Дорослі розваги в "Ананасовому експресі"

22
31 жовтня 2008

Роджен та Ґольдберґ - незмінні оплічники продюсера, сценариста та режисера Джада Апатова, який уславився своїми відвертими комедіями "Сорокарічний та цнотливий" та "Трішки вагітна".

Які б фільми не випускалися на студії "Апатов продакшн", і хто б не був їхнім режисером чи сценаристом - усі вони виходять під маркою "Джад Апатов".

Цей непересічний американський комік за кілька років зміг здійснити справжній прорив у американській кінокомедії і повернути її до забутих ще у вісімдесяті злободенності, сексуальної відвертості та неполіткоректності -  себто усього того, за чим скучили глядачі, які виросли на "Поліцейській академії", "Помсті придурків", "Холостяцькій вечірці" та "Вікенді у Берні".

Помста придурків

Джад Апатов, що народився 1967 року, належить до покоління "сорокарічних", яке наразі творить сучасну американську комедію. До цієї когорти слід також віднести найкращих друзі Апатова - Адама Сендлера та Бена Стіллера.

Та якщо останні здобули зірковий статус ще у дев'яності, знімаючись у достатньо виважених та сексуально стриманих комедіях, то до Апатова слава прийшла лише у середині 2000-х, коли розгорілася "рейтингова" війна.

Річ у тім, що існуюча в Голівуді з кінця 60-тих рейтинґова система, що вона повинна інформувати батьків про вміст обсцентної лексики, насильства та сексуальних сцен у фільмі, з початком ХХІ сторіччя стала засобом тиску на режисерів та продюсерів з боку великих голлівудських кінокомпаній.

Студійні боси прагнули випускати лише стрічки із "дитячим" рейтингом PG-13 , який здатен забезпечити найчисленнішу родинну аудиторію та чималі касові збори.

Кінематографісти, що хотіли знімати картини, розраховані на дорослішу кіноаудиторію (такі стрічки зазвичай мають рейтинг R), не могли знайти фінансування у великих студій.

На хвилі глядацьких протестів, які вимагали повернути у кіно "дорослі" сексуальні сцени та необхідне для багатьох кіножанрів екранне насилля, з'явилися незалежні виробничі студії, які почали знімати фільми для обмеженого кола повнолітніх глядачів. Тоді ж у жанр горору прийшли франшизи "Гостел" та "Пилка", а на комедійному обрії засяяла зірка Джада Апатова.

Апатов, який ще в юності був знаний як талановитий автор скетчів для комедійних телешоу, у зрілому віці проявив свої організаторські здібності, і зібрав довкола себе команду однодумців, з якими почав реалізовувати плани щодо повернення комедії до рейтингу R.

Зрештою, ця команда згуртувалася ще й за національною ознакою - більшість соратників Апатова євреї. Сам режисер стверджував, що його з дитинства хвилювали історії про єврейського парубка, що прагне ощасливити неєврейську дівчину. Його улюбленими фільмами є "Енні Голл" та "Мангеттен" Вуді Алена, а також "Коли Гаррі зустрів Саллі" Роба Райнера.

А оскільки єврей у комедіях за традицією є інтелігентом-невдахою, який нездатен порозумітися із чужою йому білою протестантською більшістю, то одразу отримуємо першу складову комедій Апатова. Усі його фільми розповідають про марні зусилля різноманітних тюхтіїв та недоумків (принаймні, вони видаються такими на перший погляд) позбавитися свого марґінального становища та влитися у суспільство.

 
Більшість його персонажів безнадійно застрягли у дитинстві і їхня інфантильність гальмує подальший розвиток. Засобом для перетворення із дитини на дорослого є тілесна метаморфоза.

Скажімо, у "Сорокарічному та незайманому" цнотливий Енді повинен позбавитись усіх своїх колекційних фігурок супергероїв, аби отримати кохану жінку та врешті позбутися незайманості. У стрічці "Трішки вагітна", запорукою дорослішання растамана Бена є вагітність його випадкової коханки.

А у "Зведених братах", що його продюсером був Апатов, двоє сорокарічних ледарів Бреннан та Дейл, які й досі живуть за батьківський кошт, мають на якийсь забути про свої ігри у Чубаку та Йоду, аби зберегти шлюб своїх батька та матері.

Втім, герої Апатовських стічок у жодному разі не перетворюються на нудних клерків: дорослішання допомагає їм стати відповідальними за свої дії а також уможливлює втілення їхніх дитячих мрій.

Втім, запорукою успіху фільмів "Апатов продакшин" є не лише оптимістичні фінали. Стрічки цієї студії наповнені матюками, ризикованими жартами про євреїв (виголошені самими євреями), безперервним вживанням маріхуани, відвертими сценами, де актори-чоловіки демонструють свої ґеніталії (зрештою, їхні пеніси все ж не ероґовані - бо тоді фільми зарахували б до порноґрафії).

