Найкращий подарунок на Новий рік

19
22 грудня 2009

Цією навколосвятковою статтею "Українська правда. Життя" починає нову традицію публікацій щомісячних оглядів найцікавіших опублікованих в Україні книжок.

Оса Ґан Швендер "Сни шовкопряда" (видавництво "Грані-Т")

"Сни шовкопряда" - дуже приємне видання красивої дитячої історії. Її родзинка - сучасне правдоподібне тло подій у поєднанні з дивним нетиповим сюжетом.

 
"Сни шовкопряда" - це книжка про дівчинку Юсефіну та її маму Анемону, які живуть у мальовничому куточку Амстердама, в акурат посередині між жвавими містом і портом.

Їхня сім'я - звичайна, але особлива. Чого лише варта історія походу в бібліотеку, з якого Юсефіна з мамою повернулися з повними книжок пакунками, відчуваючи себе "ніби пограбували банк".

Саме навколо читання розкручується вся інтрига. Мама і донька читають поезію китайського поета Лі Бо, улюбленого поета Юсефіни, - і тут раптом митець із непростим характером власною персоною оселяється у садку біля їхнього будинку.

Далі починаються розмови і дивовижні пригоди... Крізь них старший читач легко зрозуміє, що історії Лі Бо - це підготовка дитини до неоднозначних явищ майбутнього непростого і багатогранного дорослого життя.

Шарму книжці додає філігранна українська мова перекладача з норвезької Галини Кирпи та красивезні картинки, кожна з яких - окремий особливий витвір мистецтва, створений руками ілюстратора Надії Дойчевої.

Книжка яскрава і динамічна, сучасна і про вічне.

Таня Малярчук "Звірослов" (видавництво "Фоліо")

У вересні 2008 в інтерв'ю УП. Життя Таня Малярчук розповідала про дивні зміни, що сталися з її світосприйняттям:

"Колись я брала їх [сюжети - І.С.] з голови. Зараз я бачу, що навколишній світ все більше впливає на мене. Не знаю, чи це добре... Останнім часом я звертаю увагу на якісь дрібні історійки, які трапляються з відверто маргінальними людьми, лузерами.

От навіть чоловік мені сказав, що я перетворююся на фанатку лузерів. Бо всі останні оповідання я пишу про страшно кончєних людей. Всі ці люди реальні... Якщо колись я видам цю книжку оповідань, то складу до неї ще й мапу з позначеними місцями, де цих лузерів можна випадково побачити.

 
Минув рік - і вуаля, програму виконано."Звірослов" - книжка, під обкладинкою якої 10 оповідань. Кожен заголовок - назва тварини, образ якої може допомогти зрозуміти сюжет оповідання. Кожне оповідання - історія про невеличкий епізод життя пересічних людей, мало схожих на ідеал представника сучасного суспільства.

Тут немає місця звичним образам вроди, успіху, кохання та інших "американських мрій" суспільства.

Дівчина-провінціалка, що намагається вийти на станції "Львівська Брама" (привіт Ірванцю!). Жінка-продавщиця овочів і фруктів, яка найдужче любить сирні супермаркетні палички, а ще більше - молодого пекаря.

Старенька бабуся, котра викидає з балкону на вулицю черстві батони для голодних змерзлих птахів і звірів. Бородата продавщиця зоомагазину, яка мріє про прекрасного принца в діловому чорному костюмі і туфлях.

Дружба колишньої вчительки літератури на пенсії, вихованої на класичній літературі, та молодого юнака-танцюриста, схожого чи то на фавна, чи то на трансвестита.

На читача чекає справжня галерея образів. Тільки схожі вони не на картину, а на випадкову нарізку відео у форматі "за склом". Я б навіть сказала "під склом" - оповідання місцями нагадують холодне суто наукове препарування під мікроскопом.

