Тиждень людських драм: війна, геноцид та втрачені можливості

28
29 січня 2010

Від 28 січня на українські екрани виходять: біографічна драма "Джон Рабе" Флоріана Галленберґера, романтична драма "Повернення в Брайтсхед" Джуліана Джарольда, лірична комедія "Вище неба" Джейсона Райтмана, ексцентрична комедія "Зубна фея" Майкла Лембека та дитяча пригодницька анімація "Нові пригоди Альонушки та Єрьоми" Георгія Гіттіса.

Маленька героїчна людина

Нова стрічка Флоріана Галленберґера "Джон Рабе" розповідає історію звичайної людини, яка ніколи не мріяла про героїчні вчинки, але через трагічні обставини була змушена здійснити справжній подвиг, врятувавши від жахливої смерті двісті тисяч людей.

Цього чоловіка звали Джон Рабе. Він 28 років пропрацював у Нанкінському (Китай) відділенні німецької компанії Сіменс, зробив видатну кар'єру і сподівався на підвищення в Німеччині, проте 1937 року Сіменс закрила своє відділення у Нанкіні, і відправила Рабе на пенсію. Подія співпала з нападом японців на Китай. Рабе мав можливість покинути країну, але залишився, переймаючись долею своїх робітників.

Дуже скоро Рабе зрозумів, що японці, які були німецькими союзниками, не збираються дотримуватися жодних міжнародних конвенцій. Вони жорстоко та зухвало розправляються не тільки з військовополоненими-китайцями (наприклад, влаштовуючи чемпіонати з відрубування голів), але й з мирними жителями. Після того, як місто залишили дипломати та преса, кілька європейців, котрі не захотіли покидати Нанкін, створили зону безпеки цивільного населення, вільну від солдат з обох конфліктуючих сторін.

 
Проти своєї волі Рабе стає керівником цього велетенського ґетто. Йому та його товаришам доведеться рятувати китайців від звірств загарбників, розуміючи, що їхній подвиг, можливо, так і не буде оцінений сучасниками.

Різня у Нанкіні, яка забрала понад 300 тисяч життів, є одною із найбільш сумних сторінок Другої світової війни і двадцятого сторіччя загалом. Як і у випадку інших злочинів проти людства, країна-винуватець трагедії намагається занизити кількість жертв, або ж зовсім заперечити свої протиправні дії. У одному зі своїх інтерв'ю кінорежисер Галленберґер жалівся, що японські глядачі все ще не мають змоги переглянути "Джона Рабе", адже критикувати членів імператорської родини у цій країні й досі заборонено.

Знімаючи "Джона Рабе", Галленберґер використовував знаменитий щоденник Рабе, у якому німецький промисловець описував звірства японців у Нанкіні.

Режисер дозволив собі дещо драматизувати події і змінити декотрі факти з життя головного героя, проте він намагався (і не без успіху) передати атмосферу жаху та небезпеки, у якій постійно перебував Рабе.

 
Звісно, ця стрічка знята насамперед з точки зору європейця, для якого китайське населення так і залишається однорідною масою схожих один на одного людей. І сцена вибору Джона Рабе двадцятьох китайців, котрі мають залишитися живими з сотні полонених, є трагічною не лише через те, що число врятованих таке незначне, а й через абсолютну "обезличеність" обраних людей.

Загалом стрічка про Джона Рабе є своєрідною відповіддю "Списку Шиндлера" Стівена Спілберґа. Окрема подяка кінорежисеру за сцену прощання Рабе із врятованими працівниками його підприємства. Слава Богу, режисерові вистачило смаку не втулити у цей зворушливий момент, який-небудь переплавлений в обручку золотий зуб чи розчулені сльози головного героя.

 
Фільм є свідченням колосальної роботи Галленберґера, який зміг впоратися із величезною кількістю архівних матеріалів, складними декораціями, китайською та японською масовкою, а також власними, надзвичайно різноплановими, виконавцями з різних країн та різних акторських шкіл, безперечно, гідна поваги.

