеро, і вони називають себе "Царство Небесне". Отже, барабанщик з зачіскою в стилі Роберта Планта, стоячи позаду сцени, приємним поставленим голосом співав пісні на слова Ліни Костенко, Павла Грабовського та інших поетів.

У цьому йому допомагали три перкусіоністи, дві гітари, акордеон, клавіші, бас, флейта, саксофон, сопілка. Здається, простіше було б написати, якого інструмента в них не було. І кожну свою композицію хлопці приправляли динамічними етно-ритмами.

Наприкінці виступу вокаліст гурту промовив: "Країна мрій" - це і є Царство Небесне", - поставивши таким чином крапку наприкінці своєї програми.

Після такого потужного початку від наступних учасників очікувалось дива, адже збавляти темп нікому не хотілось. І тут на сцену вийшли музиканти з Парижу - тріо під назвою "Les Karpatt". Щоправда, в Києві їх було лише двоє - Фредерік (гітара, вокал) та Ерве (контрабас). Третій учасник гурту захворів і не зміг приїхати.

Що можуть зробити двоє французьких шансоньє на київській сцені? Відповідь прийшла згодом сама собою - вони можуть усе. По-перше, вони можуть говорити українською. Ні, вони не знають мови, але за допомогою "magic paper" Фред, що говорив з публікою переважно добре зрозумілою для нас англійською, робив короткі, але вражаючі промови.

Майже перед кожною піснею він коротко пояснював її сюжет - англійською або українською, - адже пісні в них - це здебільшого дотепні історії. Наприклад, про хлопчика, що дуже любив свою маму й тому хотів вбити тата. Або ж про молодого чоловіка, що намагався познайомитися з дівчиною, вигулюючи собаку, адже у нею також був пес.

 "Les Karpatt" майже перед кожною піснею коротко пояснювали її сюжет. Наприклад, про хлопчика, що дуже любив свою маму й тому хотів вбити тата... 
Інша історія розповідала про музиканта, якого прямо-таки атакувала муха. Вона лізла йому у очі, поміж пальців, усіляко заважаючи грати. Кульмінацією виступу стала зімпровізована пісня про вишиванку, яку Фредерік вигадував прямо на ходу.

Звучання слова "вишиванка", яке він, щоправда, вимовляв як "вічіванка", дуже сподобалось музикантові і після концерту він пообіцяв подумати над тим, аби включити пісню до нового альбому гурту.

Після французького вибуху на сцені з'явився київський гурт "Атмосфера", а на Співоче поле спустився вечір. І хоча загалом хлопці та дівчата з "Атмосфери" грали непогано, найбільше з їхнього виступу запам'яталася погана визвучка інструментів та прощальні слова: "Кожне слово - це пісня, кожний крок -  танець, кожне почуття - любов. Це - Країна Мрій".

А попереду був ще один гурт - бєлградський "Кел".

Семеро сербських музикантів, одягнутих у чорне та в капелюхах на голові одразу почали з психологічної атаки. Спочатку гітарист кричав у мікрофон щось на зразок "дайош", а згодом заспівав "Двойку". Далі серби влаштували між собою щось на зразок змагання "хто краще скаже скоромовку", видаючи на шаленій швидкості свої синкоповані абракадабри

Хто бачив фільми Кустуріци, тому легко уявити виступ сербського етнічного ансамблю, який і закінчив суботній вечір.

День другий: Олег Скрипка

Неділя видалася ясною і навіть трохи спекотною. Можна було трохи розслабитися і завітати дорогою до Співочого поля на Літературну Сцену, яка розташувалася біля музею Івана Гончара і є одним з цьогорічних нововведень на фестивалі.

Щодо нововведень - їх у цьому році кілька. По-перше, виставка Народного Малярства з колекції Музею Івана Гончара (15 картин, видрукуваних на полотнищах розміром 3x4 метри).

По-друге, майданчик Українсько-Японського Центру, де пригощали японською піцою окономіякі, проводили чайну церемонію... Третє - це згадувана вище Літературна Сцена та пов'язаний з нею український книжковий ярмарок під опікою Братів Капранових, що став гарним та важливим доповненням фестивалю.

Описувати в подробицях події другого дня "Країни мрій" немає сенсу, адже вони відчутно нагадують день перший - все ті ж танці, наприклад, на Зелений галявині, де треба відзначити гурт з Канади під назвою "Kubasonics". Назва колективу походить від слова "ковбаса" і сповіщає канадців про те, що гурт грає українську музику.

За словами лідера "Kubasonics" - українця за походженням - в Канаді всі знають про любов українців до ковбаси. На підтвердження він навіть заграв на губній гармоніці у вигляді ковбасного кільця.

На сцені Майстерня Танців уроки непогано провели білоруси з гурту середньовічних білоруських співів та гудів "Стари Ольга", що драйвово акомпанували танцюючим на бузькі, волинці та барабанах.

