Кіно для підлітків: зваблива Маша, нудний Траволта і ґеймери-супермени

48
11 грудня 2009

Старі пси та нові проблеми

Назва цієї стрічки взята із американської приказки: "Старого пса не навчиш новим фокусам". Але двом немолодим героям фільму доводиться опанувати нову для себе роль батька та голови родини.

Чарлі та Ден дружать вже понад 30 років і мають спільний бізнес. Їхнє життя давно впорядковане: Чарлі продовжує вдавати з себе неперевершеного звабника жінок, а Ден, здається, змирився зі своєю самотністю. Шанс змінити своє життя у дідуганів з'являється тоді, коли Ден дізнається, що він - молодий батько.

 

Його семирічні близнюки Зак та Емілі - це результат давньої курортної хмільної вечірки. Мати дітей вирушає на два тижні до в'язниці за незаконну акцію протесту і тепер їй конче необхідно знайти няньку. Ден погоджується пригледіти за близнюками, але виявляється, що стати хорошим батьком не так вже й легко, адже йому доводиться жертвувати улюбленою роботою заради дитячих пустощів.   

Загалом, існує дуже багато фільмів, де спілкування із дітьми допомагає зневіреним людям знайти новий сенс життя. Серед найвідоміших прикладів: "Іграшка", "Татусі", "Кучерява Сью" та "Лисий нянька". Тому сказати нове слово у цій старій темі досить важко. Дідусі в ролі татусів - це звичайно непогана ідея, але з екранним втіленням у "Старих псах" їй не пощастило.

 

На перший погляд, поєднання Джона Траволти, Робіна Вільямса та Сета Ґріна в одному кадрі - це запорука веселого та дотепного фільму. Та якимось дивом цим трьом комікам практично не вдалося нікого розсмішити. Їхні акторські потуги нагадують безглузді кривляння втомлених клоунів на дитячій вечірці. А весь фільм - це радше набір скетчів, ніж цілісне художнє висловлювання.

Та чого ще хотіти від фільму, де все живе та безпосереднє було знищене за допомогою безкінечних родинних сюсів-пусів, аж надміру зворушливих дитячих і собачих поглядів, сентиментальної музики та безглуздих вчинків, які нібито свідчать про батьківську любов.

"Старі пси", немов цукровий сироп - тягучий, липкий та надто солодкий. Через це стрічка видається неймовірно фальшивою. Якщо вам подобається комбінація "Вільямс, Траволта, Ґрін та діти", перегляньте краще класику: "Місіс Даутфайр", "Подивися, хто заговорив" та "Дні радіо".

Оцінка фільму 3 з 5

За допомогу у підготовці матеріалу автор  дякує кінотеатру "Київ"

Їхня Маша

"Наша Маша та горіх  Кракатук" мав стати першим російським 3D мультфільмом, але через пожежу, що пошкодила робочі матеріали, стрічці довелося поступитися першим місцем "Пригодам Альонушки та Єрьоми". У випадку "Нашої Маші" усі перешкоди можна вважати знаком з Небес, які просто не хотіли виходу цього фільму.

За сюжетом  стрічки, Маша знаходить на вулиці чарівний горіх Кракатук, який може виконати одне-єдине бажання. Горіх викрадають слуги щурячого Імператора з Чарівної Країни, який хоче стати володарем Всесвіту. Маша, Буратіно, Ведмежатко та Трансформер вирушають на пошуки Кракатука. У Чарівному світі іграшки стають людьми, і серед них дівчинка знаходить свого Прекрасного Принца. Проте злий імператор також не проти поближче познайомитися з Машею, тому він викрадає дівчину. Її друзі вирушають на допомогу...

 

Ще під час виходу перших тізерів та трейлерів "Нашої Маші", користувачі інтернету писали на форумах про скляні погляди та різкі, "розхитані" рухи персонажів, про відсутність синхрону між звуковою доріжкою та мімікою героїв. Проте хиби "Нашої Маші" виникли не стільки через пожежу на знімальному майданчику чи через недосконале технічне обладнання, річ, як завше, у відсутності елементарної поваги до глядача. Погана прописаність історії, стереотипні характери заважають з довірою сприйняти зображуване.