Стрічка "Джон Рабе" минулого року була відзначена німецькою національною кінопремією у номінаціях "Найкращий фільм", "Найкращі декорації", "Найкращий виконавець головної ролі" та "Найкращі костюми". Також ця картина закривала минулорічний фестиваль "Молодість".

Оцінка фільму 5 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу у написанні статті

Стрічка про кризу

"Вище неба" Джейсона Райтмана, як і "Аватар" Джеймса Камерон, можна вважати антикризовим фільмом. Та якщо перша стрічка заводить глядача у таємничі джунглі невідомої планети, то інша картина опускає його на землю, у суворі життєві реалії.

 
Ще одна принципова різниця між цими двома фільмами - це вік потенційного глядача. На відміну від Камерона, Райтман знімає стрічки для дорослої та досить інтелігентної публіки, яка ходить у кіно, аби "подумати". Славу цьому режисерові принесли фільми "Спасибі, що курите" та "Джуно".

Головні герої цих стрічок (у одному випадку - речник тютюнової корпорації, у іншому - вагітна школярка) поставали перед нелегким етичним вибором, який міг змінити їхнє звичне та комфортне життя. Ця тема присутня і у стрічці "Вище неба".

У фільмі йдеться про співробітника компанії зі звільнення персоналу на ім'я Раян Бінгем. Герой бере на себе не тільки неприємний обов'язок звільняти з роботи персонал, але ще й надає першу психологічну допомогу людям, які після десятиліть відданої служби на свою компанію, відчувають себе обманутими та зневаженими.

 
Втім, Раян обожнює свою роботу, а також власний стиль життя. Через економічну кризу скорочення відбуваються по всіх Сполучених Штатах, і чоловік проводить у роз'їздах 10 місяців на рік. Його знають у всіх аеропортах, а у готелях завжди дають найкращі номери. Увесь багаж Раяна складають маленька валіза із одягом та величезна колекція різних кредитних, клубних та інших членських пластикових карток.

Під час одного з відряджень чоловік знайомиться із Алекс - чарівною колегою із Чикаго - та зав'язує з нею бурхливий роман.

Це райське холостяцьке життя несподівано опиняється під загрозою, коли у компанію Раяна приходить молода ідеалістка - нещодавня випускниця коледжу, яка мріє полегшити родинне життя своїм співробітникам, і звести травматичну процедуру звільнення до кількох слів у веб-камеру. На додачу до всього, надокучлива родина Раяна мріє побачити блудного родича на весіллі сестри. Схоже, що чоловікові все ж таки доведеться попрощатися зі своїм образом одинака та циніка, але ці зміни дадуться йому ой як не легко.

Варто надати належне дотепності Джейсона Райтмана-сценариста, який зробив головним героєм спеціаліста зі звільнень - єдиного щасливця, котрому не загрожує втрата роботи під час кризи. Райтман-режисер також радує своєю спостережливістю і створює цілу низку портретів звільнених людей, а також міст, яких відвідав Раян. Скажімо, у Детройті йому доводиться працювати під захистом охорони, адже рівень безробіття у цьому депресивному районі дуже високий і люди готові битися за своє місце на смерть.

Проте, фільм "Вище неба" аж ніяк не гостросоціальне кіно. Це радше чергова голлівудська історія про "почуття героя на тлі історичних подій", тому що економічна криза просто обрамлює власну життєву кризу персонажа.

 
Раян стає заручником змін у суспільстві, яких просто не в змозі осягнути. На його очах живе людське спілкування підміняється віртуальним, а традиційна американська родина занепадає, оскільки люди тепер не зможуть забезпечити нормальне життя своїм близьким. Зрештою, навіть романтичне кохання поступається здоровому прагматизму.

Проте, якою б сумною чи зворушливою не видавалася нам історія Раяна Бінгема, варто зауважити, що вона аж ніяк не нова у кінематографі та взагалі у культурі. Практично кожне покоління оплакує символічну смерть романтичного та волелюбного героя, який довгий час заплишався носієм їхніх ідеалів.

