Споживай і не гавкай!

Класична щаслива родина із голлівудських кінофільмів - це батько та мати, двійко різностатевих діточок та їхній песик, які живуть у ошатному будиночку десь у передмісті. Фільм "Готель для собак" розповідає про дітей та собаку, яким не настільки поталанило у житті, і які змушені створювати власну сімейну ідилію самотужки.

Їх собака П'ятниця

Шістнадцятирічна Енді та її одинадцятирічний брат Брюс втратили батьків три роки тому і з того часу змушені поневірятися по прийомних родинах. Єдине, що залишилось у дітей від "минулого" життя - це песик П'ятниця, якого брат та сестра змушені переховувати від чергової пари опікунів - скажених рокерів Лоїс та Карла Скуддерів.

Якось Енді та Брюс натрапляють на великий покинутий готель, у якому живуть безпритульні собаки. Діти вирішують зробити там "готель для собак", де б чотириногі пожильці мали харчування, туалет, ванну, перукарню та різноманітні розваги. Тепер Енді, Брюс та троє їхніх друзів мають забезпечити комфортні умови для цілої зграї братів наших менших, а також вберегти їх від поліції та служби вилову тварин.

Історії про тварин (особливо про собак) є чи не найпопулярнішою темою для родинного кіно. Зазвичай тварини постають виразниками прихованих та потаємних бажань своїх господарів, є відвертими та щирими, а також мають неабияку інтуїцію. Скажімо, сенбернар Бетховен із однойменного фільму, допомагає господарям подолати особисті негаразди та навіть упізнає шахраїв, здатних зруйнувати родинний бізнес.

Симпатія та "сімейне" щастя двох тварин здатне перерости у кохання між їхніми господарями, як це трапилось у стрічці "101 далматинець". Еллі з "Білявки у законі 2" також не може піти до вінця, доки не визволить із лабораторії маму свого чіхуахуа Брюзера та не возз'єднає собачу родину.

У "Готелі для собак" також усе просто: Енді та Брюс, змушені допомогти безпритульним псам знайти домівку, аби отримати омріяних люблячих батьків, ошатний будиночок та барбек'ю по вихідних. А Енді ще й зустрічає своє перше кохання.

Вакансія на жертву

Існує безліч голлівудських фільмів, де головний герой у хвилину розчулення згадує про собаку, що був у нього в дитинстві. Білявка Еллі переконала Конґрес США заборонити досліди на тваринах, нагадавши політикам про собак, яких вони любили у дитинстві, а Джуд із "Кладовища домашніх тварин" хотів воскресити свого пса, коли був підлітком.

Така сентиментальність щодо собак та дитячих спогадів пояснюється просто - і собаки, і діти є носіями тієї невинності та щирості, якої так бракує дорослим, і яку вони постійно намагаються повернути чи відтворити у комусь. Собаки, як і діти, подобаються тим, що вони безкорисливо люблять своїх батьків-господарів (згадайте, як часто ті, хто має вдома собаку, називає себе її татом чи мамою) та сліпо довіряють їм.

І собаки, і діти є беззахисними та залежними від дорослих, отже їх можна легко скривдити та обманути. Та вони потребують не лише захисту, але й контролю - діти ходять до садочка чи школи, собак дресирують або ж відправляють до притулків.

Втім, поняття "дитини", як і "домашнього улюбленця" виникли відносно недавно. Як відомо, у Середньовіччі не було окремого уявлення про дитинство, малюки були лише слабкими та недосконалими дорослими, їх ховали у братських могилах, безіменними, а батьки швидко забували про померлих, народжуючи нових нащадків. Схожа ситуація донедавна спостерігалась і з домашніми улюбленцями.

У сучасному капіталістичному світі діти і тварини вже не є безіменними та непомітними. Кожна група, що мала статус мовчазного Іншого у традиційному патріархальному суспільстві, зараз отримала право на власний голос та на лінію товарів для своїх "особливих" потреб.

Більше того, тепер навіть вигідно бути "жертвою" - "жінкою", "дитиною", "твариною", "євреєм" чи "гомосексуалом". Це дає не лише практично необмежені владні можливості та засоби для маніпуляції громадською думкою, але й право на компенсацію за перенесені колись страждання.

А компенсацією за душевні муки є радощі необмеженого споживання. Саме до такого висновку і доходять герої "Готелю для собак": діти і їхні чотириногі друзі отримують власний, професійно облаштований готель, де навіть тварини можуть долучитися до процесу споживання делікатесів та всіляких благ. А Енді та Брюс потрапляють до подружжя, що немов зійшло із вітрини у магазині.

Та залишається запитання - навіщо було знімати черговий прохідний фільм із затертими жартами (падіння у сміттєзбірник, вступання у собаче лайно), банальними сценарними ходами та малопереконливими акторами, серед яких зіркою була хіба що Лайза Кадроу, чиї найкращі часи припали на серіал "Друзі"?

Відповідь очевидна - "бабло переможе зло". Тепер ця прописна істина відома усім, навіть дітям та собакам.

Оцінка фільму 3 з 5

Автор - Анна Купінська