Федот-стрілець на постмодерному тілі

12
19 грудня 2008

Героїв мультфільму, створеного на  знаменитій російській анімаційній студії "Мельница", озвучували зірки російського кінематографу: Сергій Безруков, Михайло Єфрємов та Чулпан  Хаматова. 

Віршована казка "Про Фєдота-стрельца, удалого молодца" була вперше опублікована наприкінці 80-х років минулого століття, і одразу набула великої популярності через невимушеність стилю та  неформальність сюжету. Філатов написав її як театральну п'єсу, і у 1996 році особисто поставив однойменну моновиставу.

П'єса Леоніда Філатова була написана для дорослих читачів та глядачів, і, попри фолькльорно-давньоруську фабулу, вона містила і соціальну сатиру, і "недитячі" сексуальні жарти. Те, що казка "Про Федота-стрельца" постала саме як мультиплікаційний фільм, розрахований на сімейний перегляд, поєднало "дорослий" зміст із ексцентрично-розважальною формою, прийнятною для маленьких кіноглядачів.

Автори сценарію мультфільму Людмила Стеблянко (вона ж виступила і режисером-постановником фільму) та Роман Смородін намагалися максимально дотримуватися тексту першоджерела і вирізали лише кілька реплік персонажів. Та у картині з'явилося кілька вставних сцен, яких не було у п'єсі Філатова.

Головним завданням сценаристів картини, було пожвавити п'єсу, що складалася із самих лише діалогів, та додати їй дії. І хоча статичність театральної п'єси все-таки відчувається у мультфільмі (багато крупних планів, занадто довгі сцени), можна сказати, що дует Стеблянко-Смородін свою місію виконав.

Основну колізію між Федотом-стрільцем та дурнем-царем, який хоче спокусити його красуню-дружину, відтіняє ватага лісових мешканців. Зайчики, білочки, лисички та жабки здатні і кущем прикинутися у момент небезпеки, і з умінням досвідченого інженера розібрати по шурупчику хай-теківську ступу Баби-Яги.

Крім того, у фільмі присутні маса ґеґів, дієвість яких була випробувана ще у найдавніших комедіях початку ХХ сторіччя . За старий-добрий гумор у фільмі відповідальний цар (до речі, ровесник кінематографу - йому сто років), який постійно лупцює своїх підданих різноманітними предметами домашнього ужитку і  виявляє чудеса небаченого ідіотизму.

 
А для дорослих глядачів-кіноманів, автори картини приготували сюрприз. І про те, що ми дивимось не просто мультик, а постмодерну казку, говорить перша сцена у стрічці, яка закінчується зображенням синього-синього неба під музику "Так казав Заратустра". Загалом, впродовж фільму у глядачів є чудова можливість пограти у гру "вгадай, звідки цитата".

Втім, навіть глядачі, які не знайомі із класикою кінематографу, але залюблені у постмодерну гру, не залишаться розчаровані. Федот-стрілець не просто живе  у багатоповерховому будинку (це російська  зрубна ізба), але й користується усіма благами сучасної цивілізації - телефоном, електрикою та телевізором.

Втім, телевізор у мультику незвичайний - це чарівна тарілочка про якій котиться наливне яблучко (у казках такі аґреґати показували героям майбутнє). По "телевізору" Федот, його дружина Маруся та Баба-Яга дивляться телесеріали, футбольні матчі, а також слухають новини про міжнародну економічну кризу. Пересуваються герої на самохідних пічках.

Оскільки Федота озвучував популярний російський актор Сергій Безруков, анімаційний стрілець полюбляє серіал "Дільниця" за участю цього актора, та виконує під баян пісню із цього шоу.

"Незручні"  сексуальні натяки у діалогах казки "Про Федота-стрельца" пом'якшені інтонаційно, втім вони присутні у невинних пощипуваннях за попу та витріщаннях на цицьки. Все це все знайоме будь-якому п'ятикласнику, тому можна спокійно вести на фільм дітей старше десяти років.   

Втім, фільм має іще один аспект - філософський. Федот-стрілець за сюжетом п'єси повинен був знайти килим, який достеменно відображає "Расєю", оленя із золотими рогами та Те-чого-не-може-бути.

 
Французький філософ Жан Бодріяр, що любий нам завдяки поняттю "симулякра", (йдеться про штучний образ, що заміщує, а згодом  і заміняє реальність) як приклад того самого штучного образу наводив стародавню легенду про килим, що копіює один до одного певну місцевість.

І коли Федот знаходить Те-чого-не-може-бути, він відкриває для себе об'єкт, позбавлений наочної тілесності - себто чистий дух. На жаль, у мультфільмі Те-чого-не-може-бути все ж таки отримує свою зриму форму - потвору, складену із всіляких наїдків, а згодом й віників та швабр.

Шкода, що російські мультиплікатори позбавили мультфільм філософського контексту на догоду візуальному вирішенню стрічки. Можливо, хтось із маленьких глядачів казки "Про Федота-стрельца", зрештою, став би у майбутньому філософом?

Оцінка фільму 5 з 5

 

Автор - Анна Купінська

powered by lun.ua