Колишні бунтарі 1960-х зітхали, дивлячи на власних прагматичних нащадків з покоління Х, а тепер вже "ікси" самі ностальгійно згадують часи молодості - "золоті" 1990 роки. Так що не за горами сумні одкровення блоґерів та "тролів 80-го рівня", вибитих на периферію новою хвилею соціальних зрушень.

Оцінка фільму 4 з 5

"Повернення в Брайдсхед"

Британський режисер Джулліан Джерролд уславився телевізійними та кіно театральними екранізаціями національної класики. Цього разу він звернувся до роману Івліна Во "Повернення в Брайдсхед", опублікованого 1945 року Цей автор знаменитий портретами англійської аристократії, яку він зображав у багатьох своїх романах.

 
"Повернення у Брайдсхед" об'єднує у собі кілька важливих мотивів творчості письменника. У цьому романі Во змальовує блиск та занепад аристократії між двома світовими війнами, вдається до гомосексуальних мотивів, зображуючи дружбу двох юних студентів Оксфорду (цей досвід автор отримав, навчаючись в університеті), а також роздумує над роллю католицької віри у житті своїх героїв (письменник сам прийняв католицизм у 1930 році).

Головним героєм книги є 39-річний офіцер Чарльз Рейдер, який на початку Другої світової війни потрапляє на військову базу, яка розташована у колишньому маєтку Брайдсхед. Із його власниками - родиною на прізвище Флайт - Чарльз тісно спілкувався за часів своєї юності. Тепер знайомі стіни викликають у нього спогади про стару дружбу та нещодавню любовну драму.

 
Роман "Повернення у Брайдсхед" майже позбавлений напруги, це просто низка спогадів, об'єднаних спільною темою - родинними пристрастями Флайтів. Екранізація цього твору, безперечно, складне завдання для будь-якого сценариста і режисера. Тому стрічка Джерролда заслуговує на перегляд, хоча б для того, аби переконатися, чи вдалося режисерові справитися із цим творчим викликом.

"Зубна фея"

У цій ексцентричній комедії Дуейн "Скеля" Джонсон грає хокеїста Дерека, який полюбляє вибивати зуби своїм супротивникам на льоду. За це спортсмен із здобув прізвисько "Зубна фея". Якось Дерек розчаровує маленьку дівчинку, заявивши, що феї, які забирають в дітей зуби, не існують.

 
Казкові створіння не можуть винести такої наруги і змушують хокеїста працювати на них впродовж тижня. Замість уніформи Дерек отримує спідничку феї, чарівну паличку та пару симпатичних крилець. Зрозуміло, що під кінець виправного терміну життя хокеїста-хулігана повинне змінитися на краще.

Злі американські критики із rottentomatoes безжально розгромили "Зубну фею", але ніщо не заборонить нам насолоджуватися шармом "Скелі" Джонсона та грою видатної Джулі Ендрюс.

"Пекло канібалів" для Альонушки та Єрьоми

Російський мультфільм "Нові пригоди Альонушки та Єрьоми" продовжує розвивати вибрану в першій частині тему "красних дєвіц" та "добрих молодців" в осучаснених лубочних декораціях.

 
Цього разу щастю героїв здається нічого не загрожує: Єрьома починає кар'єру рок-зірки, а Альонушка готується до весілля з Єрьомою (героїні між іншим 15 років, а герою 17; матері, подумайте про логічне пояснення цього факту вашій дочці).

Всеслава щасливо живе у шаха Рахмана та у вільний від державних справ час конструює ракету під назвою "парольот". Жадібний лицар та зрадник-воєвода викрадають чудо-машину, аби продати її китайському імператору, але через власне тупоумство (а де ви бачили розумних зрадників у російських фільмах?) прилітають до Африки і потрапляють у полон до канібалів.

 
Добрі герої влаштовують рятувальну експедицію і вирушають на порятунок ракети і її викрадачів, проте не все іде за планом. На них очікують таємничі джунглі та не зовсім привітні людожери.



powered by lun.ua