Чого-чого, а слізного замилування в "Звісролові" точно нема. Зате є прекрасне відчуття естетики абсурду і надзвичайно вміле конструювання трагікомічних ситуацій і жвавих живих діалогів.

В нових оповіданнях Тані Малярчук виринає не нова, але незмінно цікава можливість роздивитися чужі долі крізь шпаринку декількох сторінок. Щоправда, обіцяна карта орієнтації на місцевості не додається - але і без неї манера письма Малярчук дуже візуальна. Тим більше виникає шанс придумати власну гру-квест місцями бойової слави персонажів "Звірослова"

Ця книжка точно сподобається любителям витворів мистецтва з цікавими зрізами суспільства в усіх найдивніших і найекзотичніших проявах а ля Кіра Муратова.

Олесь Ульяненко "Там, де Південь" (видавництво "Треант")

За останній рік Ульяненко написав новий текст і подружився з новим видавцем - молоде харківське видавництво "Треант", очолене Завеном Баблояном, який раніше працював у "Фоліо". Саме "Треант" скоро має видати "Жінку його мрії" - книжку, якою свідомо чи ні "Клуб сімейного дозвілля", колишній видавець письменника, спровокував певний шум і додатковий інтерес до постаті автора.

 

До речі, саме навколо Олеся Ульяненка та його регалій-здобутків крутиться просування "Там, де Південь".

Вже в анотації на форзаці та обкладинці книжки читачу надають на-гора докази авторського нонконформізму - від анафеми московського патріархату до вилучення з продажу "Жінок його мрії". Натомість про текст і його сюжет - ні слова. Можливо, це додатковий гачок-поштовх до прочитання книжки.

Видавці пропонують почати знайомство з творчістю Ульяненка саме з цього тексту, пояснюючи тим, що саме тут "він зробив крок Вам назустріч", та обіцяючи "вражаючий антураж" і "динамічний сюжет".

Що з цього заманливого списку обіцянок знайдемо під обкладинкою?

По перше, "2 за ціною 1", бо книжка містить два тексти - роман "Там, де Південь" і повість "Сєдой". Що, крім обсягу (103 сторінки - роман, і 54 - повість), зумовлює диференціацію цих текстів на різні жанри - незрозуміло.

"Там, де Південь" дивно нагадує інший роман іншого автора - "Місто уповільненої дії" Анатолія Дністрового. Обидва тексти про життя красивого і розумного юнака в складі угруповання маргінальної молоді зі схильністю до девіантної поведінки.

В обох текстах є кривава історія, в ході якої помирають близькі центральному персонажеві люди, а також характерна виразна опозиція між "Я" та "Вони".

Перед читачем постає начитаний молодий красивий і сильний злочинець (читає навіть давньоримського письменника Апулея!) з благородною душею і ясним усвідомленням власної інакшості ("Я-то був інакшим", с.13).

Характерною ознакою "Там, де Південь" є натуралістичне зображення дійсності. На кожну сторінку припаде немало згадок про продукти життєдіяльності людини.

Також спрацьовує прийом створення "ефекту правдоподібності" - у читача є нагода вжитися в світ маргіналів провінційного південноукраїнського міста за допомогою сленгу та нагромадження правдоподібних деталей. Думаю, до перевидання книжки можна було б додати словничок використаного жаргону, який є у згадуваному вже "Місті уповільненої дії".

В світі текстів книжки "Там, де Південь" затишно буде тим, хто гарно знає або розуміє слова і словосполучення на кшталт "писати пулю", "хезати", "хорі" тощо, а також нормально витримує описи актів дефекації, сечовиділення і блювання.

Василь Шкляр "Залишенець" (видавництво "Клуб сімейного дозвілля")

Василь Шкляр "Чорний Ворон" (видавництво "Ярославів Вал")

Цей текст Василь Шкляр писав близько 13 років. Його новий роман - справжній дволикий Янус цього року. Він вийшов у двох "одежинках" - як "Залишенець" і як "Чорний Ворон". Під різними обкладинками - ідентичний текст.

