ГогольFest-2010: розмах, який раніше й не снився

4
6 вересня 2010
Видовище "Multiverse" на Майдані Незалежності. Фото Юлії Вебер
Територія ГогольFest на кіностудії О. Довженка. Фото Миколи Палітри

Цього року ГогольFest зазнав формальних перетворень. Історія почалася в медіа-просторі ще влітку, коли пролунали перші тези про те, що фестиваль "виганяють з Мистецького арсеналу".

Виправити ситуацію вдалося - замість "Мистецького арсеналу" фестиваль оселився на території кіностудії О. Довженка. Щоправда, без жертв не обійшлося - якщо вірити Владу Троїцькому, низка учасників відмовилися брати участь у новій локації.

Відкриття фестивалю відбулося ввечері 4 вересня на Майдані Незалежності - воно носило претензійний титул "Подія року". Початком ГогольFest став перформенс "Multiverse" - результат співпраці каталонського театру "La Fura dels Baus" і київського театру "Дах".

Глядачі почали збиратися на Майдані ще за годину до початку дійства. На подіумі VIP-сектора бачили Ніну Матвієнко, посла Іспанії в Україні та інших. Внизу, у фан-зоні, зібралися журналісти та доволі строката публіка.

Відкриття фестивалю відбулося справді "по-багатому": величезна сцена на центральній площі країни, декілька екранів для демонстрації відео-супроводу, пряма трансляція по телебаченню, феєрверк, підтримка КМДА, Міністерства культури і туризму... і навіть Федерації футболу України.

Щось явно змінилося - ще рік-два тому подібний розмах не снився ні ГогольFest, ні його співзасновнику Євгену Уткіну.

Якщо облишити навколомистецькі контексти та зосередитися на власне перформенсі "Multiverse", то зауважимо вкрай незвичний для українського театрального простору спектакль.

Це вуличне дійство, що передбачає участь глядачів. Важитимуть емоції, звуки, реакції вголос і подумки, погляд. Ніби нічого надзвичайного, адже напевно в усіх театральних містах України колись відбувалися більш і менш вдалі спроби проведення вуличних перформенсів.

Варто визнати - вистава режисера "La Fura dels Baus" Юргена Мюллера вкрай якісна. Важлива відмінність полягає в ставленні до ролі акторів-волонтерів. У своїх інтерв'ю Юрген Мюллер говорить про необхідність виваженості кожного руху кожного актора. Дійство прив'язане до конкретної музики та відеоряду, тому про імпровізацію не йдеться.

Щоправда люди з числа волонтерів розповідали, що деякі учасники до кінця не знали, як саме і де саме треба рухатися. Мовляв, на кожному поверсі відповідальні за волонтерів по-своєму інтерпретували вказівки режисера.

Попри все, на Майдані відбулося справжнє шоу на межі мистецтв - театр, цирк, музика, відео, кіно. Вражають кількісні показники - більше сотні учасників-волонтерів, 10-метрова лялька-маріонетка, величезні металеві конструкції для інсталяцій із людських тіл, 2 крани для управління всім устаткуванням, декілька екранів для демонстрації відеоряду-супроводу. Композицію фортіссімо вінчав феєрверк.

Окрім технічних характеристик вражає мистецька якість видовища. Хоча була й певна нерівномірність - акторську майстерність і музику важко порівняти з рівнем виконання відео. На сцені відбувалася потужна пост-гуманістична гра, де тіло людини є водночас річчю, ціллю, інструментом.

Так само варто звернути увагу на специфічність концепції вистави. Річ у тім, що в постановці "Multiverse" грань між наявністю та відсутністю смислу дуже тонка. В програмці пишуть про символіку "руху всесвіту", та це не означає, що його без підказки побачать усі глядачі.

Річ у строкатості публіки. Хтось свідомо прийшов подивитися на "La Fura dels Baus" та послухати гурт "Дахабраха", інші випадково проходили Майданом із пляшечкою пива в руках і словами "О, люди висять".

Хтось у курсі новітніх форм театру, інші спромоглися лише на асоціації "Це, напевно, якийсь французький театр", маючи на увазі акції відкриття Французької весни. Хтось знає ціну українському мистецтву, інші зауважують "А Дахабраха какіє-то не укрАінскіє".

Хоча в естетиці "Multiverse" закладений механізм протидії культурній строкатості глядачів. Це емоція.

Попри всі можливі недоліки та "ляпи" перформенс досягнув надзвичайного єднання натовпу за допомогою відчуттів і сприйняття. Вистава безперечно спонукає облишити інтелектуальні шари тлумачень, почати гру та зосередитися на глибоких шарах хтонічної свідомості, відчути повний спектр естетичних несподіванок.

Наступного дня, 5 вересня, відбулося відкриття ГогольFest на території кіностудії ім. О. Довженка. На головній сцені "Дахабраха" та "Kimmo Pohjonen Kluster" (Фінляндія) зіграли концерт "Сни покинутих доріг".

Загалом зміна території безперечно вплинула на програму й інтерфейс фестивалю. Збільшення площі призвело до збільшення "розмаху" проведення акцій. Більше місця, більше подій, більше сцен.

Цього року для пересування територією фестивалю видають спеціальні карти. Варто бути готовим, що подекуди знадобляться навички спортивного орієнтування - кіностудію вочевидь ще недостатньо "обжили".

Наприклад, як потрапити на вчорашню виставу "Вишневий сад", що мала відбутись о 21 годині? На сайті фестивалю місце проведення значиться як "вулиця", в журналі з офіційною програмою - як "театральна сцена", на карті позначені театральні сцени в кількості 2 штуки...

На практиці все відбувалося "в басейні" біля однієї з візуальних інсталяцій. Про справжнє місце проведення написали близько 20 годин тому на Facebook фестивалю. Зате тепер зрозуміло, чому організатори наполегливо радили брати з собою ноутбуки та підключатися до інтернету.

Понеділок - третій день ГогольFest. До підбиття остаточних висновків лишився ще тиждень роботи в шістьох різних дисциплінах.

powered by lun.ua