У бібліотеках з’явиться точна копія першої поетичної збірки Максима Рильського

54
30 березня 2010

Тоненька книжечка - перша збірка поезій Максима Рильського "На білих остовах" - вперше вийшла друком у Києві 1910 року, повідомляє "Радіо Свобода".

"У ту пору (коли з'явилися перші поезії Рильського) Максим Рильський був 15-літнім київським гімназистиком. Він ходив до гімназії Володимира Науменка, одного з найкращих навчальних закладів Києва. Мешкав Рильський у Миколи Лисенка, а свої перші вірші друкував у журналі "Українська хата", - каже професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко.

У цьому журналі працювали такі ідеологи українського модернізму, як Микола Євшан і Микита Шаповал. Усе товариство сповідувало принципи Пантелеймона Куліша. Сам юний Рильський позначив свою першу збірку епіграфом із Куліша.

Також у книжечці "На білих островах" було багато присвят, які пізніше зникли. Зокрема, зникла присвята Микиті Шаповалу, ім'я якого стало табуйованим у радянську добу.

Репринтне видання першої збірки Рильського "На білих островах". Фото Радіо Свобода 
"Але насправді самі ці люди й складали літературне коло, що сформувало юного Рильського", - наголошує професор Панченко.

Згодом Микола Зеров назве Максима Рильського "наймолодшим з неокласиків" і кожному з поетів доведеться сплатити радянському тоталітарному режиму свою данину. Зеров загине на Соловках, а Максима Рильського врятує від такої долі Хрущов, особисто зателефонувавши Сталіну.

Красномовні свідчення про той час можна прочитати у літературно-документальній праці "З трудів і днів Максима Рильського", виданої за програмою "Українська книга".

До книги увійшли спогади Михайла Токаревського про спільне перебування з Рильським у камері Лук'янівської тюрми у 1931 році. Токаревський наводить два вірші Рильського, написані для камерної газети "Наша балагула" і раніше не публіковані.

Розділ "Автобіографія" публікує матеріали слідчої справи №272, що 60 років зберігалася в архіві НКВС-КДБ і була передана на постійне зберігання до фондів Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

Одну з історій про сумнозвісний 47-й пленум ЦК переповів упорядник книги професор Сергій Гальченко: "Професор Кобилецький розповідав мені, ще тоді студентові, про 47-й пленум ЦК, на якому він був. Взяв слово Ілля Стебун і каже: "Максиме Тадейовичу, от у Вашій контрреволюційній поемі "Слово про рідну матір", Ви починаєте так: "Я син країни Рад, ви чуєте, іуди!?". Так дозвольте ж Вас запитати, якої країни Рад? Адже ж була й Центральна Рада?".

Ця історія знайшла своє документальне підтвердження й буде опублікована у наступних літературознавчих розвідках. А до презентованої книги увійшли також мемуари Юрія Клена та сина Максима Рильського - Богдана. Окрім спогадів видання містить найпопулярніші поеми та переклади.

Обидві книги розповсюдять по бібліотеках.

powered by lun.ua