Крім того, Маша вийшла аж занадто сексуальною як на дитячу авдиторію: її попа звабливо рухається, а груди по-дорослому напинають коротку маєчку. Проте анатомічні подробиці інших героїв у фільмі передані не настільки точно. Пацюки, скажімо, ніколи не рухаються так, як це показано у фільмі. І взагалі вони гризуни, тому не мають зубів собаки та іклів шаблезубого тигра.

Та найгірше, що "Наша Маша" просто недолуго заграє зі своєю потенційною авдиторією. Увесь цей псевдопідлітковий сленг, "реп друзів", катання на сноубордах та поцілуночки у камеру викликають лише роздратування. Що може бути більш сміховинним, ніж група дорослих, яка впевнена, що спілкується з підлітками "їхньою мовою"?

Оцінка фільму 1 з 5

На грі

Режисеру Павлу Санаєву, здається, вдалося здійснити неможливе, а саме - зняти пристойний, достатньо цікавий, не перевантажений діалогами, наповнений дією, російський бойовик.  Звісно, висот класичного екшену, скажімо фільмів Джона Мактірнена, росіяни не досягли, але, безперечно, перевершили якого-небудь Тоні Скота.

У стрічці йдеться про друзів-ґеймерів, які після перемоги на чемпіонаті з комп'ютерних ігор отримують у подарунок диск із новою російською грою. Виявляється, що це таємна розробка, яка перетворює звичайного гравця в "контру" на суперспецназівця. Поки молодики радіють новим фізичним можливостям і намагаються "виставити на бабло" місцевих бандитів, російський олігарх Борис Сергійович вигадує спосіб, як використати юних ґеймерів у власних інтересах. Згодом він робить друзям пропозицію, від якої вони не в змозі відмовитися...

 

У стрічці "На грі" присутнє все, що необхідне для хорошого бойовика: харизматичний негативний персонаж (вже за традицією "злого дядьку" грає Віктор Вержбицький), симпатичні глядачеві протагоністи, спокуса та моральна дилема, що постають перед персонажами.

До цього списку додається і рівень постановки бойових сцен, який безперечно кращий за традиційне для російського кіно розмахування руками перед камерою. Немає у фільмі Санаєва й екранних метань широкої російської душі. І це, безперечно, тішить.

На черзі продовження стрічки "На грі". Сподіваємось, що друга частина принесе не менше задоволення. Здається, що у голлівудських бойовиків може з'явитися серйозний супротивник.

Оцінка фільму 4 з 5

Психоаналітики також психи

Відомо, що Сполучені  Штати наразі є найбільш схибленою на психоаналізі нацією. Саме про типового американського аналітика, чи як його називають місцеві жителі, "Shrink'а" розповідає фільм Джонаса Пате.

 

Високооплачуваний лос-анджелеський аналітик Генрі лікує знаменитостей та багатіїв. Проте його життя повільно заходить у глухий кут після смерті дружини, а віра у силу психоаналізу все меншає. Генрі пиячить та курить марихуану, але це не приносить йому спокою. З часом проблем у аналітика та його пацієнтів стає все більше.

Вочевидь, "Психоаналітик" створювався як комедія для інтелектуалів, але за висновками американських критиків, ці намагання потерпіли поразку через сюжетні штампи та невиразну режисуру. Хоча Кевін Спейсі у ролі аналітика-невдахи, як завжди, на висоті.

"Артур та помста урдалака"

Ця стрічка - продовження екранних пригод хлопчика Артура у країні Мініпутів, знятих за книжковою серією Люка Бессона.

Цього разу Артур потрапляє до Мініпутів, отримавши хибний виклик про допомогу, який йому приніс павучок. Хлопчик розуміє, що це пастка, та хто її спланував він не знає. Схоже, що возз'єднання з коханою Селенією, про яке так мріяв Артур, відкладається.

 

Як зауважив у одному зі своїх інтерв'ю сам Бессон, стрічка розрахована насамперед на дітей, а дорослі ж мають змогу згадати молодість, переглядаючи фільм найпопулярнішого режисера 90-х.

Втім, читаючи відгуки на цей фільм, впевнюєшся, що дорослі обирають Бессона часів "Леона-кіллера" та навіть "П'ятого елемента", а езотеричні фантазії режисера їх зовсім не цікавлять. Схоже, що і діти не відчувають захоплення з приводу Мініпутів, адже попередній фільм про Артура не зібрав великої каси.

 
Автор Анна Купінська

powered by lun.ua