Кохай її по-французьки

8
12 грудня 2008

З картиною "Реальне кохання" /Love Actually, британського режисера Річарда Кертіса, що вийшла на екрани 2003 року і стала символом  мелодрами нового тисячоліття, "Сучасне кохання" / Modern Love немає нічого спільного, за винятком дещо заплутаної сюжетної лінії.  Зрештою, французи вміють заплутати все, що завгодно.

"Сучасне кохання" є історією сценариста-невротика  Еріка та прискіпливої Ельзи, яка має своєрідне бачення ідеального чоловіка: аби не грав у відеоігри, не любив футбол та вживав часник.

Після сварки зі своїми коханцями, Ельза та Ерік  випадково зустрічаються на вулиці  напередодні Нового року, обмінюються в'їдливими репліками та розходяться на три роки, впродовж яких намагаються влаштувати особисте життя.

У них нічого не виходить і напередодні чергового Нового року вони знову випадково зустрічаються на вулиці.

Обрамленість сюжету дає можливість сценаристові та режисерові Стефанові Казанджяну упхати у свою стрічку всього потроху - трохи мистецтва, трохи гумору, трохи мелодраматизму і дуже багато того, що ми назвали б  "французькістю", якби вживали це слово  - себто французьку витонченість, французьку дотепність, французький шик.

Герої тут зустрічаються у ресторанах та кафе, багато споживають смачної їжі та доброго вина, обмінюються коханцями. Єдине, що вони не роблять у кадрі, так це працюють.  Регулярна праця якось не входить у повсякденність пересічного француза.

Тобто перед нами ще одна історія, у якій на перший план виходять заплутані стосунки чоловіків та жінок. З часу "Жюля та Джіма" Франсуа Трюффо вони практично не змінилися.

Скажімо, Ерік у фільмі має любовні стосунки з Марі, яку він безтямно любить, потім  з Анною, яку покидає щойно випала нагода повернутися до Марі, а наприкінці він зустрічає Ельзу. Сама Ельза розриває свої стосунки зі Віктором, потім знаходить ідеального чоловіка Жерома, аби наприкінці все ж спробувати з Еріком.

Їхні друзі також не відзначаються стабільністю у своїх інтимних звичках.

 
Звісно, фільм не є прикладом сучасного проміскуїтету, просто у французів усе завжди надзвичайно заплутано в інтимному плані.

Тут можуть на одному квадратному метрі мирно співіснувати законний чоловік та коханець, тут чоловік не проти, щоби його дружина народила від свого колишнього, мовляв, "вона подарує мені нове життя".

Тут ґеї закохуються у ґетеросексуалок, а заміжні жінки зустрічаються з лесбійками. Все це, друзі, далека та люба нам європейська Франція.

Хоча насправді важко сказати, де відбувається дія картини. Нема ніяких вказівок, що у Парижі чи ще якомусь французькому місті. Фільм є спільним французько-канадським виробництвом зі скромним бюджетом менше шести мільйонів євро, тому можна очікувати, що картину знімали "десь у Франції" або "десь у Квебеку".

Якщо порівнювати "Сучасне кохання" з "Реальним коханням", то британська картина виглядає дотепнішою, зворушливішою та розмаїтішою у соціальному плані. Водночас, вона старомодніша у показі інтимного світу сучасної людини.

Назву фільмові дала стрічка, до якої у картині писав сценарій Ерік. Це мюзикл "Сучасне кохання", що розповідає про стосунки видавця модного журналу та художниці. Уривки з цього фільму становлять ще одну сюжетну лінію стрічки Стефана Казанджяна.

 
Кілька слів про акторів. Здебільшого вони не дуже відомі широкому українському загалу. Найвідомішим, мабуть, є Стефан Руссо, який зіграв у "Вторгненні варварів"  Дені Аркана.

У ролі Еріка -  П'єр-Франсуа Мартін-Лаваль, що його пересічний глядач міг бачити у картині "Астерікс та Обелікс: місія Клеопатра". У ролі Ельзи - аргентинська акторка Берендже Бежо.

Якщо підсумовувати, то "Сучасне кохання" є стрічкою, на яку не шкода витрачених півтори години свого вільного часу на вихідні.

Фільм має свій ритм, до сюжету звикаєш не одразу, але через півгодини вже починаєш розуміти нюанси стосунків та проблем головних героїв.

На п'ятдесятій хвилині ти зріднюєшся з персонажами. Коли починаються титри,  шкодуєш, що історія так швидко скінчилася.

Романтичні комедії затягують, як будь-яка інша погана звичка.

Оцінка фільму 4 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу у підготовці статті

 

Автор - Ігор Грабович

powered by lun.ua