Прем’єри тижня: зворушливі та божевільні історії кохання

Крім блокбастару "Аватар" з 17 грудня на українських екранах демонструються: британська соціальна комедія "У пошуках Еріка" Кена Лоуча та російська "психоделічна комедія" "Кішечка" Григорія Константинопольського.

Несподіваний Кен Лоуч

Британський режисер Кен Лоуч здобув собі славу найсуворішого критика усіх можливих соціальних несправедливостей.

[L]Він знімав фільми про безпритульних, про страйкуючих шахтарів, про нелегальних емігрантів, про бійців Ірландської республіканської армії, які прагнуть позбавити свій народ від жорстокої англійської колонізації.

Дещо у стороні стоїть фільм "Прощальний поцілунок", що розповідає про кохання арабського юнака із родини емігрантів до корінної англійки.

Схоже, що тепер Лоуч вирішив на деякий час забути про соціальні проблеми "простих" британських громадян і звернутися до їхніх душевних негараздів.

У стрічці йдеться про 50-ти річного поштаря Еріка, який переживає важку депресію. Сім років назад його покинула дружина, залишивши чоловікові на виховання двох пасинків. Тепер хлопці підросли і зовсім не слухаються батька.

Сам Ерік вже тридцять років не може забути своє перше кохання - Лілі, яку покинув із немовлям невдовзі після весілля. Єдина радість у житті Еріка - це футбол, але він вже давно не їздить на матчі улюбленої команди "Манчестер Юнайтед".

Якось, покурюючи "позичений" в пасинка косяк із травичкою, поштар помічає у кімнаті свого кумира Еріка Кантона - колишнього гравця "Манчестеру". Уявний Кантона усюди слідує за Еріком та допомагає йому вирішити свої педагогічні та любовні проблеми...

Історії про "уявних друзів" часто з'являються у кіно, щоправда традиційно такі фільми розраховані на дитячу та родинну авдиторію, як скажімо "Боґус" Нормана Джуісона та "Країна приливів" Террі Гільяма. Та, навіть залучаючи до фільму фантастичні елементи, Лоуч залишається вірним собі та ні на мить не відходить від "реалізму кухонної раковини".

Зрештою, схоже, що режисер, який все життя поклав на звеличення постаті простого трударя, все ж не уявляє, що робиться у цього трударя в голові.

Через усі ці любовні шури-мури із коханням тридцятирічної давності, напівсерйозні "розборки" із бандитами, стрічка "У пошуках Еріка" більше нагадує комедію-мелодраму, без претензій на психологічну достовірність.

Фільм легко та приємно дивитися, особливо знаючи, що для Лоуча це виняток, а не правило. Зрештою, стрічку варто переглянути, хоча б через те, що комедія тут проявляється крізь зовсім невеселе тло неприкрашеного буденного життя.

Оцінка фільму 5 з 5

Загадкова "Кішечка"

Стрічка Григорія Константинопольського "Кішечка" демонструється в Україні лише однією копією. Проте цей фільм заслуговує на кращу долю. "Кішечка" - це доволі незвична кінокартина, можливо, тому, що кінематографічного у ній відверто мало.

"Кішечка" більше нагадує чотири, поєднаних однією назвою, моновистави, у яких грають зірки російського театру та кіно: Михайло Єфрємов, Віктор Сухоруков, Олександр Стріженов та Євген Стичкін.

У фільмі ми чуємо сповіді незвичайних персонажів: божевільної балерини, молодого багатія, що одружується із 50-ти річною німфоманкою, немовляти-соціопата і письменника, який всіх цих героїв вигадав.

Сам Григорій Константинопольський вважає свій фільм "психоделічною комедією", а розповіді персонажів називає "їхніми внутрішніми монологами". Усі історії режисер написав сам, а сценарій створив за один місяць. Зйомки фільму також проходили досить незвично - над новелами працювали різні оператори, а сам знімальний процес тривав лише п'ять днів.

"Кішечка" справляє досить дивне враження: стрічка нагадує маячню психічно хворої людини, і цим парадоксальним чином здатна зацікавити глядача.

Найвдаліші новели - це "Скажена балерина" та "Дивний сон", хоча одержимий власною матусею письменник із "Кішечки" також тішить око та вухо. Константинопольський любовно повставляв у свою картину цитати з інших фільмів та літературних творів, і гра у пошуки першоджерел також допомагає весело провести час.

Проте, якщо вас більше цікавить кіно, а не літературно-екранні фантазії російської інтелігенції, то "Кішечку" можна безболісно пропустити. Якщо ж вам подобається експерименти із власними кіносмаками - вперед, дивитися на Єфремова у балетній пачці.

Оцінка фільму 4 з 5

За допомогу у написанні статті автор дякує кінотеатру "Київ"