 
Жанр дещо екзотичний для сучасного українського літературного поля - історичний роман. Тут ідеться про повстанську боротьбу угруповань петлюрівців у Холодному Ярі, де між 1918 і 1922 роками існувала так звана Холодноярська республіка у складі 25 сіл, що мала 15-тисячну армію.

В центрі сюжету - Чорний Ворон. Хто це? Сотник Повстанської армії Нестора Махна, згодом - отаман Холодного Яру. Історична особистість родом із Жовтих Вод.

Його справжнє ім'я - Микола Скляр або Микола Шкляр. Просто збіг?

Ця книжка - приклад якісної авторської роботи над текстом для масового читача. В хорошому сенсі цього слова.

По-перше, сюжет центрується не стільки навколо теми боротьби з більшовиками чи за УНР, але навколо історії міцного драматичного кохання "і в горі, і в радості" - погодьтеся, не дуже типова для сучасного українського роману лінія.

По-друге, роман написано дуже хорошою непростою українською мовою з думкою про читача. Літературну мову в потрібних місцях наповнюють діалектизмами, хоча кожне потенційно незрозуміле слово супроводжується детальними посиланнями-поясненнями.

По-третє, тут не буде проколів у стилі "развесистая клюква". Автором використано точні історичні дані - опрацьовано величезний обсяг архівних матеріалів СБУ і мемуарів. Потужний фактаж втрачає всю позірну важкуватість завдяки динамічним захопливим перипетіям.

В цьому тексті можна знайти немало елементів до смаку. Його можна дарувати людям, які тільки-но починають знайомитись із сучасною українською літературою, та спокійно ставляться до антисемітських і антиросійських висловлювань у художній літературі.

Юрко Іздрик "Таке" (видавництво "Клуб сімейного дозвілля")

Цим текстом інтригували вже давно. Скількись-там часу тому Іздрик почав з прекрасною регулярністю вішати в своєму ЖЖ уривки-замальовки, яким судилося стати книжкою-переможцем конкурсу "Книжка року BBC - 2009".

Коли рукопис "ТАКЕ" був готовий, а книжка готувалася до друку, сталося інше незвичайне - текст і його аудіоверсію у виконанні самого Іздрика, повісили в Мережі в загальному безкоштовному доступі.

З друку вийшла надзвичайно приємна книжка-цяця. Невеличкий формат підійде для сумки будь-якого розміру, а цікаве оформлення можна подовгу розглядати і як ілюстрації до текстів, і як окремий особливий візуальний текст. Чудово і в унісон зіграли дизайн Іздрика та фото Ростислава Шпука, автора фотосесії письменників у образах бомжів, також відомого в ЖЖ як if_ro.

 
Під обкладинкою - 33 оповідання. Випадково чи символічно? Від першого до останнього оповідання - рух від "Теорії брехні" крізь "Теорію світла" до "Теорії відмови".

Про що прозові замальовки збірки "ТАКЕ"? Про радість життя та його непомітність.

Читаючи кожне з оповідань, можна стати очевидцем безкінечної рефлексії та спроби розгадати самого себе і дійсність навколо. "Я" десь постійно вислизає. Дійсність навпаки - більш зрозуміла.

"Ми розтрачуємося на гроші, війни, секс, релігії, хоч маємо все необхідне для прижиттєво-вічного кайфу" (с.31)

Таку філософію устами філософа і "пересічної людини" Урганта Дж.Т.VII виголошує такий собі Автор, який все обіцяє "сплести окрему історію".

"Окремі історії" плетуться різні - прості, прозорі, складні, заплутані. Ігри слів, алюзії на інші тексти, різноманітні техніки письма і конструювання тексту - розплутувати павутинку Іздрикового письма сподобається уважним і терплячим читачам. Естетична та інтелектуальна насолода гарантована.

powered by lun.ua