Премія для театру без рейтингу та престижу

"Київська пектораль" - єдина театральна нагорода в Україні. У театральному середовищі до неї ставляться по-різному. Від самої церемонії, в меню якої зазвичай - заяложені театральні екзерсиси, не чекають нічого. А от щодо нагород, то до них учасники театрального процесу ставляться неоднозначно - мріють отримати "Пектораль" та грошову винагороду (1000 $) і в той же час цинічно іронізують над справедливістю рішення експертів.

Часи, коли "Пектораль" була престижною премією, коли прості глядачі мріяли придбати у касі квиток, щоб потрапити на неї, канули в Лету. Тепер організатори і не розраховують на них, тому з легкістю перенесли церемонію вручення нагороди з 19.00 на робочий час п'ятниці - 16.00 і цим підписали вирок сучасному українському театру, як продукту вкрай нерейтинговому.

Не дивно, що серед світських облич на церемонії можна було побачити хіба що сестер Сумських, які прийшли, швидше, не тому, що премія - захід престижний, а тому, що було номіновано виставу, в якій грає Наталія Сумська.

- "Київська пектораль" була геніальною ідеєю, яка потім перетворилась на невідомо що, - поділився враженнями з "Українською правдою. Життя" щорічний відвідувач церемонії завліт театру імені Лесі Українки Борис Куріцин.

- Був час, коли ті люди, які нею займалися, діяли за принципом "розділяй та володій". Тому вона перетворилася з нагороди за події у театральному житті, на нагороду тим, кого любить той чи інший її експерт. Сьогодні "Пектораль" втратила реальну цінність, перестала бути об'єднуючим фактором київської спільноти. 90 відсотків експертів - це невідомі широкому загалу люди, які поки що не мають авторитету навіть у колі театральних діячів. І, як вони самі час від часу стверджують - невідомо хто і за що дає в результаті премію, - додає Куріцин.

Завліт театру імені Лесі Українки Борис Куріцин (на фото зліва) та актор Микола Рушковський

- Моделі подібних премій існують у світі. Наприклад, Оксфордська, де тисяча професіоналів у закритих конвертах присилають в оргкомітет свої висновки і їх підраховують як бюлетені. Чи "Золота маска" в Росії, де журі працює у поті лиця декілька місяців і дивиться вистави в один і той же час. Але там членів журі знають усі, їхній голова - людина авторитетна. І в цьому випадку будь-хто може підійти і спитати члена журі, чому він цій саме людині дав премію.

На "Київській пекторалі" все інакше, як у новелі Аркадія Райкіна "Хто зшив костюм?", де ніхто зі ста кравців за костюм не відповідає. Коли я задаю експертам запитання, чи голосували вони за переможців тої чи іншої номінації, вони відповідають - ні. А скільки разів було таке, що члени "пекторального" журі отримували цю ж премію! Планка рівня "Пекторалі" занижується до смутку. Те театралізоване видовище, що ми цього року побачили на сцені, - рівень Хацапетівки.

Цей емоційний спіч Бориса Куріцина показовий. Він виражає настрої багатьох щодо вітчизняної театральної премії.

Попри те, що більшість експертів "Київської пекторалі" стверджують - цього року премії було видано справедливо, колишнього престижу премія собі не повернула. До того ж організатори порушили і важливі засади проведення церемонії.

- На початку, коли премія тільки заснувалася, дійство починалося з того, що усі присутні віддавали честь пам'яті тим театральним діячам, хто минулого року пішов з життя, - відмітила театральний критик Ірина Чужинова. - Це було дуже правильним, тому що саме ці хвилини шани об'єднували усю театральну спільноту. Ми розуміли, що перед вічністю ми рівні, що мета творчості - це самовідданість, а не успіх, не нагороди.

Серед світських облич на церемонії можна було побачити хіба що сестер Сумських. На фото - Наталія Сумська

"Київська пектораль" нагадує законсервовану структуру, яка для нормального функціонування потребує потужних змін. І це особливо гостро відчувають її молоді експерти.

- Організація самої премії, її структура застаріли, - каже член експертної ради Анастасія Гайшенець, - Її треба реорганізувати. Спілка театральних діячів та Управління культури відмовляються йти назустріч усім тим експертам, які намагаються ці зміни впровадити. Але іншої премії у нас немає, і казати про неї щось негативне - некоректно.

Іншої премії, яка стала б такою популярною хоча б у вузькому колі професіоналів, поки що немає. І хоча більшість публіки охоче залишила глядацький зал задовго до кінця церемонії, "Київська пектораль" - театральне свято, яке здатні відчути хоча б ті, хто став переможцем її номінацій.

-Я дуже радий, що переміг! - пояснює своє ставлення до нагороди щасливий актор Ігор Рубашкін, - Будь-який театральний актор мріє про увагу з боку соціуму, особливо, коли працюєш у такому маленькому театрі, як наш "Новий театр на Печерську".

Актор Микола Рушковський (зліва) з сином Андрієм

Номінації та переможці (лауреати виділені курсивом)

Найкраща драматична вистава

"Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

"Лоліта", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

"Сто тисяч". Театр на Подолі.

Найкраща музична вистава

"Едіт Піаф. Життя в кредит". Театр імені Івана Франка

"Задунаєць за порогом", Театральна компанія Бенюк і Хостікоєв

"Солодких снів, Ричарде", Театр "Вільна сцена"

Краща дитяча вистава

"Поліанна", Театр юного глядача

"Том Сойєр", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.

"Царівна жаба", Державний академічний театр ляльок.

Краща камерна вистава

"Розпусник", Новий театр на Печерську

"Непорозуміння", театр "Вільна сцена"

"Солодких снів, Ричарде", театр "Вільна сцена"

Краща режисерська робота

Олексій Лісовець, "Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Фото з вистави "Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Взято з офіційного сайту театру

Дмитро Богомазов, "Солодких снів, Ричарде", театр "Вільна сцена"

Віталій Малахов, "Сто тисяч", Театр на Подолі

Краще виконання чоловічої ролі

Ігор Рубашкін, роль Дідро, "Розпусник", Новий театр на Печерську

Юрій Мажуга, роль Гаррі Котляра, "При заході сонця", Театр імені Лесі Українки

Богдан Бенюк, роль Калитки, "Сто тисяч", Театр на Подолі.

Краще виконання жіночої ролі

Надія Кондратовська, роль міс Леттіс Дуффе, "Леттіс і лавідж", Театр "Сузір'я"

Олеся Жураківська, роль Феони, "Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Леся Самаєва, роль Шарлотти, "Лоліта", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Краща сценографія

Марія Погрібняк, "Легенда про Фауста", театр імені Івана Франка

Фото з вистави "Легенда про Фауста". Взято з офіційного сайту театру ім. Івана Франка

Олександр Друганов, "Солодких снів, Ричарде", театр "Вільна сцена"

Олег Луньов, "Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Краща музична концепція вистави

Вікторія Васалатій, "Едіт Піаф. Життя в кредит", Театр імені Івана Франка

Олексій Лісовець, "Не все котові масляна", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Данило Перцев, "Солодких снів, Ричарде", театр "Вільна сцена"

Кращий дебют

Ксенія Холоднякова, "Дні пролітають зі свистом", Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Сергій Бойко, "Антракт", Театр на Подолі

Артем Черпаков, "Друкарки", театр "Сузір'я"

Усі фото автора