Як і першого дня, недалеко від Зеленої Галявини тривали виступи Братства козацького бойового Звичаю СПАС. А Кобзарська сцена зібрала другого дня навіть більше слухачів, ніж попереднього.

СПАС від кулаків не врятує 
Якщо головною подією першого дня фестивалю можна було б назвати виступ паризького гурту "Les Karpatt", то головною подією другого мав бути виступ Олега Скрипки у супроводі оркестру "Либідь" та прес-конференція, яка розпочалася з нагородження переможців конкурсу вишиванок, що проходив на фестивалі цього року.

До речі, перше місце журі віддало маленькій дівчинці, що полонила серця не лише гарною сорочкою, але й проникливим поглядом.

Згодом розпочалася більш традиційна частина - питань та відповідей. На питання відповідали учасники "Les Karpatt" та незмінний організатор "Країни мрій" Олег Скрипка. Спочатку про перших - хлопці розповіли, чому приїхали тільки вдвох, і відзначили, що було трохи незвично, вдвох вони виступали вперше, тому доводилося багато імпровізувати.

На підтвердження своїх слів, а також того, що вони дійсно думають, аби записати пісню про вишиванку до нового альбому, Фредерік знову зімпровізував її для присутніх. Цього разу вже французькою. Але Олег Скрипка, який, як відомо, непогано говорить мовою парижан, перекласти її зміст для присутніх чомусь відмовився.

Далі говорив переважно організатор фестивалю. Пан Скрипка поділився і добрим, і поганим - розповів, що хотів би зробити "Країну мрій" семиденним фестивалем, запросити музикантів з Африки, етнічні колективи Північної Америки, Індії та Китаю. Але поки що це неможливо.

Причина банальна - брак коштів. "Мрії здійснюються, але повільно", - сказав Олег.

Розповів лідер "ВВ" і про проблеми, з якими стикається вже не перший рік - потужною державною бюрократичною машиною. Але, за словами Скрипки, складається враження, що держави взагалі нема.

Бо інакше вона мала б допомагати, а не перешкоджати у створенні етнічного фестивалю. Олег розповів про десятиденний етнічний фестиваль у Франції, що на 90% фінансується державою. В Україні проблематично навіть взяти дозвіл на проведення такого заходу.

"Складається відчуття, що цей фестиваль не потрібен державі", - сказав Скрипка, і в цей момент хочеться встати з місця і заволати "Та що ж це таке робиться?!"

Власне концертному виступові Олега Скрипки передували два циганські колективи - з Угорщини та Чехії. Угорський гурт "Karavan familia" - це й насправді "фамиліа", тобто сім'я - тато, мама та двоє дітей, яким зараз вже 17 і 15 відповідно.

Співають вони переважно традиційні циганські пісні, час від часу приправляючи їх елементами фламенко, румби, а іноді - навіть блюзу.

Чеський гурт "Gipsy. сz" виявився чимсь схожим на своїх попередників - учасників гурту також пов'язують сімейні вузи (основу колективу складають три брати). Але на цьому схожість, мабуть, кінчається, адже "Gipsy. сz" - цілком нове музичне явище.

Гурт поєднує циганську музику з репом. Це важко собі уявити, але варто хоча б раз послухати. Лідер і вокаліст гурту Радослав Банга читав традиційний реп під акомпанемент акордеона, скрипки та електроконтрабасу, а відтінки з речитативом змінювались традиційним циганським співом з домішками музики народів світу. Цілком непогана виникала суміш.

Олег Скрипка прийшов на милицях: він зламав ногу
Після цигано-репу на сцені з'явився Олег Скрипка, що вийшов на сцену на милицях (трохи забігаючи наперед, повідомимо, що з цієї причини не пролунали та не відбулися "Танці") у супроводі оркестру Либідь. Окинувши поглядом публіку, музикант та організатор сказав щось подібне до: "Усі такі чудові, що хочеться співати про любов".

І заспівав з десяток своїх хітів у акустично-оркестровому аранжуванні, серед яких були і "Любов", і "Є-є", і ще багато чого. Частину пісень йому активно допомагала співати публіка. А народну "Горіла сосна" затягнули за першим натяком навіть без акомпанементу. Так непомітно прийшла 22-00 - часова межа, після якої співати заборонено.

"Сльози накочуються на очі, але треба закривати фестиваль", - сказав Скрипка. Та все ж не закрив, а заспівав ще кілька пісень - "Весну", "Країну мрій". Це було справді феєричне і, на жаль, остаточне завершення, після якого публіка трохи проскандувала "Дякуємо" і почала розходитись.

Дійсно, не можна не подякувати цій героїчній людині, що п'ятий рік поспіль веде майже фронтову боротьбу за те, щоб ми мали це чудове свято - "Країну мрій". Отже, дякуємо Олегові і сподіваємося повернутись до "Країни мрій" наступного року.

Всі фото Дмитра Ларіна

powered by lun.ua