А чого вартий епізод із пологами у "Трошки вагітній", коли голівка немовляти розтягує піхву і дитя вилазить на світ, замурзане гидким червоним слизом (звісно - все це бутафорське, а сам Апатов скаржився, що справжні пологи знімати не дозволили)!

Крім того, у його стрічках важко зустріти незалежних дівчат. Оскільки апатовські картини - це насамперед історії емансипації чоловіків, жінки у цьому процесі грають допоміжну роль. Вони виступають об'єктом бажання чи символом необхідних змін та, врешті-решт, мають перетворитися на "вірну супутницю" змужнілого героя.

За це фільми Апатова не раз критикували феміністки, називаючи такий підхід "сексистським".

Молода зміна

Стрічки "Апатов продакшин" відрізняються незмінністю акторського складу, головними зірками якого є Стів Керрел ("Легенда про Рона Бурунді", "Сорокарічний та незайманий"), Вілл Фаррел ("Балада про Рікі Боббі", "Зведені Брати") а також Сет Роджен, що з'являється ледь не у кожному фільмі цієї студії.

Своєю славою Роджен завдячує саме Джаду Апатову, який помітив талановитого шістнадцятирічного підлітка на одному з кастинґів у Канаді. У 18 років Роджен дебютував як сценарист на телебаченні.

У 2000 році Сет та його найкращий друг Еван Ґолдберг написали сценарій "Суперперці". Головні ролі двох тюхтійкуватих підлітків, які намагаються потрапити на "круту" шкільну вечірку, сценаристи залишили собі. Та зйомки фільму розпочалися лише 2007, коли Роджен та Ґольдберг виросли із тінейджерського амплуа.

У результаті роль оптимістично налаштованого товстуна Сета зіграв іще один апатовський улюбленець Джона Гілл, а боягузливого Евана втілив Майкл Сера. Дует Роджен/Ґольдберґ з'явився у фільмі у ролі напарників-поліцейських, до машини яких випадково потрапляють Сет та Еван.

"Суперперці" принесли своїм творцям 121 мільйонів доларів за десять тижнів прокату. Наступний сценарій Сета Роджена та Евана Ґольдберґа "Ананасовий експрес" знайшов фінансування значно швидше.

 
Стрічка "Ананасовий експрес", хоча і зафільмована маловідомим режисером Девідом Ґордоном Ґріном, все ж є стопроцентним творінням своїх сценаристів та студії "Апатов продакшн".

Одного дня судовий кур'єр Дейл Дентон (Сет Роджен) та його друг Саул Сільвер (Джеймс Франко) опиняються у центрі кримінальних розбірок, за якими стоїть місцевий наркоторгівець Тед та його коханка-поліцейська Керол, корейська мафія, а також супертравичка, що називається "Ананасовий експрес".

Вирощені у таємних лабораторіях Пентагону ще 1937 року, кущі "Експресу" є найпотужнішою марихуаною у сіті, що здатна забезпечити надзвичайно довгий стан кайфу.

Дейл випадково стає свідком убивства корейського мафіозі, яке вчинив Тед разом із Керол. Тікаючи з місця злочину, Дентон кидає на асфальт недокурений косяк з "Ананасовим експресом". Біда у тому, що цей сорт трави є лише у одного дилера - Саула, до якого поїхав за порадою Дейл.

Переховуючись від Теда, Керол та їхньої банди Дейл та Сет полишать свої старі растаманські звички, і стануть "справжніми героями бойовика". Вони не тільки розтрощать на друзки сховище Теда і переб'ють усіх бандитів, вони також дізнаються ціну справжньої дружби.

Фільми, зняті "Апатов продакшн", окрім "дорослого" гумору, відрізняються ще й широким полем цитувань продуктів масової культури, в основному це - кіно, телебачення та MTV.

Цього разу базою для історії, написаною Родженом та Ґольдберґом, стали голлівудські фільми про створення таємної зброї, за яку б'ються корумповані можновладці і голови кримінальних угрупувань. Але головним об'єктом пародії стали фільми Квентіна Тарантіно - іншого апологета стрічок із рейтингом R.

Скажімо, двоє найманих вбивць Теда - істеричний білий та його чорний напарник - прийшли із "Кримінального читва", а підстрелене вухо Дейла є цитатою зі "Скажених псів". Абсолютно "тарантінівським" є й сюжет "Ананасового експресу", що він наповнений філософськими тирадами головних героїв, ексцентрикою, абсурдизмом, несподіваними змінами подій.

"Ананасовий експрес", що вийшов у американський прокат 6 серпня 2008 року, вже з'явився в українських та російських піратів. Та стрічка є традиційною "сценарною" роботою, де діалоги мають вирішальне значення. Тому раджу усім прихильникам апатовських комедій сходити на "Ананасовий експрес" у кінотеатр, або ж дочекатися його виходу DVD

Оцінка "5" з "5"

Усі фотокадри з фільму Internet Movie Database

 

Автор - Анна Купінська



powered by lun.ua