Атака на театри посеред кризи
Щоб потрапити на "Тев'є-молочаря" чи "Кайдашеву сім'ю" в Національному академічному театрі імені Івана Франка, про квитки слід подбати щонайменше за місяць.
Охочих подивитися класику драматургії стільки, що білети вартістю від 50-100 гривень окремі ділки скуповують і продають у кілька разів дорожче, кажуть постійні відвідувачі театру.
Те ж саме відбувається нині в Молодому театрі Києва. У театрі оперети, де ще рік тому траплялися порожні місця у залі, зараз теж аншлаги. Головний режисер і художній керівник театру імені Франка Богдан Ступка зазначає, що навіть у період кризи популярність вистав зростає.
"Не думаю, що це світова фінансова криза викликала. Може, вистави стали цікавіші, може, рівень гри акторів піднявся. А може людям просто набридли демонстрації та маніфестації", - каже Богдан Ступка.
А художній керівник-директор Київського театру оперети Богдан Струтинський причину театрального ренесансу бачить у якості продукту з огляду на зрослі вимоги глядача.
"За останні роки дуже зросла якість театральних вистав. І глядач дуже змінився: йому не потрібне щось "ширвжиткове". Тому театр стає модним: нині модно запросити дівчину на виставу, а не до кав'ярні. А криза... Пам'ятаєте, саме в часи "Великої депресії" у США був розквіт сценічного мистецтва, зокрема виник такий відомий сьогодні жанр, як мюзикл", - наводить паралелі Богдан Струтинський.
 |
| Фото з вистави "Кайдашева сім'я" Театру ім. Івана Франка. Фото з офіційного сайту драмтеатру |
Невеличкі сцени столиці теж переживають пік популярності, говорить директор і художній керівник театру "Колесо" Ірина Кліщевська.
"Із білетами у нас все добре, криза не зменшила кількості глядачів. Щоправда, нам урізали фінансування, зменшили постановочні, як і усім 18 муніципальним театрам Києва. Але трагедії немає, бо ми частково фінансуємо себе самі, за рахунок глядачів", - каже Кліщевська.
Вона зазначає, що за 21 рік існування театру "Колесо" він ще ніколи не був настільки популярним. На її думку, криза паралізує лише районні, дитячі та аматорські театри Києва: вони можуть залишитися зовсім без дотацій, як це сталося днями з театром "Дзеркало" Дніпровського району. Всі інші сцени Києва виживуть завдяки глядачам.
Українці атакують театри цілком закономірно, вважає член-кореспондент Національної Академії мистецтв України Неллі Корнієнко. Вона порівнює нинішню ситуацію в державі з театральним бумом у Аргентині, коли після дефолту 1997 року аргентинці відвідували культурні заходи більше, ніж будь-коли до цього.
"Традиційна точка зору - "хліба і видовищ" - вона і зараз працює в культурі та цивілізації. І чим більш екстремальна ситуація (громадянська війна, революція, криза), тим більше людина рятується культурою", - зазначає Неллі Корнієнко.
Водночас вона говорить, що український глядач більше тяжіє до розважального жанру, тоді як серйозне мистецтво може лишитися незатребуваним.
Тут з нею не погоджується режисер Влад Троїцький. На його думку, чим серйозніше мистецтво, тим більший попит на нього в умовах кризи.
"Люди втомилися від симуляції життя, яку здійснює телебачення. Натомість театр - це реальне життя. Потяг до справжнього - причина аншлагів у театрах. І чим серйозніша вистава, чим більш серйозні питання порушуються, тим більш це затребувано", - наголошує Влад Троїцький.
На його думку, суспільні катаклізми активізують боротьбу "світлого" й "темного" в суспільстві. Частина громадян кидаються до агресії, звинувачень "всіх в усьому", частина - шукають відповідей у прекрасному. Режисер сподівається, що саме воно отримає перемогу в душах людей. І театри в цьому допоможуть.